1.4. Зясувати склад місцевих податків і зборів,дати їм характеристику.

Порядок вирахування та стягнення місцевих податків та зборів поки що регулюється Декретом Кабінету Міністрів України від 20 травня 1993 року “Про місцеві податки та збори”. Закон України “Про систему оподаткування“ встановлює 16 видів платежів: 2 податки та 14 зборів.

* Місцеві податки:

-Комунальний податок

Платники: всі юридичні особи.

Пільги: звільняються від сплати податку сільськогосподарські підприємства, дотаційні організації, бюджетні установи.

Об’єкт оподаткування: фонд оплати праці, який дорівнює добутку середньоспискової чисельності робітників і місячного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Ставка податку: 10% від об’єкта оподаткування.Термін сплати: до 15 числа, виходячи з суми оподатковуваного об’єкта за попередній місяць.

^ Податок з реклами

Платники: суб’єкти підприємницької діяльності, що рекламують свою діяльність .

Об’єкт оподаткування: вартість послуг за встановлення та розміщення реклами.

Ставки податку:за одноразову рекламу – 0,1% від вартості послуг;за розміщення реклами на довгий термін – 0,5% від вартості послуг на розміщення;за рекламу на майні, товарах, одязі – 0,3% .Термін сплати:рекламодавці сплачують податок під час сплати послуг;

виробники реклами – щомісячно до 15 числа місяця, наступного за звітним.

1.5. Податкова система:поняття,основи побудови. Принципи й методи оподаткування. Податкова система України. Податкова політика.

Поняття податкової системи

В умовах існування ринкових відносин та різних форм власності, коли державна власність не має домінуючого значення, основним методом формування доходів держави є податки, які в тій чи іншій країні складають податкову систему.

Податкова система - це сукупність різних видів податків та інших платежів та зборів, що віднесені до податкових, які справляються в державі. Побудова податкової система повинна спиратись на наукові основи, які передбачають застосування таких вимог, як системність, встановлення визначальної бази цієї системи та формування вихідних принципів. Вимога системності полягає в тому, що податки повинні бути взаємопов’язані між собою, органічно доповнювати один одного, не заходити в суперечність із системою в цілому та іншими її елементами. Визначальної базою побудови податкової системи є обсяг коштів, які потребує держава для виконання покладених на неї функцій.

Вже кілька століть серед економістів невщухає дискусія щодо того, на яких принципах повинна формуватись податкова система. Деякі автори розглядають їх з точки зору впливу на платника, деякі – з загальнодержавницьких позицій. В різній мірі звертається увага на економічні та соціально-етичні наслідки, фіскальні та організаційні елементи оподаткування.

Вихідними принципами побудови податкової системи, які визначені в законі України “Про систему оподаткування” є : стимулювання науково-технічного прогресу, виходу вітчизняного товаровиробника на світовий ринок високотехнологічної продукції; стимулювання підприємницької виробничої діяльності та інвестиційної активності; обов'язковість; рівнозначність і пропорційність; рівність, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації; соціальна справедливість; стабільність; економічна обгрунтованість; рівномірність сплати; компетенція; єдиний підхід; доступність.

Практика становлення і розвитку податкової системи в Україні свідчить про декларативний характер багатьох із вищевказаних принципів. Наприклад, досить важко назвати соціально справедливим неоподатковуваний мінімум доходів громадян, що нині визначений в Україні. Постійні зміни в діюче законодавство порушують принцип стабільності, тощо. Крім того, система принципів є дещо застарілою, оскільки не враховує загальносвітові тенденції щодо розвитку систем оподаткування та не декларує необхідність гармонізації податкової системи України в першу чергу з європейською та загальносвітовою.Поняття податків і зборів зводиться до того, що вони виступають основними джерелами формування всіх грошових фондів держави – доходів бюджету. Саме тому податки безпосередньо пов’язані з діяльністю всієї держави і залежать від рівня його розвитку на певній історичній стадії. З їх допомогою можливо вилучати частину національного доходу і привласнювати його для здійснення держпотреб.

Система податків і зборів сучасного суспільства є найважливішим регулятором національної економіки, який забезпечує стабільність фінансової життя і роботи кредитного механізму в масштабах держави. Грамотність в підході до організації механізму оподаткування країни визначає ступінь ефективності функціонування всього народного господарства.

Принципи і методи оподаткування.

Головними принципами організації обкладення податками господарюючих суб’єктів і населення є принципи економії, зручності, справедливості, поділу за рівнями бюджету, визначеності, застосування наукового підходу при встановленні величини податків.

На практиці ці принципи втілюються в життя через методи оподаткування. Під методами розуміють способи побудови ставок податків у співвідношенні їх з податковою базою. За цим критерієм виділяють чотири головних метода обкладання: пропорційне, рівне, прогресивне, регресивне.

Методи оподаткування відіграють важливу роль, оскільки від їх правильного вибору залежить правильність розподілу податкового навантаження на всі суб’єкти господарювання та громадян. Від цього залежить і обсяг надходжень до бюджету і навантаження на окремих платників з урахуванням їх фінансових можливостей.

Рівна оподаткування встановлює фіксовану суму податку, що стягується з платників. Податкова ставка використовуються в твердому розмірі, який є рівним для всіх суб’єктів діяльності і ніяк не залежить від податкової бази.

Такі методи оподаткування є найбільш примітивними і простими. З іншого боку, вони і самі зручні, особливо в якості надзвичайних або тимчасових податків, встановлюваних додатково до постійних. Наприклад, подушний податок, який платили за Петра I. Цей метод не враховує матеріального становища і доходу платників, тому бідні несуть тягар по сплаті податків у більшому розмірі. Сьогодні цей метод вважається економічно неефективним, оскільки не відповідає вимогам принципу справедливості.

Пропорційне оподаткування встановлює для окремих платників податків фіксовані ставки в певних відсотках і частках, які не змінюються при зміні податкової бази. Ці методи оподаткування припускають зростання податків відповідно збільшенню податкової бази. В даному випадку повністю враховується принцип справедливості. Сьогодні більшість податків в РФ будуються за пропорційним методом.

Прогресивне оподаткування враховує зростання податкової бази при розрахунку самого податку для сплати. У цьому випадку ставка податку прямо пропорційно пов’язана з податковою базою (з ростом бази ставка стає вище). Вибір даного методу обкладання заснований на понятті так званого дискреційного доходу – доходу, який використовується на власний розсуд. Він дорівнює різниці між сукупними доходами і тими, які витрачаються на задоволення мінімальних (основних) потреб. При збільшенні загальних доходів збільшується і відсоток дискреційного доходу. При пропорційному методі оподаткування (коли податкова база дорівнює загального доходу) менш заможні платники виявляються в невиграшному становищі, оскільки частка отримуваного ними вільного доходу менше, ніж у більш заможних платників, а частка податку, який вони зобов’язані платити, відповідно, – вище. А прогресивне оподаткування в цьому випадку забезпечує дотримання принципів справедливості та рівності.

Методи оподаткування включають ще один – метод регресивного оподаткування. Цей метод є окремим напрямком серед усіх існуючих. Таке оподаткування розглядається як вид прогресивного, але з негативними коефіцієнтами прогресії. При даному методі оподаткування податкова ставка знижується при пропорційному зростанні податкової бази. Цей метод в сучасній економіці рідко зустрічається в чистому вигляді. У Росії цей метод використовують для встановлення соціального єдиного податку.

Податкова система України.Податкова політика.

Функціонування податкової системи в Україні пов'язане з багатьма проблемами і суперечностями. За своєю природою податкова система є результатом еволюції податкових відносин і детермінується багатьма специфічними факторами. Її існування зумовлене певним етапом, якого досягли суспільні правовідносини у сфері оподаткування. Ця категорія є своєрідною детермінуючою оболонкою, формою для дії податкових механізмів у державі, у якій разом з тим вплив системи на її елементи є взаємопов'язаним.

Податкова система в кожній країні є однією з основ економічної системи. Вона, з одного боку, забезпечує фінансову базу держави, а з іншого - виступає головним знаряддям реалізації її економічної доктрини. Податки - це об'єктивне суспільне явище, тому при побудові податкової системи слід виходити з реалій соціально-економічного стану країни, а не керуватися побажаннями, хоч і найкращими, але нездійсненними. Саме тому побудова чіткої податкової системи - це одна з головних умов ефективного функціонування економіки і фінансів, оскільки через податки здійснюється найтісніший зв'язок між державою і юридичними та фізичними особами щодо формування, розподілу й використання їх доходів.

Окремі елементи утворюють податкову систему лише тоді, коли між ними формуються зв'язки сумісності, взаємоузгодженості, відповідності. Системоутворюючими чинниками при побудові податкової системи виступають саме принципи оподаткування. Побудова податкової системи відповідно до цих принципів потребує вмілого комбінування податків з різним ступенем еластичності, з різною властивістю щодо можливостей їх перекладання, а також реалізації принципів економічної ефективності та справедливості. Таким чином забезпечується така властивість податкової системи, як її побудова на засадах взаємодоповнення. Реалізація податковою системою певної сукупності загальних та особливих принципів оподаткування надає їй неповторності.

Податкова політика - це діяльність держави у сфері встановлення і стягнення податків. Головними критеріями податкової політики є економічна ефективність і соціальна справедливість. З одного боку, податки мають забезпечити сталу фінансову базу держави, з іншого - залишити достатньо коштів підприємствам і громадянам для збереження максимальної заінтересованості в результатах діяльності. Вся історія податкової політики зводиться до пошуків ідеалів оптимального оподаткування. Сутність, структура і роль податкової системи визначаються податковою політикою, що є виключним правом держави, яка проводить її в країні самостійно виходячи із завдань соціально-економічного розвитку. Через податки, пільги і фінансові санкції, а також обов'язки та відповідальність, які виступають невід'ємною частиною податкової системи, держава ставить єдині вимоги до ефективного ведення господарства у країні.

Податкова політика - це насамперед формування і застосування затверджених на законодавчому рівні економічних інструментів і відповідних рішень, призначених сприяти зростанню надходження платежів до бюджету, а також врахування змін чинної податкової системи, визначення механізму обчислення, сплати і зарахування платежів до бюджетів. Потрібен системний підхід до податкової політики, який би дав змогу створити податкову систему, що була б не суто фіскальною складовою, а могла функціонально коригувати економічну систему і реально стимулювати виробничу діяльність суб'єктів оподаткування.

Нині відомо кілька схем оподаткування, серед яких слід назвати три основні. Перша з них передбачає поосібне оподаткування, тобто стягнення податків з особи як такої залежно від її прибутку або інших властивостей. Друга схема передбачає стягнення податків з використовуваних загальних або неподільних ресурсів. Третя, яка найбільше поширилася у світі і діє в Україні, орієнтована на оподаткування результатів комерційної діяльності фізичних та юридичних осіб, а також частково їхньої власності.

Незалежно від змісту оподаткування будь-яка податкова система має забезпечувати надійне надходження коштів у доходну частину бюджету. Розкриваючи зміст податкової системи, науковці часто наголошують на складній природі цього поняття. З одного боку, податкова система є сукупністю податків, зборів, платежів і виступає як механізм визначених, законодавче закріплених важелів з акумуляції доходів держави. У цьому разі вона може збігатися з системою податків, зборів і платежів. З іншого боку, податкова система містить досить широкий спектр процесуальних відносин зі встановлення, зміни, скасування податків, зборів, платежів, забезпечення їх сплати, організації контролю та відповідальності за порушення податкового законодавства.

Отже, податкова система -це сукупність встановлених у країні податків, зборів та обов'язкових платежів, які взаємопов'язані, органічно доповнюють один одного та мають різну цілеспрямованість.

Чинне законодавство не дає визначення податкової системи, що досить часто тягне за собою проблемні моменти не лише в теоретичних дослідженнях, а й на практиці. Згідно зі ст. 2 Закону України "Про систему оподаткування" система оподаткування являє собою сукупність податків, зборів та обов'язкових платежів до бюджетів та державних цільових фондів, що справляються у встановленому законами України порядку.

Принципи податку реалізуються через конкретний прояв, що характеризує специфіку механізму: однократність обкладання; встановлення центральним органом державної влади; універсалізація податку, що передбачає незалежність податкового тиску від форми власності; науковий підхід; принцип справедливості тощо. Загальну систему принципів оподаткування сформулював ще А. Сміт, включивши до їх складу стабільність та передбачуваність, гнучкість, рівновагу, рухомість, антиінфляційну спрямованість, зручність, рівність платників, стимулювання, економність, рівномірність охоплення. "Сучасні демократичні системи податкових відносин між органами державної влади і місцевого самоврядування базуються на таких принципах: розподілу податкових доходів органів державної влади і Місцевого самоврядування на основі чіткого розмежування їх функцій та відповідальності; формування доходів місцевих бюджетів на основі власних і закріплених податкових доходів; достатності доходних джерел для забезпечення самостійності місцевих бюджетів та виконання органами місцевого самоврядування їх функцій та повноважень; закріплення частки загальнодержавних податків за місцевими бюджетами.