3.6 Регіональні Банки Розвитку

Регіональні валютно-кредитні і фінансові організації західноєвропейської інтеграції представляють собою складову частину її інституційної структури. Вони мають на меті зміцнення інтеграції та створення економічного і валютного союзу (ЄС) відповідно до Маастрихтським договором 1993 р., проведення узгодженої політики по відношенню до розвиваючих країн, асоційованими з ЕС. До основних регіональних організацій ЄС відноситься:

• Європейський інвестиційний банк (ЄІБ, Люксембург), надає кредити країнам, що розвиваються. Мета ЄІБ - розвиток відсталих регіонів країн ЄС, реконструкція підприємств, створення спільних господарських об'єктів, розвиток пріоритетних галузей;

• Європейський фонд розвитку (ЕФР, 1958 р.) проводить колектив ¬ ною політику ЄС по відношенню до країн, що розвиваються, координує двосторонні програми офіційної допомоги для розвитку цих країн;

• Європейський фонд орієнтації і гарантування сільського господарства (1969 р.) сприяє створенню спільного аграрного ринку («Зелена Європа»);

• Європейський фонд регіонального розвитку (ЕФРР, 1975 р.) предоставлять кредити за рахунок коштів спільного бюджету ЄС з метою вирівнювання регіональних диспропорцій в країнах-членах ЄС;

• Європейський валютний інститут (еви, Франкфурт-на-Майні. 1994 р.) замінив Європейський фонд валютного співробітництва, створений в 1973р. - це наднаціональний орган у составі керуючих 12 центральних банків, котрі проводять здійснення складових координацій грошової і кредитної політики цих банків, для сприяння становленню системи європейських центральних банків і переходу до єдиної валюти.

4 Вільно плаваючі і фіксовані валютні курси, відмінності між ними

Як масштаби, так і стійкість дефіциту або активу платіжного балансу, а також характер заходів, що робилися країною для подолання незбалансованості, залежать від застосовуваної системи валютних курсів. Існує два полярно протилежних варіанти систем валютних курсів:

• Система гнучких або плаваючих валютних курсів, при якій курси обміну національних валют один на одного визначаються попитом і пропозицією;

• Система жорстко фіксованих валютних курсів, при якій змін валютних курсів у результаті коливання попиту та пропозиції перешкоджають державне втручання у функціонування ринків іноземних валют або інші механізми.

Вільно плаваючі валютні курси визначаються безперешкодної грою попиту і пропозиції, і володіє безперечною гідністю: вони автоматично коригуються таким чином, що в кінцевому рахунку, зникають дефіцити й активи платіжних балансів. Вільне коливання валютних курсів, реагуючи на зрушення в попиті і пропозиції іноземної валюти, автоматично коригує дефіцити і активи платіжних балансів.

Фіксовані валютні курси. Використання цієї системи зменшує ризик і невизначеність, пов'язані з міжнародною торгівлею і фінансами, застосування фіксованих валютних курсів призводить до розширення обсягів взаємовигідної торгівлі і фінансових операцій. Їх основна проблема - уряд (яке оголошує національну валюту прирівняної за вартістю до декількох одиницях іноземної валюти) не декретується стабільність у відношенні попиту та пропозиції іноземної валюти. Т. к. попит і пропозиція з часом змінюються, держава для стабілізації валютного курсу повинна прямо або побічно втручатися в функціонування валютного ринку.