20.9.Сучасні тенденції розвитку соціальної роботи з сімєю.

Насамперед соціальна роботаіз сім'єю є одним із двох магістральних напрямків, щосприяютьстабілізаціїсімейного способу життя (друге стосується підвищення рівня соціальної суб'єктивності самої сім'ї).

У зв'язку з тим, що сім'я всебічно охоплює всі інші форми життєдіяльності, сімейний спосіб життя означає дослідження всіх форм життя товариства в цілому через призму сім'ї в сполученні й переплетенні тих взаємозв'язків, що стосуються сім'ї.

Подібні дослідження показують, що сполучення зовнішніх стосовно сім'ї соціально-економічних труднощів у нашій країні й загальносвітових, власне сімейних проблем, пов'язаних насамперед з так званою "кризою сучасної сім'ї", ставлять сім'ю в настільки складні умови, що власних її захисних сил виявляється недостатньо.

У зв'язку з цим загальновизнаною системою допомоги сім'ї є організація соціальної роботи в межах усієї держави й суспільства, здійснювана на фаховій основі, спеціально підготовленими людьми (соціальними працівниками), що належать до особливих структур (служб соціальної роботи).

Зміст соціальної роботи тут обумовлений тим, що сім'я, будучи всеосяжним соціальним інститутом, відбиває в собі практично всі соціальні проблеми:

малозабезпеченість, дискримінацію від злиднів малозабезпеченості до насильства й дискримінації.

Можна виділити три класи завдань, розв'язуваних соціальною роботою в сім'ї: сприяння виживанню сім'ї, допомога в підтримці її функціонування, а також сприяння розвитку (самоздійсненню) сім'ї. Обсяг кожного виду діяльності, розв'язуваних завдань залежить від стану й типу суспільства, його соціокультурних характеристик.

21. Соціальна робота з малозабезпеченими та багатодітними сім’ями

22. Лекція №13.Соціальна профілактик насильства в сімї

22.1. Соціальна профілактика з дітьми, що зазнали сімейного насильства

1. Типи насильства, його причини та наслідки

В останні десятиліття зруйнувався міф про те, що діти - це єдиний привілейований клас у нашому суспільстві, що охороняється і оберігаємою державою і суспільством. Наслідком цього переконання стало поширення уявлення про те, що випадки жорстокого поводження з дітьми в нашій країні зустрічаються рідко і пов'язані з психічним захворюванням чи алкоголізмом батьків, їх моральної нерозвиненістю чи моральної дефектностью, а не з тим залежним від дорослих становищем у суспільстві, яке діти займали раніше і займають в даний час.

Проблема насильства над дітьми до недавнього часу була закрита для обговорення. Тільки зараз ми починаємо усвідомлювати масштаби і серйозність цієї проблеми. Дитина може зіткнутися з насильницькими діями в будь-який час і в будь-якій ситуації: у школі, на відпочинку, у громадському місці. Винятком не є і сім'я, не дивлячись на те, що даний соціальний інститут покликаний забезпечувати безпеку, яка є необхідним чинником для нормального розвитку дитини.

Більшість дослідників, що займаються проблемою насильства і жорстокого поводження з дитиною, вважають, що початок сучасного наукового уявлення про дану проблему було покладено в 1961 році, коли на щорічних зборах Американської Академії Педіатрії H. Kемпе провів всебічний аналіз синдрому побитого дитини. У наступному році ця доповідь було опубліковано в JAMA. Вчений докладно представив педіатричні, психіатричні, рентгенологічні та юридичні аспекти проблеми і вперше привів зведені статистичні дані про поширення насильства над дітьми в США.

Коли говорять про насильство по відношенню до дітей, часто вживають термін «жорстоке поводження з дітьми» (від англ. Abius - насильство, зловживання meltripment - поганий, недостатній догляд).

Жорстоке поводження з дітьми - це «умисне або необережне поводження або дії з боку батьків / осіб які їх замінюють чи інших людей, які призвели до травм, порушення в розвитку, смерті дитини, або загрожують правам і добробуту дитини».

Насильство трактується як «фізичне, психічне, соціальне вплив на людину з боку іншої людини, сім'ї, групи або держави, що вимушує його переривати значиму діяльність і виконувати іншу, що суперечить їй, або загрозливу його фізичному чи психічному здоров'ю і цілісності».

Насильство може мати вигляд фізичного, емоційного та вербального, психічного і сексуального примусу.

1. Фізичне насильство - навмисне або необережне нанесення травм дитині, яка викликає порушення фізичного або психічного здоров'я або відставання в розвитку.

2. Емоційне насильство - тривале, періодичне або постійне вплив батьків або інших дорослих на дитину, що призводять до формування у дитини патологічних рис характеру або порушення психічного розвитку.

3. Сексуальне насильство - залучення дитини в дію з сексуальною забарвленням, з метою отримання дорослими сексуального задоволення чи матеріальної вигоди.

4. Нехтування потребами дитини - нездатність батьків або осіб які їх замінюють задовольняти основних потреб дитини: в їжі, одязі, житло, медичної допомоги, вихованні, освіті і т.д.

Існують декілька основних підходів до пояснення причин жорстокого поводження з дітьми.

Медико-психологічний (психіатричний) підхід розглядає жорстоке поводження з дитиною, виходячи з особистих якостей та сімейної історії батьків. Припущення, що батьки, жорстоко звертаються з дітьми, хворі і потребують лікування, не підтвердилося. Дослідження не змогли виявити особистісні особливості батьків, схильних до жорстокого поводження з дітьми. Єдиною факт, який вдалося встановити, полягає в тому, що багато дорослих, які демонстрували жорстокість у поводженні з дітьми, самі в дитинстві піддавалися подібному поводженню.

Немає однозначного пояснення, чому жорстоке поводження передається з покоління в покоління. Один з можливих механізмів цього - відтворення рольових моделей батьків, з якими дитина стикався в дитинстві. Інший механізм формується при спробі батька, в дитинстві страждав від жорстокості, спілкуватися з дитиною протилежним (по відношенню до власних батьків) способом. І в цьому випадку батько орієнтується не на конкретну дитину з його особливостями і потребами, а на свої уявлення про те, як потрібно її виховувати, що приводить (коли дитина не відповідає цим уявленням) до спроб втиснути його насильно в певні рамки. Іноді батьки, що пережили в родині жорстокість, схильні витісняти і пригнічувати нормальні негативні емоції, що можуть виникнути у взаємодії з дітьми. Накопичення таки переживань у певних умовах може приводити до мало контрольованим спалахів агресії на адресу дитини.

Соціологічні пояснення беруть до уваги, перш за все, вплив соціальних чинників не жорстоке поводження з дитиною: До них відносяться культ силового методу розв'язання проблем, переконання, що фізичні покарання є ефективним способом виховання і тому подібні суспільні уявлення, з одного боку, і соціально-економічні проблеми: бідність, безробіття або раптова втрата роботи, скупченість, соціальна ізоляція, що призводять до наростання емоційної напруги і незадоволеності собою, оточуючими, життям взагалі, з іншого.

Ситуаційні пояснення надають значення при поясненні випадків жорстокого поводження поєднанню певних обставин в мікросередовищі: особливостям (поведінки) дитини, невідповідності дитини очікуванням батьків, порушення стосунків у сім'ї і т.п.