Тема 8. Загальні основи діяльності комерційних банків#на валютних ринках#

2010 рік

Зміст

8.1. Сутність, структура та регулювання валютного ринку України

8.2. Види валютних операцій банків, їх ризикованість

8.3. Інформаційне забезпечення операцій на валютних ринках

#8.1. Сутність, структура та регулювання валютного ринку України#

Розвиток валютного ринку в Україні розпочався після проголошення незалежності держави. Складовою економічних реформ, спрямованих на перехід до ринкової економіки, стала побудова власного валютного ринку.

За своєю функціональною діяльністю валютний ринок в Україні не відрізняється від інших міжнародних та національних валютних ринків.

Головна його мета полягає в збалансуванні попиту та пропозиції на іноземну валюту та в обслуговуванні платіжного балансу держави.

#8.1. Сутність, структура та регулювання валютного ринку України#

З початку створення українського валютного ринку його специфіка полягала в тому, що він був представлений переважно валютною біржею, яка функціонувала як структурний підрозділ Національного банку України.

Однак із подальшим розвитком цього ринку і збільшенням обсягів операцій виникла потреба у створенні самостійної структури, через яку здійснювалася б валютна політика держави.

У зв’язку з цим 8 липня 1993 р. з’явилася Постанова Правління НБУ № 50 «Про Українську міжбанківську валютну біржу», в якій було визначено форми діяльності валютного біржового ринку в Україні.

#8.1. Сутність, структура та регулювання валютного ринку України#

Згідно з цією постановою на валютному ринку України могли діяти такі суб’єкти:

• УМВБ, яка забезпечує організацію роботи щодо проведення операцій уповноваженими банками з купівлі-продажу іноземної валюти;

• НБУ, який установлює порядок проведення операцій з іноземною валютою на території України та вживає заходів щодо стабілізації національної валюти;

• комерційні банки та інші фінансово-кредитні установи, що мають ліцензію НБУ (уповноважені банки), які здійснюють операції з купівлі-продажу іноземних валют на біржі для своїх клієнтів.

#8.1. Сутність, структура та регулювання валютного ринку України#

Угоди з купівлі-продажу іноземної валюти в безготівковій формі на внутрішньому ринку України спочатку укладалися тільки на біржовому ринку.

Але з розвитком банківської системи й у зв’язку з лібералізацією валютної торгівлі (травень 1995 р.) з’явився ще один сегмент валютного ринку — міжбанківський ринок, де угоди почали укладатися безпосередньо між банками, уповноваженими на здійснення валютних операцій.

Із появою цього сегмента ринку можна вважати, що структура українського валютного ринку повністю сформувалася.

#8.1. Сутність, структура та регулювання валютного ринку України#

На той час валютний ринок України складався з трьох великих сегментів:

• біржового ринку;

• позабіржового або міжбанківського ринку;

• ринку продажу готівки.

До березня 1999 р. :

- на біржовий ринок припадало біля 10% обсягу валютних операцій,

- на міжбанківський — 68%,

- на ринок продажу готівки — 22%.

У результаті еволюції валютного ринку система торгівлі валютою на українському ринку наблизилася до практики торгівлі на світовому валютному ринку, де також величезний обсяг операцій здійснюється на міжбанківському ринку.

#8.1. Сутність, структура та регулювання валютного ринку України#

Після фінансової кризи (серпень 1998 р.) ситуація дещо змінилася.

«Втеча» капіталу з фінансового ринку України і втрата резервів НБУ спричинили тимчасове припинення роботи міжбанківського ринку і цілу низку обмежень при операціях з купівлі-продажу валюти. Операції з валютою здійснювались тільки на валютних біржах. Однак МВФ, вважав, що курсоутворення на біржовому ринку не є ринковим.

У зв’язку з цим НБУ переглянув практично всю систему валютного регулювання ринку. Суттєвих змін зазнала структура ринку та політика курсоутворення гривні.

Починаючи з 2000 р. НБУ проголосив політику плаваючого курсу, під яку було сформовано нині діючу структуру валютного ринку і систему здійснення валютних операцій.

#8.1. Сутність, структура та регулювання валютного ринку України#

Згідно з новими правилами торгівлі валютою, банки можуть проводити операції з купівлі-продажу іноземної валюти першої групи «Класифікатора іноземних валют Національного банку України» протягом Торговельної сесії, яка триває не більше двох годин на день, виставляючи при цьому заявки або тільки на купівлю, або тільки на продаж валюти.

З часом банки пристосувалися до такої системи торгівлі валютою. Левова частка торгівлі іноземною валютою зосереджується зараз у руках 10—15 найпотужніших банків, між якими склалися достатньо стійкі фінансові відносини. У цих банках концентрується переважна частина операцій, пов’язаних з обслуговуванням зовнішньоекономічних зв’язків і внутрішнього валютного обороту, деякі з них є уповноваженими банками щодо обслуговування операцій нерезидентів на українському ринку.

#8.1. Сутність, структура та регулювання валютного ринку України#

Ефективна діяльність валютного ринку багато в чому залежить від системи його регулювання. Світова практика функціонування ринків знає два методи валютного регулювання — ринковий і державний. Ці методи доповнюють один одного, однак співвідношення між ними постійно змінюється залежно від конкретної економічної ситуації.

Ринкове регулювання валютного ринку діє на основі закону вартості і закону попиту та пропозиції і застосовується в умовах економічної стабільності.

При цьому також має місце і державне регулювання, оскільки валютні відносини відчутно впливають на внутрішній економічний розвиток.

В умовах кризових ситуацій посилюється державне валютне регулювання (регламентація державою поведінки суб’єктів валютного ринку), тоді як ринковому відводиться другорядна роль.

#8.1. Сутність, структура та регулювання валютного ринку України#

Загальне керівництво валютною політикою здійснюють Президент України та Верховна Рада, які приймають законодавчі акти у сфері валютної політики, забезпечують їх дотримання, розподіляють повноваження і функції з управління валютною сферою всередині країни.

Головною виконуючою установою валютного регулювання є Національний банк України, який:

• здійснює валютну політику виходячи з принципів загальної економічної політики України;

• складає разом з Кабінетом Міністрів України платіжний баланс держави;

• контролює дотримання затвердженого Верховною Радою України ліміту зовнішнього державного боргу України;

#8.1. Сутність, структура та регулювання валютного ринку України#

визначає у разі необхідності ліміти заборгованості в іноземній валюті уповноважених банків нерезидентам;

• видає в межах, передбачених цим Декретом, обов’язкові для виконання нормативні акти щодо здійснення операцій на валютному ринку України;

• нагромаджує, зберігає і використовує резерви валютних цінностей для здійснення державної валютної політики;

• видає ліцензії на здійснення валютних операцій та приймає рішення про їх скасування;

• установлює способи визначення і використання валютних (обмінних) курсів іноземних валют, виражених у валюті України, курсів валютних цінностей, виражених в іноземній валюті або в розрахункових (клірингових) одиницях;

• забезпечує публікацію банківських звітів про власні операції та операції уповноважених банків.

#8.1. Сутність, структура та регулювання валютного ринку України#

Контроль за правомірністю діяльності уповноважених банків здійснює Національний банк України. Він стежить за виконанням правил регулювання валютних операцій на території України з усіх питань, не віднесених Декретом до компетенції інших державних органів.

Крім НБУ, в межах своєї компетенції, органами валютного контролю є:

Державна податкова інспекція України, яка здійснює фінансовий контроль за валютними операціями, що провадяться резидентами і нерезидентами;

Міністерство зв’язку контролює додержання правил поштових переказів та пересилання валютних цінностей через митний кордон України;

Державний митний комітет України здійснює контроль за додержанням правил переміщення валютних цінностей через митний кордон України.

#8.1. Сутність, структура та регулювання валютного ринку України#

Валютне регулювання буває прямим і непрямим.

Пряме валютне регулювання полягає в корекції поведінки суб’єктів ринку через застосування обмежуючих законодавчих актів і втручання органів виконавчої влади.

Непряме валютне регулювання полягає у використанні економічних, зокрема валютно-кредитних, методів впливу на поведінку економічних агентів ринку.

Сьогодні в Україні поєднується пряме і непряме валютне регулювання ринку. Поряд з правилами роботи міжбанківського валютного ринку, які передбачають пряме обмеження діяльності банків з боку НБУ, використовуються ще й інструменти грошово-кредитної політики. За допомогою облікової ставки НБУ і нормативів резервування коштів комерційних банків, НБУ регулює обсяги грошової маси на ринку, які мають беспосередній вплив на попит і пропозицію валюти.

#8.2. Види валютних операцій банків,#їх ризикованість#

Міжнародні розрахунки тісно переплітаються з валютними операціями комерційних банків.

Валютні операції являють собою операції обміну однієї національної валюти на іншу через купівлю-продаж на валютних ринках.

Валютні операції поділяються:

на поточні конверсійні операції з негайною поставкою валюти та поточні депозитно-кредитні операції,

строкові операції, поставка валюти за якими відбудеться в майбутньому.

Поточні конверсійні операції, а також поточні депозитно-кредитні операції становлять основну частку валютних операцій. На них на світових ринках припадає майже 90% обороту ринку.

#8.2. Види валютних операцій банків,#їх ризикованість#

Поточні операції з негайною поставкою валюти називаються ще операціями «спот» (spot).

Їх сутність полягає в купівлі-продажу валюти на умовах її поставки банками-контрагентами на другий робочий день з дня укладення угоди за курсом, зафіксованим у момент її укладення.

Разом з тим традиційно базовою валютною операцією є угода спот і базовим курсом — курс спот.

Саме на базі курсів спот розраховуються інші курси угод на валютному ринку — крос-курси, курси форвардних і ф’ючерсних угод.

Валютні операції з негайною поставкою є наймобільнішим елементом валютної позиції і містять у собі відповідний ризик. Зміна курсу може зумовити або великі прибутки, або великі збиткию.

#8.2. Види валютних операцій банків,#їх ризикованість#

Для страхування ризиків курсових коливань на ринку з’явилися нові інструменти — строкові валютні операції.

Строкові валютні операції (форварди, ф’ючерси, опціони) — це угоди, при яких сторони домовляються про поставку обумовленої суми іноземної валюти в майбутньому за курсом, зафіксованим у момент їх укладення.

Сьогодні строкові валютні операції досить популярні, оскільки вони дають змогу не тільки страхувати ризики, а й ще мати великі прибутки на торгівлі валютними контрактами. Укладення валютних строкових угод відбувається на спеціалізованих біржах у великих міжнародних фінансових центрах, таких як Лондон (Лондонська біржа фінансових ф’ючерсів — LIFFE), Чикаго (Чиказька біржа опціонів — CBOE), Нью-Йорк (Нью-Йоркська ф’ючерсна біржа — NYFE).

#8.2. Види валютних операцій банків,#їх ризикованість#

Строкові операції поділяються на:

форвардні,

ф’ючерсні

опціонні.

Форвардні операції — це угоди між двома контрагентами про майбутню поставку валюти за раніше обумовленим курсом, які укладаються поза біржею. Форвардні угоди є твердими та обов’язковими для виконання на відміну від ф’ючерсів та опціонів. Форвардна угода звичайно укладається з метою здійснення реального продажу або купівлі валюти та застосовується для страхування ризику зміни курсу валют.

Форвардні операції можуть використовуватись і для проведення валютних спекуляцій на курсовій різниці.

#8.2. Види валютних операцій банків,#їх ризикованість#

Теоретично не існує гарантій виконання форвардної угоди, тому в практиці страхування ризиків використовуються ф’ючерсні валютні операції.

Ф’ючерсні операції — це угоди з купівлі-продажу валют у майбутньому між двома сторонами за раніше обумовленим курсом, які укладаються на біржових ринках.

Особливістю ф’ючерсних угод є те, що вони стандартизовані і поставки валюти відбуваються в строго визначені терміни.

Поставка валюти за контрактом повинна здійснюватись через рахункову палату біржі, яка гарантує виконання зобов’язань за угодами всіма сторонами.

Але, як правило, реальна поставка валюти за ф’ючерсними угодами не відбувається.

#8.2. Види валютних операцій банків,#їх ризикованість#

Мета проведення ф’ючерсних операцій полягає:

по-перше, в страхуванні ризиків від несприятливих змін валютних курсів;

по-друге, у проведенні спекулятивних операцій.

Спекулянт відкриває валютні позиції на великі суми під незначне забезпечення (маржу).

Чим сильніше коливаються курси валют, які лежать в основі контрактів, тим більший обсяг попиту на ці угоди з боку хеджерів і тим вища ціна контракту.

#8.2. Види валютних операцій банків,#їх ризикованість#

Різновидом валютних операцій, які поєднують поточні і строкові операції, є угоди своп (swap).

Своп — це валютна операція, яка поєднує купівлю-продаж двох валют на умовах негайної поставки з одночасною контругодою на відповідний термін з тими самими валютами.

При цьому домовляються про зустрічні платежі два партнери (банки). За операціями своп поточна операція здійснюється за курсом спот, який у зустрічній угоді (строковій) коригується з урахуванням премії або дисконту, залежно від руху валютного курсу. При цьому клієнт має економію на маржі — різниці між курсами продавця і покупця за поточною угодою. Операції своп вигідні для банків: вони не створюють відкритої позиції (купівля покривається продажем), тимчасово забезпечують необхідною валютою без ризику, який пов’язаний зі зміною її курсу.

#8.2. Види валютних операцій банків,#їх ризикованість#

Операції своп використовуються для:

• здійснення комерційних угод, які дають змогу уникнути збитків при конвертації валют;

• придбання банком необхідної валюти без ризику (на основі покриття контругодою) для забезпечення міжнародних розрахунків, диверсифікації валютних резервів;

• взаємного міжбанківського кредитування в двох валютах.

Детальніше механізми виконання окремих видів валютних операцій буде розглянуто в наступних розділах.

#8.3. Інформаційне забезпечення#операцій на валютних ринках#

Для здійснення валютних операцій у комерційних банках створюються підрозділи — дилінгові центри, які оснащені спеціальною технікою з метою швидкого укладення угод (в реальному часі) — телефонами, інформаційною та дилінговою апаратурою відомих фірм Рейтер, Телерейт, Блумберг, комп’ютерами, факсами тощо.

Спеціалісти, які працюють у таких центрах, називаються валютними дилерами.

Найбільшу перевагу при укладенні угод валютні дилери віддають програмному забезпеченню агентства Рейтерс (REUTERS).

Програмне забезпечення агентства Рейтер має кілька продуктів, які користуються великою популярністю. Перший продукт — це Рейтер Гроші 2000 (Reuter Money 2000).

#8.3. Інформаційне забезпечення#операцій на валютних ринках#

На базі програмного забезпечення Windows він надає інформацію 5000 передплатників з 3000 установ у 85 країнах світу в режимі «реального часу» про курси 125 валют світу, відсоткові ставки, форвардні пункти, ціни ф’ючерсних та опціонних контрактів, основні новини економічного та політичного життя в окремих країнах.

Продукт Рейтер-2000 дає змогу будувати різні графіки і проводити технічний аналіз.

Дилери самостійно розміщують необхідну їм для постійного моніторингу інформацію в спеціальних «вікнах» комп’ютерної програми, які відкриває для них агентство Рейтерс.

#8.3. Інформаційне забезпечення#операцій на валютних ринках#

Інформація надходить по каналах агентства з двох джерел:

Від контриб’ютерів (вкладників) системи, які мають право вводити свою інформацію на спеціальні сторінки. Наприклад, інформація про котирування валютних курсів щосекунди змінюється завдяки введенню банками своїх значень курсів.

Постійна зміна котирування банками-контриб’юторами дає уявлення про рух валютних курсів і слугує основою побудови графіків при технічному аналізі.

Подібним чином заноситься інформація про зміну відсоткових ставок, форвардних пунктів, цін на золото, метали тощо.

#8.3. Інформаційне забезпечення#операцій на валютних ринках#

• Від кореспондентів агентства, які готують інформацію про події економічного, політичного життя у вигляді маленьких повідомлень, які з’являються на екрані в хронологічній послідовності під короткими заголовками.

Зміст будь-якої виведеної у «вікно» інформації може бути роздрукований на спеціальному принтері.

Іншим продуктом агентства є Рейтер Дилінг 2000 (Reuter Dealing 2000), який дає змогу укладати угоди і вести переговори в режимі двостороннього телексного зв’язку з 3800 банками і компаніями в 84 країнах. Кожний банк-передплатник дилінгової системи має один або кілька чотирилітерні коди, які дають змогу з’єднатися з ним з будь-якого дилінгового місця другого банку протягом однієї-двох секунд.

#8.3. Інформаційне забезпечення#операцій на валютних ринках#

Сьогодні багато українських банків підписалося на новий програмний продукт — Рейтер Дилінг 3000, який являє собою нове покоління торговельних систем Рейтер і вміщує всі достоїнства Дилінгу 2000 з розширеними новими функціональними можливостями. До них належать:

• збільшення торговельних переговорів до 26, які одночасно можна проводити з однієї робочої станції;

• отримання прямо на торговельну станцію Дилінг 3000 директ (Dealing 3000 Direct) інформації і новин грошового ринку (Money 2000 & News).

• можливість працювати у середовищі Віндоус НТ (Windows NT) з використанням Екселя (Excel) для розрахунків цін, використовуючи оперативну інформацію про зміни цін з програми Money 2000;

• внесення котирувань і цін у мережу Рейтер прямо з торговельного місця.

#8.3. Інформаційне забезпечення#операцій на валютних ринках#

Іншою інформаційною системою, яка конкурує з Рейтером, є служба агентства «Доу Джонс Телерейт» (Dow Jones Telerate).

Вона також надає економічну інформацію про міжнародні ринки, а саме:

котирування валют,

відсоткові ставки,

форвардні пункти,

ціни валютних ф’ючерсів тощо.

Найбільший інтерес для дилерів, які проводять арбітражні операції, становить послуга Доу Джонс Телетрак (Teletrack). Вона дає змогу будувати графіки і проводити доволі глибокий технічний аналіз.

#8.3. Інформаційне забезпечення#операцій на валютних ринках#

Високим попитом на ринку інформаційних послуг користується система агентства «Блумберг» (Bloomberg).

Вона пропонує користувачам цілий комплекс інформаційних послуг, який включає економічні та політичні новини, дані про валютні курси, відсоткові ставки, строкові інструменти тощо, а також достатньо потужний аналітичний апарат.

Обладнання системи «Блумберг» дає змогу дилерам не тільки відстежувати поточний стан валютних ринків, а й аналізувати складні тенденції, створювати інвестиційні портфелі з підрахуванням дохідності, будувати графіки та проводити їх аналіз.

Крім цього, на екрані терміналу «Блумберг» дилер може вивести телевізійні програми фінансових новин.

#ТЕМА 9. МІЖБАНКІВСЬКІ ДЕПОЗИТНІ #ОПЕРАЦІЇ В ІНОЗЕМНІЙ ВАЛЮТІ##

2010 рік

Зміст

9.1. Сутність міжбанківського ринку депозитних операцій в іноземній валюті

9.2. Валютування депозитних угод

9.3. Процентні ставки на ринку міжбанківських депозитів у іноземній валюті

9.4. Котирування процентних ставок. Сторони котирування

9.5. Депозитна позиція

9.6. Ринок євровалюти

9.7. Зв’язок між процентними ставками та валютними курсами

9.1. Сутність міжбанківського ринку депозитних операцій в іноземній валюті

Поряд із ринком конверсійних операцій ринок депозитів в іноземній валюті є складовою валютного ринку.

Ринок депозитних операцій в іноземній валюті — це сукупність операцій щодо розміщення вільних грошових залишків, а також залучення коштів в іноземній валюті на різні строки під певний процент.

Заведено виділяти ринок грошей (money market) — це ринок депозитів терміном від одного дня до одного року та ринок капіталів (capital market), на якому кошти розміщуються та залучаються на довгостроковій основі. Як правило, такі депозити оформлюються борговими зобов’язаннями (депозитними сертифікатами, облігаціями тощо).

9.1. Сутність міжбанківського ринку депозитних операцій в іноземній валюті

В українській банківській практиці існують поняття «міжбанківський кредит» та «міжбанківський депозит», хоча по суті ці операції є однаковими — тимчасове розміщення/залучення коштів в іншому банку.

У світовій банківській практиці для міжнародних позичкових операцій використовують термін «депозити», які поділяються на

• депозити залучені — залучення коштів в іноземній валюті;

• депозити розміщені — надання позик в іноземній валюті.

9.1. Сутність міжбанківського ринку депозитних операцій в іноземній валюті

Ринки депозитів у іноземній валюті, функціонують цілодобово, що пов’язано з послідовністю часових поясів. Основними світовими фінансовими центрами, де здійснюється більша частина операцій, є Лондон, Нью-Йорк, Франкфурт, Цюріх та Токіо.

Основна частина депозитних угод укладається в доларах США, британських фунтах стерлінгів, євро, швейцарських франках та японських єнах, але це не означає, що ринок міжбанківських валютних депозитів обмежений зазначеними валютами.

Депозити можуть здійснюватися, за згодою учасників операції, у будь-якій валюті (обмеження можуть бути пов’язані з внутрішніми обмеженнями на здійснення операцій та особливостями регулювання руху капіталів у деяких країнах.

9.1. Сутність міжбанківського ринку депозитних операцій в іноземній валюті

Регулювання депозитних операцій на валютному ринку здійснюється в межах законодавств країн, банки яких укладають угоди.

Так, в Україні регулювання залучення та розміщення міжбанківських депозитів (у тому числі й депозитів у іноземній валюті), регулюється:

- Положенням Національного банку України «Про кредитування»;

- Інструкцією «Про порядок регулювання та аналізу діяльності комерційних банків».

9.2. Валютування депозитних угод#

З’ясовуючи питання про депозити, слід розрізняти такі поняття:

Дата укладення угоди — це дата, коли банки домовляються про здійснення депозитної операції.

Дата валютування (value date) — дата зарахування суми депозиту на кореспондентський рахунок банку.

Для поточних операцій дата валютування відрізняється від дати укладення угоди на два робочі дні. (Такі умови у світовій практиці мають назву «спот» (spot). На умовах спот банки здійснюють депозитні операції тривалістю більш одного дня, поточні конверсійні операції та клієнтські платежі. Наприклад, якщо 5-го лютого банк А уклав угоду про розміщення 1 млн дол. США в банку Б терміном на один місяць на умовах спот, то датою валютування буде 7-ме лютого, тобто протягом двох робочих днів банк А має переказати кошти на рахунок у банку Б. Але депозитні операції можуть здійснюватися також із датою валютування раніше спот.

Існують стандартні умови виконання угод, що включають стандартні дати валютування та закінчення.

9.2. Валютування депозитних угод#

Дата закінчення депозиту (maturity) — це дата повернення коштів. У разі розміщення депозиту на термін, що кратний тижню, дата закінчення депозиту припадатиме на той самий день тижня, що й дата валютування. Наприклад, якщо датою валютування тижневого депозиту є середа 7-го лютого, то датою закінчення депозиту (тобто датою повернення коштів) буде середа 14-го лютого. Для термінів, що кратні місяцю, дата закінчення припадатиме на те ж саме число, що й дата валютування. Наприклад, при розміщенні місячного депозиту, датою валютування якого є 7-ме лютого, дата повернення буде 7-го березня. Якщо дата закінчення припадає на вихідний або святковий день, то вона переноситься на наступний робочий день. Так, наприклад, якщо дата повернення депозиту припадає на суботу або неділю, то кошти будуть повертатися в понеділок. Якщо ж дата валютування припадає на останній день місяця, то й дата закінчення припадає на останній день місяця незважаючи на кількість днів у місяці. Наприклад, депозит терміном на один місяць з датою валютування 31-го березня має бути повернений 30-го квітня).

9.2. Валютування депозитних угод#

У світовій практиці також використовуються стандартні позначення строку депозитних операцій (див. табл. 9.1). Наприклад, місячний депозит в американських доларах позначається USD 1m.

За термінами дії розрізняють депозити трьох видів:

• депозити до запитання — кошти розміщуються на невизначений термін, але повернення можливе в будь-який час за умов попереднього повідомлення;

• короткострокові одноденні депозити. До них належать депозити типу «овернайт», «том-некст», «спот-некст»;

• депозити на фіксований термін. Ці депозити розміщуються на визначений термін і, як правило, на стандартні строки (один тиждень, один, три, шість та 12 місяців).

9.3. Процентні ставки на ринку міжбанківських депозитів у іноземній валюті#

9.3. Процентні ставки на ринку міжбанківських депозитів у іноземній валюті#

Процентна ставка — це ціна ресурсів. Розміщуючи вільні ресурси на грошовому ринку, їх власники намагаються отримати дохід, крім того, плата за користування ресурсами має включати:

• компенсацію кредитного ризику, що притаманний будь-якій кредитній операції, розмір цієї компенсації здебільшого залежить від класу позичальника;

• компенсацію за відволікання ліквідних коштів: лише незначна кількість позик надається на умовах «до запитання» і повертається на першу вимогу, основна ж частина коштів розміщується на визначений термін і не може бути повернена раніше його закінчення, бо це може викликати проблеми ліквідності;

• компенсацію за відкладений час одержання доходу: проценти за кредит виплачуються найчастіше після закінчення терміну дії позики, тобто банк зможе використати дохід, одержаний від розміщення коштів, лише після їх повернення.

9.3. Процентні ставки на ринку міжбанківських депозитів у іноземній валюті#

Процентна ставка — це ціна ресурсів. Розміщуючи вільні ресурси на грошовому ринку, їх власники намагаються отримати дохід, крім того, плата за користування ресурсами має включати:

• компенсацію кредитного ризику, що притаманний будь-якій кредитній операції, розмір цієї компенсації здебільшого залежить від класу позичальника;

• компенсацію за відволікання ліквідних коштів: лише незначна кількість позик надається на умовах «до запитання» і повертається на першу вимогу, основна ж частина коштів розміщується на визначений термін і не може бути повернена раніше його закінчення, бо це може викликати проблеми ліквідності;

• компенсацію за відкладений час одержання доходу: проценти за кредит виплачуються найчастіше після закінчення терміну дії позики, тобто банк зможе використати дохід, одержаний від розміщення коштів, лише після їх повернення.

9.3. Процентні ставки на ринку міжбанківських депозитів у іноземній валюті#

Розрізняють номінальну та реальну процентні ставки. Реальна процентна ставка являє собою номінальну ставку (тобто ставку, що склалася на ринку), скореговану на процент інфляції. Наприклад, якщо номінальна ставка за депозитом становить — 8% річних, а рівень інфляції 6%, то реальна процентна ставка — 2%.

Рівень ринкових процентних ставок може бути визначений за формулою :

k = r + x* + p + m,

де k — рівень процентних ставок, що спостерігається на ринку;

r — реальна процентна ставка;

x* — очікуваний рівень інфляції;

p — надбавка (премія) за кредитний ризик, тобто за ризик втрат через неповерення коштів;

m — надбавка (премія) за процентний ризик, тобто ризик втрат унаслідок зміни ринкового рівня процентних ставок.

Реальна процентна ставка та інфляційна премія разом визначають номінальний рівень вільного від ризику ринкового процента (і = r + x).

Звідси:

k = i + p + m.

9.3. Процентні ставки на ринку міжбанківських депозитів у іноземній валюті#

На рівень вільного від ризику ринкового процента, крім інфляції та інфляційного очікування, впливає ціла низка інших чинників:

• грошово-кредитна політика центрального банку: політика «дорогих грошей», спрямована на обмеження грошової маси, тягне за собою зростання рівня процентних ставок і, навпаки, політика «дешевих грошей» сприяє зниженню процентних ставок;

• потреби уряду в кредитних ресурсах визначають процентні ставки на державні цінні папери, що є альтернативою розміщення коштів (у країнах з розвинутою ринковою економікою вкладення коштів у державні цінні папери вважаються безризикованими): при значному дефіциті бюджету уряд підвищуватиме процентні ставки, щоб збільшити обсяги залучених коштів. Це, у свою чергу, змусить комерційні банки піднімати процентні ставки залучення коштів. У ті ж роки, коли потреба в коштах зменшується, процентні ставки за державними цінними паперами знижуватимуться, що спричинить зниження процентних ставок на ринку;

9.3. Процентні ставки на ринку міжбанківських депозитів у іноземній валюті#

стан платіжного балансу країни. Процентні ставки є одним з інструментів коригування капітальних статей платіжного балансу: політика уряду, спрямована на залучення іноземних капіталів, буде супроводжуватися діями центрального банку щодо підвищення рівня процентних ставок;

• попит на грошовому ринку, а також рівень економічної активності: збільшення попиту, характерне для періоду підвищення рівня економічної активності, сприяє зростанню процентних ставок, економічний спад, що тягне за собою зменшення попиту, веде до падіння рівня процентних ставок;

•

9.3. Процентні ставки на ринку міжбанківських депозитів у іноземній валюті#

очікування на ринку: якщо очікується падіння процентних ставок, то ті учасники фінансового ринку, що мають вільні ресурси, будуть намагатися розмістити їх на більш тривалий термін, щоб одержати максимальний прибуток від високих ставок на момент розміщення коштів, але позичальники, у свою чергу, залучатимуть короткострокові депозити, очікуючи, коли ставки знизяться. У результаті довгострокові процентні ставки впадуть відносно короткострокових. Якщо очікується зростання процентних ставок, то попит на довгострокові позики збільшиться, оскільки позичальники намагатимуться зафіксувати існуючі низькі ставки, водночас кредитори прагнутимуть уникнути довгострокового розміщення коштів, унаслідок чого довгострокові ставки зростуть;

• рівень процентних ставок на світових фінансових ринках: інтернаціоналізація фінансових ринків та часткове або повне скасування більшістю розвинутих країн обмежень на здійснення конверсійних операцій сприяють тому, що підвищення процентних ставок на одному з ринків зумовлює спрямування ресурсів туди, де вони принесуть максимальний дохід.

9.3. Процентні ставки на ринку міжбанківських депозитів у іноземній валюті#

На рівень процентних ставок за депозитами в іноземній валюті в основному впливають чинники з боку країни походження цієї валюти, а не країни, де здійснюється операція з розміщення або залучення коштів.

При здійсненні депозитних операцій в іноземній валюті процентна сума розраховується на базі простого процента:

де A — сума депозиту;

R — ставка процента;

D — кількість днів процентного періоду;

B — базова кількість днів у році (360 або 365).

9.3. Процентні ставки на ринку міжбанківських депозитів у іноземній валюті#

очікування на ринку: якщо очікується падіння процентних ставок, то ті учасники фінансового ринку, що мають вільні ресурси, будуть намагатися розмістити їх на більш тривалий термін, щоб одержати максимальний прибуток від високих ставок на момент розміщення коштів, але позичальники, у свою чергу, залучатимуть короткострокові депозити, очікуючи, коли ставки знизяться. У результаті довгострокові процентні ставки впадуть відносно короткострокових. Якщо очікується зростання процентних ставок, то попит на довгострокові позики збільшиться, оскільки позичальники намагатимуться зафіксувати існуючі низькі ставки, водночас кредитори прагнутимуть уникнути довгострокового розміщення коштів, унаслідок чого довгострокові ставки зростуть;

• рівень процентних ставок на світових фінансових ринках: інтернаціоналізація фінансових ринків та часткове або повне скасування більшістю розвинутих країн обмежень на здійснення конверсійних операцій сприяють тому, що підвищення процентних ставок на одному з ринків зумовлює спрямування ресурсів туди, де вони принесуть максимальний дохід.

9.3. Процентні ставки на ринку міжбанківських депозитів у іноземній валюті#

очікування на ринку: якщо очікується падіння процентних ставок, то ті учасники фінансового ринку, що мають вільні ресурси, будуть намагатися розмістити їх на більш тривалий термін, щоб одержати максимальний прибуток від високих ставок на момент розміщення коштів, але позичальники, у свою чергу, залучатимуть короткострокові депозити, очікуючи, коли ставки знизяться. У результаті довгострокові процентні ставки впадуть відносно короткострокових. Якщо очікується зростання процентних ставок, то попит на довгострокові позики збільшиться, оскільки позичальники намагатимуться зафіксувати існуючі низькі ставки, водночас кредитори прагнутимуть уникнути довгострокового розміщення коштів, унаслідок чого довгострокові ставки зростуть;

• рівень процентних ставок на світових фінансових ринках: інтернаціоналізація фінансових ринків та часткове або повне скасування більшістю розвинутих країн обмежень на здійснення конверсійних операцій сприяють тому, що підвищення процентних ставок на одному з ринків зумовлює спрямування ресурсів туди, де вони принесуть максимальний дохід.

9.3. Процентні ставки на ринку міжбанківських депозитів у іноземній валюті#

очікування на ринку: якщо очікується падіння процентних ставок, то ті учасники фінансового ринку, що мають вільні ресурси, будуть намагатися розмістити їх на більш тривалий термін, щоб одержати максимальний прибуток від високих ставок на момент розміщення коштів, але позичальники, у свою чергу, залучатимуть короткострокові депозити, очікуючи, коли ставки знизяться. У результаті довгострокові процентні ставки впадуть відносно короткострокових. Якщо очікується зростання процентних ставок, то попит на довгострокові позики збільшиться, оскільки позичальники намагатимуться зафіксувати існуючі низькі ставки, водночас кредитори прагнутимуть уникнути довгострокового розміщення коштів, унаслідок чого довгострокові ставки зростуть;

• рівень процентних ставок на світових фінансових ринках: інтернаціоналізація фінансових ринків та часткове або повне скасування більшістю розвинутих країн обмежень на здійснення конверсійних операцій сприяють тому, що підвищення процентних ставок на одному з ринків зумовлює спрямування ресурсів туди, де вони принесуть максимальний дохід.

#9.3. Процентні ставки на ринку міжбанківських депозитів у іноземній валюті#

Процентна ставка може бути фіксованою (fixed) або плаваючою (floating).

Фіксована процентна ставка встановлюється при розміщенні/залученні депозиту та залишається незмінною на весь період депозиту. Така ставка завжди використовується при короткострокових угодах.

Плаваюча процентна ставка може змінюватися протягом дії депозиту. Найчастіше плаваючі ставки за депозитами валютного ринку прив’язуються до ставки LIBOR. Вона являє собою середню ставку, за якою найбільші британські банки кредитують першокласних позичальників на міжбанківському ринку (London Interbank Offered Rate). Ця ставка фіксується на 11,00 год кожного дня.

#9.3. Процентні ставки на ринку міжбанківських депозитів у іноземній валюті#

Існує також ставка LIBID (London Interbank Bid Rate), тобто ставка залучення коштів першокласними банками. Ставки LIBOR котируються для британських фунтів, доларів США, євро, швейцарських франків та японських єн. У плаваючих процентних ставках LIBOR використовується як база, до якої додаються базисні пункти (basis points — b.p). Сто базисних пунктів дорівнюють одному проценту, тобто 1 b.p = 0,01%. Наприклад, банк котирує ставку розміщення доларів США у такий спосіб:

USD 6m LIBOR + 75 b.p (шестимісячна ставка LIBOR + 0,75%).

Для доларів США як база плаваючої ставки може використовуватися так звана базисна ставка прайм рейт (prime rate). Це ставка за короткостроковими комерційними позиками першокласним позичальникам, що її котирують найбільші американські банки. Якщо позика в американських доларах здійснюється за межами США, то звичайно використовується ставка LIBOR. Також як база можуть бути використані: ставка FIBOR (Frankfurt Interbank Offered Rate), ставки державних цінних паперів та комерційних паперів.

#9.4. Котирування процентних ставок. Сторони котирування#

Зазвичай депозитна ставка подається у вигляді двостороннього котирування: ставка залучення — bid, тобто та ставка, під яку банк, що здійснює котирування, залучає ресурси на певний період, та ставка розміщення — offer (ask), за якою банк пропонує ресурси на певний період.

BID OFFER

USD 1 m 6,28, 6,38

Це означає, що комерційний банк залучає долари США строком на один місяць під 6,28% річних, а розміщує, відповідно, під 6,38%.

Банк, що здійснює котирування, бере на себе зобов’язання залучити або розмістити депозит під дану процентну ставку. Якщо ж він установлює довідкові ставки, то він має попереджати своїх контрагентів, що цей рівень ставок є індикативним (тобто лише довідковим). Інакше ставки, що були прокотирувані, розглядаються як тверді умови, обов’язкові для виконання.

#9.4. Котирування процентних ставок. Сторони котирування#

Різниця між ставками bid та offer називається спредом (spread), вона є джерелом прибутку банку, що здійснює котирування.

На розмір спреду та значення ставок bid та offer впливають такі чинники:

• статус банку, що здійснює котирування: великі банки маркет-мейкери можуть дозволити собі котирувати незначний спред і одержувати прибуток за рахунок великих обсягів залучення та розміщення коштів. Дрібні банки з незначним обсягом операцій змушені котирувати більш низькі ставки залучення та більш високі ставки розміщення ресурсів;

• статус банку, що запитує котирування: чим вищий рейтинг контрагента, тим менший спред буде котируватися. Також мають значення взаємовідносини між банками: якщо котирування запитує банк, котрий регулярно співпрацює з банком, що здійснює котирування, і обсяг операцій між цими банками є значним або постійно зростаючим, то спред буде невеликим. Якщо ж котирування запитує малий банк або банк, з яким банк, що здійснює котирування, ніколи не працював раніше, то спред буде значно більшим. Це пов’язано з тим, що процентні ставки містять у собі премію за кредитний ризик. Ризик країни теж відіграє значну роль. Так, банкам Східної Європи процентні ставки будуть котируватися зі значно більшим спредом порівняно із західноєвропейськими та американськими банками. Після фінансової кризи 1998 р. багато західних банків взагалі відмовилося від роботи з українськими та російськими банками, і якщо вони і котирують для них процентні ставки, то лише зі сторони bid;

#9.4. Котирування процентних ставок. Сторони котирування#

• потреба в залученні або розміщенні ресурсів: якщо банк відчуває гостру потребу в ресурсах, то він буде котирувати більш привабливі ставки залучення коштів, і навпаки, якщо банк має значні надлишки коштів, він намагатиметься розмістити їх на ринку і може котирувати більш низьку ставку розміщення. Ці чинники можуть також спонукати банки котирувати лише ставку bid або лише offer;

• валюта депозиту: найбільш ліквідним є ринок депозитних операцій у доларах США, тут спред буде найменшим, високоліквідними є також ринок депозитів у британських фунтах, євро, швейцарських франках та японських єнах. Банки можуть котирувати процентні ставки також за депозитами в інших валютах, але із значно більшим спредом;

• сума депозиту: на світовому міжбанківському валютному ринку суми депозитів коливаються від 1 до 100 млн дол. США. Стандартна сума депозиту зазвичай становить 10 млн. Депозити на суму меншу за 1 млн будуть котируватися з більшим спредом. Це пов’язано з тим, що банку вигідніше залучати та розміщувати великі суми (так званий ефект масштабу). Розміщення депозитів на суму понад 100 млн дол. пов’язане з підвищеними ризиками, отже, за такими депозитами будуть котируватися вищі процентні ставки.

#9.5. Депозитна позиція#

На той час валютний ринок України складався з трьох великих сегментів:

• біржового ринку;

• позабіржового або міжбанківського ринку;

• ринку продажу готівки.

До березня 1999 р. :

- на біржовий ринок припадало біля 10% обсягу валютних операцій,

- на міжбанківський — 68%,

- на ринок продажу готівки — 22%.

У результаті еволюції валютного ринку система торгівлі валютою на українському ринку наблизилася до практики торгівлі на світовому валютному ринку, де також величезний обсяг операцій здійснюється на міжбанківському ринку.

#9.5. Депозитна позиція#

На той час валютний ринок України складався з трьох великих сегментів:

• біржового ринку;

• позабіржового або міжбанківського ринку;

• ринку продажу готівки.

До березня 1999 р. :

- на біржовий ринок припадало біля 10% обсягу валютних операцій,

- на міжбанківський — 68%,

- на ринок продажу готівки — 22%.

У результаті еволюції валютного ринку система торгівлі валютою на українському ринку наблизилася до практики торгівлі на світовому валютному ринку, де також величезний обсяг операцій здійснюється на міжбанківському ринку.

#9.5. Депозитна позиція#

Депозитна позиція — це різниця між сумою активів та зобов’язань в іноземній валюті, яка виникає внаслідок здійснення депозитних операцій (тобто залучення чи розміщення коштів).

Залучення чи розміщення коштів в іноземній валюті створюють довгу або коротку депозитну позицію в цій валюті. При залученні коштів залишки на кореспондентському рахунку банку в даній валюті збільшуються, тим самим відкривається довга позиція. Якщо ж банк розміщує кошти, то сума залишків на кореспондентському рахунку зменшується, відповідно відкривається коротка позиція.

Закрити позицію можна укладенням протилежної угоди. Якщо банк одночасно укладає угоди на залучення та розміщення однакової суми коштів у одній й тій самій валюті на однаковий термін, то валютна позиція банку буде закрита. Якщо ж терміни дії угод або суми залучених та розміщених коштів не збігаються, то банк матиме відкриту позицію.

#9.5. Депозитна позиція#

Наприклад, банк залучає 20 млн дол. США строком на один місяць, він цим створює довгу позицію (+20 000 000 USD). У той самий день він розміщує 10 млн дол., тобто створює коротку позицію (– 10 000 000 USD). У результаті цих операцій банк матиме відкриту довгу депозитну позицію в доларах США + 10 000 000 USD. Якщо ж банк залучив 10 млн дол. на три місяці та розмістив 10 млн дол. на шість місяців, то він закриває свою позицію лише на три місяці, а далі в нього виникає тримісячна коротка депозитна позиція в доларах США.

Відкрита позиція завжди пов’язана для банку з ризиком ліквідності та процентним ризиком. Слід зазначити, що сучасний стан розвитку міжбанківського ринку валютних депозитів дає змогу банку без особливих проблем вирівнювати ліквідність за операціями в будь-якій валюті, що ж до процентного ризику то управління ним є більш важким завданням. Гра на зміні процентних ставок є одним з основних елементів банківської діяльності. Закриваючи позицію за фіксованими або плаваючими ставками з однаковою базою (тобто здійснюючи процентний арбітраж на збігу строків), банк одержує гарантований дохід, але позбавляє себе можливості використати сприятливі зміни процентних ставок.

#9.5. Депозитна позиція#

Наприклад, 10 лютого банк уклав на умовах спот угоду про залучення 5 млн дол. США строком на три місяці під 7%. Паралельно банк уклав угоду про розміщення 5 млн дол. під 8% на такий самий термін. Дата валютування обох угод — 12 лютого, дата закінчення депозитів — 12 травня. Отже, депозитна позиція банку закрита, банк не наражається ані на процентний ризик, ані на ризик ліквідності. Дохід банку від операції дорівнює:

#9.4. Котирування процентних ставок. Сторони котирування#

Проте при здійсненні процентного арбітражу на збігу строків дохід банку фіксований і банк не може використати сприятливих змін процентних ставок.

Повернемось до нашого прикладу. Якщо протягом березня процентні ставки на ринку впадуть на 0,5%, банк не зможе знизити ставки за залученими коштами до 6,5%.

Якщо ж банк навмисно залучає та розміщує ресурси на різні строки, тобто має намір закрити позицію пізніше за більш вигідною ставкою (процентний арбітраж на різних строках), то він зможе використати на свою користь сприятливі зміни процентних ставок, але зазнає втрат, якщо його прогнози щодо руху процентних ставок не виправдаються.

Приклад. 10 лютого банк уклав на умовах спот угоду про залучення 5 млн дол. США строком на один місяць під 7%. Паралельно банк уклав угоду про розміщення 5 млн дол. під 8% строком на три місяці. Дата валютування обох угод — 12 лютого, дата закінчення першої угоди — 12 березня, а другої — 12 травня.

Протягом першого місяця позиція банку закрита. Проте з 12 березня банк матиме коротку депозитну позицію в доларах США. Для закриття цієї позиції 10 березня банк укладає нову угоду про залучення 5 млн дол. США строком на один місяць, при цьому, враховуючи, що ставки впадуть на 0,5%, кошти залучаються під 6,5%. За умов, що процентні ставки продовжують знижуватися банк 10 квітня знов укладає угоду про залучення коштів, але вже під 6%.

У підсумку дохід банку становить 18 750 дол. США.

#9.4. Котирування процентних ставок. Сторони котирування#

Тобто за умов, сприятливих для банку змін процентних ставок, арбітраж на незбігу ставок є більш дохідним, але при цьому банк наражається на процентний ризик і за умов несприятливих змін процентних ставок на ринку може зазнати збитків.

Закрита депозитна позиція не захищає банк від процентного ризику, якщо операції щодо залучення та розміщення коштів мають різні бази нарахування відсотків, наприклад, залучення коштів під фіксовану ставку, а розміщення під плаваючу. У таких випадках банк має використовувати інші ринки або інструменти для захисту від процентного ризику (FRA, процентні ф’ючерси або свопи). Детальніше питання, пов’язані з управлінням процентним ризиком, будуть розглянуті в наступних розділах.

#9.6. Ринок євровалюти#

Ринок євровалюти є специфічним сектором валютного ринку.

Ринок євровалюти — це ринок депозитних операцій в іноземній валюті за межами країни походження цієї валюти (наприклад, депозити в доларах США розміщені у Великій Британії або Японії). Історично цей ринок почав розвиватися в Європі, звідси і префікс «євро», але такі операції можуть здійснюватися у будь-якій країні, як у Європі, так і за її межами. Проте приблизно 50% операцій ринку євровалюти припадає на Європу. Основним фінансовим центром цього ринку є Лондон, тут здійснюється 15% від світового обсягу операцій в євровалюті.

Основною валютою є долар США: приблизно 45% угод укладається саме в цій валюті.

#9.6. Ринок євровалюти#

Ринок євровалют має свої специфічні риси: в цьому ринку беруть участь лише першокласні позичальники, мінімальна сума депозиту становить 1 млн дол. США або еквівалент цієї суми, кредити в євровалюті завжди незабезпечені, термін угод зазвичай не перевищує одного року, операції здійснюються на міжбанківському ринку депозитів та за допомогою депозитних сертифікатів. Довгострокове залучення та розміщення коштів у євровалютах здійснюється на ринку єврооблігацій.

Учасниками ринку євровалют є:

• центральні банки та уряди країн, що діють переважно на ринку єврооблігацій;

• комерційні банки, які є головними учасниками ринку євровалюти. Комерційні банки є активними учасниками як ринку короткострокових операцій, так і ринку єврооблігацій, проте найбільшу активність проявляють на ринку короткострокових операцій;

• приватні установи та інвестори: йдеться передусім про мультинаціональні комерційні та промислові компанії, які мають у розпорядженні значні суми коштів та відіграють значну роль на фінансовому ринку.

#9.6. Ринок євровалюти#

Ринок євровалюти виник у 1950-х роках з розміщення доларових депозитів у європейських банках. Низка факторів спричинила бурхливий розвиток цього ринку:

• особливості банківського регулювання в США в 50-х та 60-х роках призвели до того, що філії американських банків у Європі та європейські банки могли сплачувати за доларовими депозитами вищі відсотки, аніж банки в США, водночас доларові кредити, що надавалися в Європі, коштували дешевше;

• надлишки коштів (здебільшого в доларах США), у країн—експортерів нафти з Близького Сходу та тих країн, що віддавали перевагу розміщенню коштів у європейських банках;

• значний попит на доларові кредити з боку урядів країн, що розвиваються;

• часткове або повне усунення більшістю країн обмежень щодо руху капіталів та конверсійних операцій;

• відсутність контролю та резервних вимог щодо здійснення операцій.

#9.6. Ринок євровалюти#

Боргова криза початку 80-х років викликала значні зміни у структурі ринку євровалют. Саме в цей час ринок набуває рис, що притаманні йому сьогодні: це оптовий ринок, до участі в якому допускаються лише першокласні позичальники. Ринок євровалют є більш конкурентним, ніж внутрішні фінансові ринки. Поряд з доларами США значного поширення на ньому набули операції з фунтами стерлінгів, німецькими марками, швейцарськими франками та японськими єнами. Введення євро мало створити значну конкуренцію ринку євродоларів та змінити структуру ринку євровалют, проте значне знецінення євро проти американського долара протягом перших років існування викликають сумніви щодо послаблення позицій долара США на міжнародних фінансових ринках. Цілком можливо, однак, що ситуація зміниться в найближчі кілька років.

#9.7. Зв’язок між процентними ставками та валютними курсами##

Ринки депозитних та конверсійних операцій тісно пов’язані між собою. За умов відсутності обмежень на рух капіталів та здійснення конверсійних операцій зміни процентних ставок за тією чи іншою валютою призводять до коливань валютних курсів. Якщо процентні ставки за депозитами в одній валюті зростають (звичайно ж ідеться про країни зі стабільною економікою), то учасники фінансового ринку намагатимуться конвертувати активи в цю валюту з метою збільшення прибутку за рахунок вкладення коштів під вищу процентну ставку. У свою чергу, це викличе збільшення попиту на дану валюту і, відповідно, до зростання валютного курсу спот. Наприклад, у великій Британії піднялися ставки за депозитами, і депозити в британських фунтах стерлінгів стали більш дохідними порівняно з депозитами в доларах США чи євро.

#9.7. Зв’язок між процентними ставками та валютними курсами##

Для збільшення доходів банки — учасники ринку можуть конвертувати вільні ресурси в британські фунти з метою їх подальшого розміщення. Таким чином попит на британські фунти на ринку конверсійниїх операцій зростатиме, а відповідно зростатиме курс британського фунта до інших валют. Цей чинник широко використовують центральні банки країн, що не мають обмеження щодо руху капіталів, з метою підвищення валютного курсу національних грошових одиниць та коригування платіжних балансів. Що ж стосується форвардних валютних курсів, то вони безпосередньо залежать від різниці процентних ставок.