1. Природні умови і ресурси території

1.1. Особливості рельєфу

Регіональний ландшафтний парк «Гранітно-степове Побужжя» знаходиться на північному заході Миколаївської області. Парк охоплює річкову долину Південного Бугу і каньйоноподібні долини його приток— Великої Корабельної, Бакшали, Мертвоводу— у межах Миколаївської області. Простягається на 70 км від південної частини Первомайська до с. Олександрівка Вознесенського району. [13]

Утворений він 1994 року рішенням Миколаївської обласної ради і розташований на території Первомайського, Врадіївського, Арбузинського, Доманівського та Вознесенського районів. Площа парку — 6267 га.

Гранітно-степове Побужжя – одна з найдавніших ділянок суші Євразії, яка не занурювалась в морські глибини вже впродовж 60 мільйонів років і відігравала роль одного з центрів видоутворення Причорномор’я. Гранітно-степове Побужжя – це справжня гірська країна серед Українського степу. Парк знаходиться на дуже старій в геологічному відношенні ділянці земної поверхні. Прорізаючи південний відріг стародавніх гір, Південний Буг на відстані майже 40 км протікає долиною з крутими скельними берегами, висота яких іноді досягає 40-60 м. Бушуючи водопадами, ревуть 12 крупних порогів, які в історичному минулому називали тут брояками.[2]

Парк знаходиться в межах степових відрогів Подільскої та Придніпровської височини, на південному краї українського кристалічного щита. Поверхня хвиляста (найвищі точки сягають 100-140 м над рівнем моря), з глибоковрізаними в докембрійський фундамент долинами річок, (абсолютні відмітки сягають 100-140 м над р.м.).

На території ландшафтного парку, в долині Південного Бугу, між селами Мигія і Олександрівка знайдено майже 100 археологічних пам'ятників, які представляють безперервний хронологічний ряд від палеоліту (датовані 30000 років до н. е.) до часів формування слов'янського етносу. Особливий інтерес представляють залишки поховань різних народів – кіммерійців, трипільців, сарматів, древніх слов'ян, римлян.

1.2. Особливості гідрографії.

Пороги Південного Бугу мають місцеву назву — брояки. З ними, як і з багатьма островами та скелями, пов'язана значна кількість запорозько-гайдамацьких легенд, переказів, вони були свідками козацьких старожитностей та бувальщин. Про минуле нам говорять їх назви: острів козака Мамая, Запорозька брояка, скелі Турецький стіл і Пугач, Козацькі ворота та інші. Урочище Протич з козацькою святинею — Протичанською скелею було відоме у всьому запорозькому краї.

Від с.Кінецьпіль до м. Южноукраїнська проходить чергування ділянок порогів та спокійної течії. Найкращі пороги, які є Меккою водного туризму і місцем паломництва тисяч спортсменів та туристів, розташовані біля сіл Мигія, Куріпчино, Семенівка, Львове, Іванівка, Констянтинівка і останні — біля м. Южноукраїнська. Цьому сприяють добре транспортне сполучення і достатній рівень теплої води в порогах протягом п’яти місяців. Тут долина річки Південний Буг вузька, каньйоноподібна зі скелями, прорізана кам’янистими глибокими балками, вкритими лісами та степовою рослинністю.[7]

Долину річки Південний Буг недарма вважають однією з найкращих природних «перлин» України. Мало хто ще знає про дивовижні річки Мертвовод та Арбузинку, які є притоками р.П.Буг. Так, течія цих річок, не така стрімка, як Бугу, але за мільйони років ці маленькі річки створили неповторний каньйон, який захоплює подих. Годинами можна дивитися на цей витвір мистецтва, створений природою.