Тема 5.5. Організація то автомобілів.

Мета: Ознайомлення із організацією технологічного процесу та методами його виконання на АТП.

Кількість годин: 6.

План: 1. Поняття про організацію виробництва у підрозділі та її складові елементи.

Здійснення системи планово – попереджувального технічного обслуговування і ремонту повинно забезпечити високу технічну готовність рухомого складу при найменших витратах на його утримання.

Щоб своєчасно та високоякісно виконати передбачені Положенням види технічного обслуговування і зменшити кількість поточних ремонтів необхідна відповідна організація виробництва і праці. В цьому випадку підвищується не тільки рівень технічного стану парку, а також зменшується вартість технічного обслуговування та ремонту, більш ефективно використовується матеріальна база, кадри та інші резерви підприємства.

Складовими елементами організації виробництва являються:

- структура і штати підрозділу;

- режим роботи підрозділу;

- планування підрозділу;

- загальний технологічний процес підрозділу та його взаємозв'язок з іншими підрозділами підприємства;

- поділ та кооперація праці;

- організація робочих місць та їх обслуговування;

- умови та охорона праці;

- методи організації технологічного процесу.

2. Методи організації ТО, їх порівняльна характеристика.

Найбільш часто використовуємі на АТП є наступні методи ТО автомобілів:

Метод універсальних постів передбачає виконання операцій ТО на одному посту робітниками усіх спеціальностей або робітниками – універсалами високої кваліфікації.

Перевагою універсальних постів є можливість більших коливань часу виконання ТО на окремих постах в залежності від типу автомобіля, його фактичного технічного стану та об'єму супутнього ремонту.

Недоліками методу являються:

- виконання контрольних та регулювальних операцій, пов'язаних із запуском двигуна, а також мастильних, заправних та очищувальних робіт спільно з іншими операціями ТО, що призводить до порушення правил ТБ і погіршенню умов праці робітників;

- дублювання обладнання при наявності на АТП декількох універсальних постів ;

- зосередження на універсальному посту значної кількості технологічного обладнання.

Універсальні пости не забезпечують умов для раціональної організації робочих місць виконавців і якості обслуговування автомобілів. Вони в більшій мірі пристосовані для виконання операцій ПР. Однак, завдяки простоті організації робіт, універсальні пости отримали значне розповсюдження.

При потоковому методі увесь об'єм робіт ТО розподіляється між декількома спеціалізованими постами, розміщеними послідовно. Сукупність постів утворює потокову лінію, кожний з постів якої в залежності від виконуємих на ньому робіт оснащується відповідним технологічним обладнанням, номенклатура і розміщення якого визначається прийнятим технологічним процесом. Переміщення автомобіля з поста на пост механізується.

При правильній організації потоковий метод забезпечує чітку організацію процесу ТО, дає можливість найбільш зручно розмістити обладнання і інструмент, розмістити на робочих місцях робітників так, щоб не перешкоджали один одному, а спеціалізація виконавців і переміщення автомобіля з поста на пост по потоку та ритмічність процесу обслуговування, економію робочого часу, підвищення якості робіт та зменшення часу простоїв автомобілів в ТО.

Однак цей метод можна застосувати лише на потужних АТП з однотиповим рухомим складом.

Операційно – постовий метод використовується при ТО – 2 автомобілів і передбачає розподіл на групи комплексу операцій, виконуємих за декілька заїздів автомобіля на спеціалізовані пости кожної групи.

Перевагами цього методу є спеціалізація постів і ремонтних робітників, можливість виконання ТО в міжзмінний час.

Недоліками даного методу є складна організація його здійснення, нестабільність об'єму робіт на постах обслуговування, нечіткому розподілі функцій між робітниками, що виконують ТО – 2 і основну частину ПР, та відсутність централізованого контролю технічного стану автомобілів.

Такий метод використовується на підприємствах на АТП середніх та потужних ( не менш 250 автомобілів) внаслідок недостатньої виробничої програми для завантаження спеціалізованих постів.

Агрегатно – зональний метод полягає в розподілі комплексу операцій ТО – 2 на операції, що входять до об'єму робіт ТО – 1, та операції, що їх доповнюють до об'єму робіт ТО – 2. ТО – 1 в такому випадку виконують на потоковій лінії, а доповнюючі операції – на спеціалізованих по агрегатам та системам автомобілів зонах ТО – 2 та ремонту.

Аналіз цього методу показує, що розподіл об'єму робіт ТО – 2 на операції, що входять до об'єму ТО – 1, для їх виконання на поточній лінії, та операції, що доповнюють об'єм ТО – 1 до об'єму робіт ТО – 2 з метою їх виконання на спеціалізованих постах, практично неможливо без дублювання частини робіт ТО як на постах потокової лінії, так і на спеціалізованих постах, а відсутність централізованого контролю технічного стану автомобілів і виконання об'єму робіт ПР спільно з ТО – 2 не забезпечує умов для якісного виконання самого ТО. Також недоліком цього методу можна вважати складну організацію робіт ТО, пов'язану з багаторазовими заїздами автомобіля на пости ТО – 2. Такий метод використовується на середній та потужних АТП.

Метод єдиного обслуговування полягає в тому, що замість загально прийнятих ТО – 1 і ТО – 2 використовується єдине технічне обслуговування (ЄТО), що також виконується через певний пробіг автомобіля і періодичність його приймається вище періодичності ТО – 1 та нижче за періодичність ТО – 2. ЄТО може виконуватися як на універсальних, так і на спеціалізованих постах, а також і на поточних лініях.

Перевагами цього методу є простота планування і організації профілактич- них робіт та просте керування технологічним процесом.

Недоліком цього методу є відсутність науково обґрунтованої періодичності, переліку і трудомісткості робіт ЄТО, що може спричинити збільшення об'єму та вартості ПР.

Цей метод доцільно використовувати для перспективного рухомого складу, що здійснює магістральні перевезення. Для нього пред'являються вимоги до автопромисловості по його пристосуванню до ЄТО і діагностуванню. Періодичність ЄТО для перспективних автомобілів прогнозується рівною 15 – 20 тис. км.

Метод комплексного обслуговування полягає в розподілі операцій ТО – 2 на декілька комплексів, до яких входять кріпильні, мастильні і регулювальні роботи. Комплекси виконуються почергово при ТО – 1 і по відношенню до нього є додатковими роботами.

Переваги цього методу полягають у можливості проведення ТО – 2 у міжзмінний час і можливості більш повної реалізації надійності деяких вузлів і деталей автомобіля.

Використання цього методу є доцільним на потужних АТП, де об'єм робіт достатній для завантаження лінії ТО – 1, відповідних кількості комплексів додаткових робіт.

Недоліком являється відсутність науково обґрунтованих режимів його виконання і кількості комплексів операцій, що може призвести до збільшення витрат на технічне обслуговування та ремонт автомобілів.

При комплексно – потоковому методі увесь комплекс робіт ТО – 2 виконується на декількох потокових лініях за декілька прийомів – заїздів ( або з послідовним переїздом з одної лінії на іншу ).

Одна з потокових ліній слугує для виконання усього об'єму робіт по ТО – 1, а кожна наступна – певної частини ТО – 2, для чого вони обладнуються відповідним спеціалізованим технологічним обладнанням.

Переваги і недоліки цього методу такі ж, як і у агрегатно – зонального, але для потокових ліній. Область використання – потужні АТП, СТОА та інші підприємства по ТО і ремонту автомобілів індустріальними методами.

Зонально – потоковий метод полягає в переміщенні із заданим ритмом групи виконавців разом із комплектом спеціалізованого інструменту і обладнання з одного тупикового поста на інший. Виконавці забезпечені пересувним обладнанням та візками для переміщення інструменту, кріпильних деталей та контрольних приладів. На постах обслуговування одночасно з ТО – 2 можуть виконуватися операції ПР трудомісткістю до 120 люд. – год.

Прогресивність цього методу полягає у спеціалізації робітників і їх переміщенні по постам із заданим ритмом.

Однак, при виконанні ТО – 2 на тупикових постах з переміщенням груп виконавців з поста на пост виникають труднощі із виконанням трудомістких операцій, відсутня можливість оснащення постів необхідним комплектом контрольного і діагностичного обладнання (стендами), можливі випадки скупчення робітників усіх спеціальностей на одних постах, в той час, як інші можуть простоювати в чеканні робіт.

Такий метод може бути використаний на середніх і потужних АТП.

Агрегатно – дільничний метод передбачає організацію декількох спеціалізованих виробничих дільниць, окремі бригади яких виконують роботи по усім видам технічного обслуговування і поточного ремонту певних груп агрегатів і систем автомобіля. До складу бригад виробничих дільниць входять робітники тих спеціальностей, які необхідні для виконання робіт по ТО і ремонту закріплених за ними агрегатів.

Прогресивність даного метода полягає у підвищенні відповідальності виконавців виробничих дільниць за якість виконання робіт по ТО і ремонту агрегатів і вузлів автомобіля, а також у спеціалізації робіт.

Метод може бути використаний лише на потужних АТП, що забезпечує достатнє навантаження виробничих дільниць.

Агрегатний метод передбачає організацію ТО - 2 на постах, спеціалізованих по агрегатам і системам автомобілів, по обслуговуванню двигуна, агрегатів трансмісії, переднього і заднього мостів, рульового керування і гальм, кузова, шин.

Операції ТО – 2 по агрегатам і системам виконуються за потребою ( відповідно до результатів діагностування). Це сприяє скороченню трудомісткості регламентних робіт.

Недоліком методу є переоцінювання ролі діагностування, яке ще не в змозі дати достатню інформації для визначення об'єму усіх профілактичних робіт. В результаті ТО – 2 виконується не в повному об'ємі, що негативно впливає на експлуатаційній надійності рухомого складу.