- •1. Міжнародне право в міжнародній нормативній системі.
- •4. Взаємодія зовнішньої політики і мп.
- •6. Структура мп.
- •7. Функції мп
- •8. Особливості міжнародного правотворчого процесу.
- •9. Кодифікація міжнародного права
- •10. Природа обов’язкової сили міжнародного права.
- •11. Поняття системи міжнародного права.
- •12. Поняття галузі мп.
- •13. Поняття і структура інституту мп.
- •14. Взаємозвязок міжнар і внутрішньодерж права.
- •18. Міжнародна угода – головне джерело сучасного мп.
- •19. Міжнародний звичай.
- •20. Співвідношення міжнародного звичаю та міжнародного договору.
- •23. Мп про юридичну силу рішень мо.
- •24. Загальні принципи права в системі джерел мп: питання визнання в теорії і практиці.
- •27. Загальні принципи права та мп.
- •28. Основні принципи сучасного мп.
- •10 Основних принципів:
- •29. Поняття і х-ка норм мп.
- •30. Класифікація норм мп:
- •1) За сферою дії:
- •2) За юридичною силою:
- •3) За характером нормативного процесу:
- •31. Ієрархія норм у мп.
- •32. Поняття міжнародної правосуб’єктності.
- •33. Структура інституту міжнар правосуб’єктності.
- •34. Види міжнародної правосуб’єтності і класифікація суб’єктів мп.
- •35. Особливості міжн правосуб’єктності держави.
- •36. Міжн правосуб’єктність державоподібних утворень.
- •39. Форми визнання:
- •40. Визнання уряду: критерії, форми, засоби.
- •41. Визнання організації опору і національно-визвольного руху.
- •42. Міжнародна правосуб’єктність міжнародних організацій.
- •43. Міжн правосуб’єктність народу, нації, які борються за створення незалежної д-ви.
- •45. Міжнародна правосубєктність фізичної особи.
- •45. Стадії вчинення міжнародного правопорушення.
- •46. Поняття міжнародного правопорушення.
- •46. Суб’єкти міжнародних правопорушень.
- •47. Види міжнародних правопорушень.
- •48. Склад міжнародного правопорушення.
- •49. Вина як субєктивний елемент міжнародного правопорушення.
- •50. Наслідки міжнар правопорушень.
- •51. Поняття злочинів міжнародного х-ру.
- •54. Поняття і юридична природа міжнародно-правової відповідальності.
- •55. Передумови міжнародно-правової відповідальності, її принципи і цілі.
- •56. Субєкти міжнародно-правової відповідальності.
- •57. Держава – головний суб’єкт міжнародно-правової відповідальності.
- •58. Особливості міжнародно-правової відповідальності міжнародної організації.
- •60. Підстави міжнародно-правової відповідальності.
- •61. Загальні принципи міжнародно-правової відповідальності.
- •62. Матеріальна та нематеріальна відповідальність.
- •63. Поняття права зовнішніх зносин.
- •64. Органи зовнішніх зносин та їх система.
- •65. Внутрішньодержавні конституційні і спеціалізовані органи зовнішніх зносин.
- •66. Зарубіжні постійні і тимчасові органи зовнішніх зносин.
- •2 Головні категорії:
- •67. Дипломатичні представництва (посольства, місії).
- •68. Консульські установи, постійні представництва і місії постійних спостерігачів при мо.
- •69. Торговельні представництва.
- •70. Спеціальні місії, делегації і групи спостерігачів на міжнародних конференціях.
- •71. Представництва при мо і представництва держав.
- •87. Поняття та види територій у міжнародному праві.
- •88. Поняття територіального верховенства.
- •89. Юридична природа та склад держаної території.
- •Законні:
- •Протиправні:
- •90. Розмежування сфери дії територіального верховенства.
- •91. Державні кордони та їх правовий режим.
- •93. Правові основи і засоби формування і зміни державної території.
- •1) Законні:
- •2) Протиправні:
- •94. Правовий статус територій з міжнародним режимом.
- •95. Правовий статус територій із змішаним режимом.
- •96. Правовий стату території з особливим міжнародним режимом.
- •97. Способи зміни території.
- •1) Законні:
- •2) Протиправні:
- •98. Поняття і зміст міжнародного повітряного права.
- •99. Головні принципи міжнародного повітряного права.
- •100. Правовий статус повітряного простору.
- •101. Правова регламентація та юридична класифікація міжнародних повітряних сполучень.
- •102. Міжнародно-правові аспекти національних польотів.
- •103. Регулярні та нерегулярні міжнародні польоти та їх правове забезпечення.
- •104. Правова регламентація транзитних польотів.
- •105. Комерційні права в міжнародних повітряних сполученнях.
- •106. Основні свободи польотів.
- •107. Правовий статус повітряного судна і його екіпажу.
- •108. Правова класифікація повітряних суден.
- •111. Боротьба з актами незаконного втручання в діяльності цивільної авіації.
- •134. Нейтралізовані і демілітаризовані території.
- •135. Закони і звичаї війни.
- •145. Мирні засоби вирішення спору – єдиний шлях вирішення спорів між державами.
- •146. Види міжнародних спорів.
- •148. Система засобів мирного вирішення спорів між державами.
- •149. Безпосередні переговори та консультації.
- •150. Добрі послуги і посередництво.
- •151. Міжнародна слідча процедура. Узгоджувальні комісії.
- •152. Міжнародні третейські суди (арбітражі).
- •153. Міжнародний судовий розгляд.
66. Зарубіжні постійні і тимчасові органи зовнішніх зносин.
Закордонні органи зовнішніх зносин – органи держави, розташовані поза її територією і наділені компетенцією в галузі зовнішньої політики.
2 Головні категорії:
постійні ( посольства, консульства, постійні місії при міжнародних організаціях)
тимчасові (різноманітні делегації, окремі представники за кордоном, а також спостерігачі на міжнар конференціях, з’їздах, у міжнар комісіях, окремі представники на державних ювілеях, коронаціях). Як тимчасові органи, що представляють д-ву, виступають глава д-ви, глава уряду, міністр закордонних справ та інші міністри під час їх тимчасового візиту за кордон зі спеціальною місією. Постійні органи ведуть повсякденну роботу за кордоном, представляючи і захищаючи інтереси своєї д-ви.
67. Дипломатичні представництва (посольства, місії).
Найважливішим органом здійснення дипломатичних зносин є дипломатичне представництво. Держави мають право засновувати свої дипломатичні представництва в інших країнах і приймати іноземні дипломатичні представництва в себе.
Установлення дипломатичного представництва відбувається, як правило, після визнання de jure і за взаємною згодою держав установити дипломатичні стосунки й обмінятися дипломатичними представниками. Однак на практиці обмін дипломатичними представництвами може відбуватися не відразу після встановлення дипломатичних відносин і затягуватися на десятиліття.
Обмін дипломатичними представництвами між державами можливий у вигляді посольств чи дипломатичних місій. Міжнародне право не проводить між ними різниці в області прав, привілеїв й імунітетів, але встановлює розходження в рангах голів дипломатичних представництв. Відповідно до ст. 14 Віденської конвенції про дипломатичні зносини голови представництв підрозділяють на три класи: клас послів і нунціїв, клас посланників й інтернунціїв, клас повірених у справах.
68. Консульські установи, постійні представництва і місії постійних спостерігачів при мо.
Діяльність дипломатичних представництв пов’язана в першу чергу з політичними аспектами МВ, а консульські представництва служать насамперед для підтримки та розвитку економічних і культурних зв’язків. На відміну від дипломатичного представництва, що здійснює свої функції на всій території держави, консульських представництв однієї держави на території іншої держави може бути декілька, і тоді кожне з них виконує свої функції у встановленому регіоні – консульському окрузі. Встановлення та підтримка консульських відносин між державами не завжди супроводжується встановленням між ними дипломатичних відносин.
Держава в міжнародній організації може бути представлена постійним представництвом і місією спостерігачів.
Постійні представництва при міжнародних організаціях можуть відкривати тільки держави-члени таких організацій.
Держави, що не є членами таких організацій, але заінтересовані в їх діяльності, можуть мати при них постійні місії спостерігачів, якщо це допускається установчими документами організацій.
Слід мати на увазі, що відкриття при міжнародній організації постійного представництва є правом держави, а не її обов'язком. Тому що таке право випливає з об'єктивного права на представництво в міжнародних відносинах.