Вихідні дані для економічного обгрунтування ефективності реконструкції і розширення діючого підприємства

Показник	Діюче підприємство		Нове будів- ництво
	до реконструкції	після реконструкції
Виробнича потужність, тис. шт.	240	720	720
Річний випуск продукції, тис. шт.	216	660	640
Собівартість одиниці продукції, грн.	35,0	24,5	22,8
Відпускна ціна одиниці продукції, грн.	37,0	37,0	37,0
Питомі капітальні вкладення (на одиницю потужності), грн.	32,0	38,0	50,0

У розрахунках взяти до уваги норматив ефективності капітальних вкладень, що становить 0,16.

Економічно обгрунтувати доцільність включення до титульного списку капітального будівництва галузі реконструкцію й розширення діючого підприємства.

7. Розрахунок ефективності модернізації технологічної лінії на деревообробному комбінаті. Цех деревообробного комбінату виробляє 36000 м³ деревностружкових плит на рік. Розроблено проект модернізації технологічної лінії по виготовленню деревностружкових плит з урахуванням ринкового попиту на цю продукцію. Після модернізації технологічної лінії випуск деревностружкових плит має збільшитися на 9000 м³/рік. На основі даних, наведених у табл. 5, визначити доцільність та ефективність модернізації технологіч­ної лінії на деревообробному комбінаті.

Таблиця 5

Вихідні показники для оцінки економічної доцільності та ефективності модернізації технологічної лінії на деревообробному комбінаті

Показник	До модернізації	Після модернізації
Річний випуск деревностружкових плит, м3	36000	45000
Собівартість (валові витрати на виробництво) річного випуску плит, тис. грн.	5440	6600
Продажна ціна 1 м3 деревностружкових плит, грн.	165	165
Капітальні вкладення в модернізацію технологічної лінії, тис. грн.	—	600
Балансова вартість виробничих основних фондів, тис. грн.	4800	5400

Методичні рекомендації

Інтегральний коефіцієнт організаційно-технічного рівня виробництва визначається застосуванням двох розрахункових операцій. Під час першої з них розраховуються окремо коефіцієнт технічного та організаційного рівня виробництва (k_тpв, k_opв) за формулою

, (30)

де q_ві — коефіцієнт вагомості і-го показника певної їх сукупності, що відібрані для визначення технічного та організаційного рівня виробництва;

П_ні, П_рі — відповідно нормативне і розрахункове за конкретний рік значення і-го показника технічного чи організаційного рівня виробництва;

n — кількість показників у групі, що використовуються для визначення окремо технічного та організаційного рівня виробництва.

Друга розрахункова операція зводиться до безпосереднього визначення шуканого інтегрального коефіцієнта організаційно-техніч­ного рівня виробництва шляхом середньозваженої інтеграції коефіцієнтів, що характеризують окремо технічний та організаційний рівень виробництва, на основі заданої їх вагомості.

Технічний розвиток і виробнича потужність. У розділі 5 представлено дві групи (сукупності) задач, що мають відповідні методичні особливості щодо їх розв’язання. Першу з них складають задачі, зміст яких спрямований на: а) кількісне визначення технічного оснащення праці, рівня прогресивності технологічних процесів, стану технічного розвитку підприємств, досягнутого рівня механізації та автоматизації виробництва; б) цілеоцінні розрахунки економічної ефективності використання нових видів технологічного устаткування та автоматичних ліній, різних форм підтримання на дієздатному рівні й розвитку техніко-технологічної бази виробничого підприємства, включаючи капітальний ремонт та оновлення діючого устаткування, технічного переозброєння і реконструкції, розширення функціо­нуючих підприємств, спорудження та розміщення нових виробничих об’єктів. Друга група задач відображає методичні основи визначення величин і рівня використання виробничих потужностей різногалузевих підприємств та їх структурних підрозділів.

Насамперед варто нагадати, що фондоозброєність праці на тому чи іншому підприємстві обчислюється діленням балансової вартості основних виробничих фондів на загальну чисельність персоналу, а механоозброєність праці — відношенням вартості машин та устаткування до облікової чисельності робітників. Зіставлення названих показників за базовий і кілька наступних років уможливлює виявлення їх динаміки.

Коефіцієнт рівня прогресивності технології k_пт можна визначити, скориставшись формулою

, (31)

де — відповідно коефіцієнт вагомості й відносне значення коефі­цієнта використання металу;

— відповідно коефіцієнт вагомості й відносне значення частки заготовчої стадії технології;

— відповідно коефіцієнт вагомості й відносне значення частки продукції, вироблюваної за допомогою нової технології.

Обчислення інтегрального коефіцієнта технічного рівня окремої групи і всього парку металорізальних верстатів здійснюється за такою схемою. Спочатку розраховується середнє значення конкретного показника (коефіцієнта продуктивності; коефіцієнта ремонтомісткості; коефіцієнта питомої металомісткості; частка прогресивних видів устаткування; частка технічно та економічно застарілого устаткування) по всіх виокремлених групах металорізальних верстатів. Потім визначається інтегральний показник технічного рівня окремої групи металорізальних верстатів (токарних, свердлильних, фрезерних, шліфувальних та інших) шляхом перемноження числового значення і коефіцієнта вагомості кожного окремого показника та підсумовування одержаних результатів (добутків). Зрештою, якщо пом­ножити середні значення всіх п’яти показників на відповідні коефіцієнти їх вагомості й підсумувати добутки, то відтак буде знайдено числове значення шуканого інтегрального показника технічного рівня всього парку металорізальних верстатів підприємства.

Подібний алгоритм обчислення покладено в основу визначення інтегрального коефіцієнта механізації та автоматизації виробництва на окремих підприємствах з урахуванням числового значення і коефіцієнта вагомості (значущості) двох показників: загального ступеня охоплення персоналу механізованою працею й частки продукції, вироблюваної за допомогою автоматизованих засобів праці. Такий же методичний підхід рекомендується використовувати для інтегральної оцінки рівня технічного розвитку окремих виробничих підприємств у розрахунковому році. Згідно з ним інтегральний коефіцієнт обчислюється на основі розрахункових значень і коефіцієнтів вагомості чотирьох показників: 1) рівня фондоозброєності праці; 2) рівня прогресивності технології; 3) технічного рівня використовуваного устаткування; 4) загального рівня механізації та автоматизації виробничо-управ­лінських процесів.

Визначення економічної ефективності використання різноманітних напрямів (елементів, форм) технічного розвитку підприємства і відтворення його матеріально-технічної бази здійснюється зазвичай за допомогою безлічі усталених показників, методика обчислення яких викладена у попередніх розділах навчального посібника. Зокрема для оцінки економічної ефективності окремих об’єктів чи напрямів технічного розвитку підпри­ємства можна зголоситися на застосування таких показників:

 використання поодиноких виробничих об’єктів матеріально-тех­нічної бази (устаткування, автоматичних ліній, механізації технологічних процесів) — річного економічного ефекту у вигляді загальної економії поточних і капітальних витрат; терміну окупності інвестицій за рахунок зменшеної суми поточних витрат;

 розміщення та спорудження нових виробничих об’єктів — мінімаль­ну величину зведених витрат, у тому числі з урахуванням транспортних витрат і дисконтованих інвестицій;

 здійснення інших інвестиційних проектів технічного розвитку, вклю­чаючи реконструкцію і модернізацію техніко-технологічних об’єктів, — коефіцієнта прибутковості й терміну окупності інвестицій, що перевищують їх нормативне значення; коефіцієнта використання виробничих потужностей; приросту товарної продукції та обсягу її продажу; рівня фондовіддачі за продукцією і прибутком; зменшення питомих зведених витрат тощо;

 скорочення терміну спорудження нового виробничого об’єк­та — загального економічного ефекту, що складається з економії умовно-постій­них витрат і додаткового прибутку від дострокової реалізації інвестиційних ресурсів.

Для оцінки ступеня ефективності витрат на капітальний ремонт машини або ж капітальний ремонт і модернізацію, здійснюваних одночасно, розраховують коефіцієнти ефективності витрат на капітальний ремонт діючої машини, а також на капітальний ремонт й модернізацію, суміщених у часі, за формулами

; , (32, 33)

де R_i, M — витрати відповідно на капітальний ремонт і модернізацію діючої машини;

S_e — перевищення експлуатаційних витрат (собівартості виготовлення виробу) по капітально відремонтованій, капітально відремонтованій та модернізованій машині над поточними витратами (собівартістю продукції) за новою машиною;

B_н — витрати на придбання і введення в дію нової машини;

,  — коефіцієнти, що характеризують відповідно співвідношення про­дуктивності й тривалості ремонтного циклу діючої (капітально відремонто­ваної чи капітально відремонтованої та модернізованої) і нової машини;

Q_a— втрати від недоамортизації діючої машини у випадку її заміни на нову аналогічного призначення.

Коефіцієнти  і , обчислені за формулами (32, 33), можуть мати додатне, від’ємне чи нульове значення. Витрати на капітальний ремонт і модернізацію діючого устаткування можуть вважатися економічно ефективними за умови будь-якого додатного значення коефіцієнта.

14