5. Статутний капітал сільськогосподарського виробничого кооперативу
Якщо створюється сільськогосподарський кооператив, то облік його власного капіталу здійснюється відповідно до Закону України «Про сільськогосподарську кооперацію», що визначає правові, організаційні, економічні та фінансові особливості утворення і діяльності сільськогосподарських кооперативів. Згідно зі ст. 4 цього закону Статут сільськогосподарського кооперативу розробляється відповідно до вимог статті 8 Закону України "Про кооперацію".
Статут кооперативу є правовим документом, що регулює його діяльність.
Статут кооперативу повинен містити такі відомості:
найменування кооперативу, його тип та місцезнаходження;
мета створення кооперативу і вичерпний перелік видів його діяльності;
склад його засновників;
умови і порядок вступу до кооперативу та виходу чи виключення з нього;
права і обов'язки членів та асоційованих членів кооперативу;
порядок внесення змін до статуту кооперативу;
порядок встановлення розмірів і сплати внесків та паїв членами кооперативу та відповідальність за порушення зобов'язань щодо їх сплати;
форми участі членів кооперативу в його діяльності;
порядок формування, склад і компетенція органів управління та органів контролю кооперативу, а також порядок прийняття ними рішень, у тому числі з питань, рішення з яких приймається одноголосно чи кваліфікованою більшістю голосів членів кооперативу, які беруть участь у загальних зборах;
порядок формування, використання та розпорядження майном кооперативу;
порядок розподілу його доходу та покриття збитків;
порядок обліку і звітності у кооперативі;
порядок реорганізації і ліквідації кооперативу та вирішення пов'язаних з цим майнових питань;
порядок скликання загальних зборів;
умови і порядок повернення паю.
Статут може містити інші пов'язані з особливостями діяльності кооперативу положення, що не суперечать законодавству.
Примірні статути сільськогосподарських кооперативів розробляються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики.
Відображення операцій з формування статутного капіталу здійснюється із застосуванням рахунків 411 «Неподільний капітал» та 412 «Паї», які разом складають рахунок 41 «Пайовий капітал».
Засновниками та членами кооперативу можуть бути лише резиденти України. Членом кооперативу може бути фізична або юридична особа, яка зробила вступний і пайовий внески в розмірах, визначених статутом кооперативу (чи спілки), визнає принципи і цілі кооперативу, дотримується вимог його статуту і користується правом ухвального голосу в кооперативі. Вступ до кооперативу здійснюється на підставі поданої заяви. Рішення правління (голови) кооперативу про прийняття до кооперативу підлягає схваленню загальними зборами.
Вступний внесок — внесок фізичної або юридичної особи в грошовій формі понад пай при вступі в кооператив для організаційного забезпечення його діяльності в розмірах, встановлених статутом. Вступний внесок зараховується в неподільний фонд і в разі виходу з кооперативу не повертається.
Статутний капітал кооперативів формується за рахунок пайових внесків. Пай — майновий внесок члена кооперативу у створення та розвиток капіталу кооперативу, який здійснюється шляхом передачі кооперативу майна, в т. ч. грошей, майнових прав, а також земельної ділянки. Розміри пайових внесків встановлюються в рівних частинах і/або пропорційно очікуваній участі члена кооперативу в його господарській діяльності.
Кооператив відповідає за своїми зобов’язаннями всім належним йому майном. Члени кооперативу (якщо інше не передбачено статутом) відповідають за зобов’язаннями кооперативу тільки в межах пайового майнового внеску. Кооператив не несе відповідальності за зобов’язаннями членів кооперативу.
Державна реєстрація кооперативу здійснюється в порядку, передбаченому чинним законодавством. Для державної реєстрації кооперативу подаються такі документи:
- рішення установчих зборів кооперативу;
- статут кооперативу, скріплений підписом голови правління кооперативу, справжність якого засвідчується нотаріально.
Висновки
В сучасних умовах через кооперацію можливо забезпечити підтримку малих, середніх і великих підприємств, створити стійку систему взаємодії різних форм господарювання на дотриманні інтересів товаровиробників. Кооперація може сприяти вирішенню багатопланових завдань: більш повному використанню інновацій, підтримці фермерів і первинних колективів власників – товаровиробників у складі великих підприємств, формуванню товарного ринку, розвитку грошового ринку через створення кредитних кооперативів і спілок, формуванню сучасних виробництв на основі інновацій та раціонального використання інвестицій. [1]
Очевидно, що вихід вітчизняного аграрного сектору економіки на більш високий рівень передбачає широке використання ефективних моделей кооперації та інтеграції сільськогосподарських товаровиробників і агросервісних підприємств кооперативного типу. Проте, використання позитивного зарубіжного досвіду розвитку інтеграційних процесів не повинно відбуватись у вигляді його копіювання, а можливе лише за умови адаптації певних елементів зарубіжних моделей інтеграційних зв’язків до сучасних вітчизняних умов.[6]
«Сьогодні, говорячи про кооперативи, ми повинні говорити про партнерство, партнерство держави і громадськості. Якщо ми хочемо створити високоефективну і широко розгалужену мережу сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів, ми повинні й діяти разом», - сказав на завершення Перших Всеукраїнських громадських слухань «Становлення та розвиток сільськогосподарської обслуговуючої кооперації України, що пройшли 14 жовтня 2010 року в Національному науковому центрі «Інститут аграрної економіки» голова Союзу учасників сільськогосподарських кооперативів Іван Томич.
\
Список літератури
1. Теорія та історія кооперації: Підручник. Гелей С.Д., Пастушенко Р.Я.: Знання – 2009.- 513 с.
2. Малік М. Й., Лузан Ю. Я.Проблемні питання розвитку кооперації та інтеграційних відносин в АПК. //Економіка АПК №3/2010 (185) - С. 3-8.
3. Цимбал В. О.Критерії оцінки діяльності сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів.//Економіка АПК №10/2010.-С. 116-121.
4. Молдаван Л.В., Кирсанов Д.Ф., Удова Л.О.Роль кооперативів у подоланні сільської бідності.//Економіка АПК №11/2010. - С. 121-129.
5. Пантелеймоненко А.О., Макаренко Ю.П. Про моделі співпраці вітчизняних збутових сільськогосподарських кооперативів із системою споживчої кооперації України./Пантелеймоненко А.О.//Економіка АПК №10/2011.С.43-48.
6. Яснолоб І.О. Закордонний та вітчизняний досвід розвитку кооперації та інтеграції в овочепродуктовому підкомплексі./ Яснолоб І.О.//Наукові праці Полтавської державної аграрної академії. Випуск 3. Том 1. 2011 р. - С. 307-312.
7. Бурачек І. В. Основні напрями розвитку виробничих кооперативів у сільському господарстві/І. В. Бурачек//Економіка АПК.-2009. - № 9. – С. 22-27.
8. Величко І. М. Виробнича кооперація в сільському господарстві Україні / І. М. Величко // Вісник аграрної науки. - № 10/2009. – С. 81-83.
9. Радова О.В. Аналіз розвитку сільськогосподарських виробничих кооперативів у регіоні.//Вісник соціально-економічних досліджень №38/2010. - С. 158-164.
10. В. К. Збарський, М. П. Канінський. Участь селянських домогосподарств у процесах кооперації та агропромислової інтеграції.//Економіка АПК №12/2011. - С. 87-92.