2. Джерела в галузі меп. Класифікація економічних договорів.

Правовою основою становлення і подальшого розвитку міжнародного економічного права є положення ст. 1 Статуту ООН, що формулюють як одну з основних цілей ООН здійснення міжнародного співробітництва у вирішенні міжнародних проблем економічного характеру.

У розвиток цих положень у жовтні 1947 р. під егідою ООН була укладена Генеральна угода з тарифів і торгівлі (ГАТТ, редакція від 15.04.1994 р.). На основі просторового розширення дії принципу найбільшого сприяння ГАТТ має на меті: - боротьбу з дискримінацією в торгівлі; - зниження митних тарифів; - лібералізацію зовнішньої торгівлі; - зняття обмежень в імпорті товарів та ін. Згодом ГАТТ набула рис міжнародної економічної організації, в ній беруть участь більше 150 держав, що контролюють понад 90% світової торгівлі. У 1995 році ГАТТ перетворено у СОТ.

Світовий економічний порядок, що формувався на основі ГАТТ, багато в чому відбивав інтереси індустріально розвинутих держав. Це не влаштовувало держави, що розвиваються, вплив яких в ООН неухильно зростав. У результаті в квітні 1974 року ГА ООН прийняла Декларацію про новий міжнародний економічний порядок та Програму дій щодо встановлення нового міжнародного економічного порядку, а в грудні цього ж року – Хартію економічних прав і обов'язків держав. У цих документах були сформульовані концепція і комплексна програма встановлення нового міжн. ек. порядку. А в 1979 р. ГА ООН прийняла резолюцію про "Об'єднання і прогресивний розвиток принципів і норм міжнародного права, які стосуються правових аспектів нового міжнародного економічного порядку".

Цей новий економічний порядок, відображаючи інтереси держав, що розвиваються, містив основні принципи МЕП. Важливе місце в документах приділялося необхідності встановлення преференційного режиму в міжнародних економічних відносинах. Ці положення не влаштовували економічно потужні держави, що прагнули послабити політичне і юридичне значення цих документів. Однак документи ухвалені ООН і вони значною мірою сприяли прогресивному розвитку сучасного міжнародного економічного права.

У травні 1990 року ООН прийняла Декларацію про новий глобальний консенсус про шляхи розвитку міжнародного економічного співробітництва в інтересах усіх держав. Вона деякою мірою зблизила позиції розвинутих держав і держав, що розвиваються.

Також, серед універсальних міжнародно-правових актів в галузі МЕП можна виділити такі:

• Лімська декларація про промисловий розвиток і спів-во (1975 р. в рамках ЮНІДО);

• Конвенція про правовий статус, привілеї та імунітети міждерж. ек. організацій (від 5.12.1980 р.);

• Відмова від примусових економічних заходів (резолюція IV сесії ЮНКТАД, 1983 р.);

• Економічні заходи як засіб політичного та економічного примусу стосовно країн, що розвиваються (резолюція 38-ї сесії ГА ООН, 1983 р.);

• Про заходи зміцнення довіри в міжнародних економічних відносинах (резолюція 39-ї сесії ГА ООН, 1984 р.);

• Міжнародна економічна безпека (резолюція 42-ї сесії ГА ООН, 1987 р.).

Міжнародні економічні договори

Основою міжнародного правового регулювання економічних відносин між державами є дво- та багатосторонні договори. Вони бувають різними як за змістом, так і за назвою.

1. Торговельні договори. Договорами встановлюється правовий режим, який сторони взаємно надають одна одній щодо регулювання порядку ввезення та вивезення товарів, митного оподаткування, торговельного мореплавства, інших видів транспорту, транзиту, діяльності юридичних і фізичних осіб кожної зі сторін на території іншої. Основою торговельного договору є норми про торговельно-політичний режим. Як правило мають тривалий термін дії – 5 років і більше. Часто укладаються "навічно", тобто без формального терміну їх дії. Обсяг статусу найбільшого сприяння визначається конкретно в кожному міжнародному економічному договорі.

2. Контингентні угоди. Це угоди між урядами відповідних країн про поставки товарів ("угоди про товарообіг"). Традиційно такі угоди укладаються щонайбільше на рік.

3. Кредитні угоди. Передбачають, що певні держави (кредитори) надають іншим державам (боржникам) певні грошові кошти, а одержувачі коштів беруть зобов'язання погасити суму боргу на передбачених угодами умовах (твердою валютою, банківськими металами, поставками товарів тощо). Замість коштів кредитори можуть надавати боржникам товар у натуральній формі. За таких угод боржник, як правило, зобов'язується ще й сплатити винагороду за користування кредитом.

4. Угоди про міжнародні розрахунки. Ці угоди є міждержавними угодами про порядок здійснення розрахунків за товари, послуги та інші торговельні й неторговельні операції. Такі угоди можуть укладатися окремо. Часто ж положення про механізм розрахунків включаються до інших угод, наприклад, угод про товарообіг.

У сфері міжнародних економічних відносин існують такі види угод з міжнародних розрахунків:

• Платіжні. Уряди беруть зобов'язання дозволяти перекази конвертованої чи обмежено конвертованої валюти в межах здійснення платежів між відповідними країнами.

• Клірингові. Передбачають встановлення країнами централізованого порядку безготівкових розрахунків щодо взаємного товарообігу та інших платежів. Відбувається взаємне зарахування боргів і вимог щодо зовнішньоекономічних операцій без переказу валют.

• Платіжно-клірингові. Передбачають можливість сплати боржником заборгованості за клірингом банківськими металами або конвертованою валютою.

5. Довготермінові комплексні угоди про економічне, промислове та науково-технічне співробітництво. В угодах уряди визначають загальні перспективи, нові напрямки та сфери промислового і торговельного співробітництва та його організаційні форми.

6. Міжнародні товарні угоди. Такі угоди укладаються між країнами-імпортерами та країнами-експортерами мінеральної та с/г сировини. Мета – запобігти різким коливанням цін на сировину. Цей вид товарних угод є важливою складовою Інтегрованої програми для сировинних товарів, схваленої IV сесією ЮНКТАД у 1976 р. Програма спрямована на стабілізацію світових ринків сировини.

7. Міжнародний факторинг. Здійснюється з метою фінансування якоюсь організацією (фактором) експорту іншої особи (виробника продукції) за умови передання виробником фактора права на одержання плати від імпортера-боржника. Факторинг досить широко використовується в міжнародній торгівлі. В Оттаві 28 травня 1988 р. було укладено Конвенцію про міжнародний факторинг. Вона набула чинності у 1995 р.

8. Міжнародний форфейтинг. Є різновидом договору міжнародного факторингу, за яким поступаються не правом вимоги платежу, а простим і перевідним векселями (траттами) шляхом вчинення індосаменту та форфейтера (фактора).

9. Міжнародний фінансовий лізинг. 9-28 травня 1988 р. у Оттаві було прийнято Конвенцію про міжнародний фінансовий лізинг. Під міжнародним лізингом розуміється угода, відповідно до якої одна сторона (лізингодавець) згідно зі специфікою та умовами, схваленими іншою стороною (лізингоодержувачем), укладає договір поставки з третьою стороною (постачальником), відповідно до якого лізингодавець придбає промислову установку, засоби виробництва чи інше обладнання та вступає в договір про лізинг з лізингоодержувачем, надаючи йому право використання обладнання в обмін на періодичні платежі.

10. Міжнародні ліцензійні договори на об'єкти промислової власності. Об'єктами промислової власності вважаються винаходи, корисні моделі, промислові зв'язки, товарні знаки, знаки обслуговування, що охороняються відповідними документами, а також секрети виробництва (ноу-хау), фірмові найменування, вказівки географічного походження товарів тощо. Міжнародна уніфікація положень ліцензійних договорів поки що відсутня.

11. Міжнародний договір франчизи. Незважаючи на широкий розвиток франчизи (наприклад, ресторани "Мак-Дональдс" поширились практично на весь світ), поки що відсутнє глобальне міжнародне регулювання цих правовідносин. У ЄС під франчизною розуміється така угода, відповідно до якої певне підприємство (франчизіар) надає іншому (франчизіату) в обмін на пряму чи опосередковану винагороду право на використання франчизи з метою маркетингу "спеціальних" видів товарів чи послуг.

12. Інвестиційні угоди. Поки що відсутня конвенція універсального характеру про порядок здійснення іноземних інвестицій. Однак вже є міжнародно-правові акти, що регулюють порядок захисту таких інвестицій.

13. Міжнародний договір з будівництва комплектного промислового об'єкта. Відсутні багатосторонні міжнародні договори, які б регламентували правовідносини у цій сфері. У 1988 р. Європейська економічна комісія ООН розробила і опублікувала Керівництво зі складання міжнародних контрактів на будівництво промислових об'єктів. Ці рекомендації спрямовані на досягнення рівноваги інтересів виконавця і замовника.

14. Міжнародний договір про надання технічних послуг. До технічних послуг передусім належать монтаж, нагляд за монтажем (шеф-нагляд), послуги сервісу. Європейська економічна комісія ООН підготувала Загальні умови № 188А і № 574А щодо поставки обладнання та виконання монтажних робіт при експорті та імпорті. Низку документів про надання технічних послуг розроблено неурядовими організаціями. Проте універсальної конвенції в цій сфері поки що немає.

15. Договори в рамках Світової Організації Торгівлі.

• Генеральна угода з тарифів і торгівлі (ГАТТ) (General Agreement on Tariffs & Trade – GATT). Стосується торгівлі товарами.

• Генеральна угода з торгівлі послугами (ГАТС) (General Agreement on Trade in Services – GATS). Стосується торгівлі послугами. Угода, наприклад, поширюється на банківську та страхувальну справу, освіту, телекомунікації тощо. Перелік Світової організації торгівлі охоплює понад 150 видів послуг.

• Угода про торговельні аспекти прав на інтелектуальну власність (ТРІПС) (Agreement of Trade-Related Aspects of Intellectual Property Rights — TRIPS). Це ланка, що пов'язує інтелектуальну власність з торгівлею. Права інтелектуальної власності – це авторські й суміжні з ними права, а також права на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, товарні знаки, знаки обслуговування тощо. У світі набуло значного поширення таке явище, як торгівля товарами, які несанкціоновано втілюють результати інтелектуальної праці відповідних авторів та/або власників таких прав.

Саме на цих трьох "опорах" зведена "будівля" СОТ.