- •Зауваження та рекомендації до навчального посібника надсилайте на електронну адресу авторського колективу: nt.Zntu@gmail.Com
- •Розділ I теоретико-методологічні основи соціальної роботи
- •1. Лекція №1 Практична діяльність у соціальній роботі
- •1.1.Взаємозв`язок соціальної політики і соціальної роботи.
- •1.2.Професія - соціальна робота.
- •1.3.Об`єкти і суб’єкти соціальної роботи.
- •1.4.Функції, структура, рівні соціальної роботи.
- •1.5.Принципи соціальної роботи
- •2.1.Методи соціальної роботи.
- •2. Лекція № 2. Методи та форми соціальної роботи. Професійна компетентність
- •2.2.Організаційні форми соціальної роботи.
- •2.3.Зміст та структура професійної компетентності. Ключові групи компетентностей.
- •3. Лекція № 3. Прогнозування в соціальній роботі шляхом діагностики
- •3.1.Поняття соціальної діагностики.
- •3.2.Загальна схема методики виконання соціальної діагностики.
- •3.3.Принципи та методи, що використовуються для дослідження соціального об’єкту.
- •4. Лекція № 4. Профілактичні дії, їх сутність та значення
- •4.1.Сутність соціальної профілактики.
- •4.2.Основні принципи та види соціальної профілактики
- •4.3.Напрямки розвитку соціальної профілактики
- •5. Лекція №5. Психологічні аспекти соціальної роботи
- •5.1.Психологічні основи методології соціальної роботи.
- •5.2.Соціально-психологічні методи в соціальній роботі
- •5.3.Психосоціальна робота
- •6. Тема № 1. Специфіка технологій в соціальній роботі
- •6.1.Поняття та сутність соціальних технологій
- •6.2.Структура та основні характеристики соціальних технологій
- •6.3.Класифікація соціальних технологій
- •6.4.Визначення соціальних технологій в соціальній роботі
- •6.5.Критерії ефективності процесу технологізації соціальної роботи
- •6.6.Умови реалізації соціальних технологій в соціальній роботі
- •6.6.1.Контрольні питання до теми:
- •7. Тема № 3. Комунікативна техніка в соціальній роботі
- •7.1.Комунікативна техніка - основа професійної діяльності соціального працівника
- •7.2.Компоненти стилю професійної діяльності спеціаліста
- •7.3.Визначення та функції вербальної та невербальної комунікації в соціальній роботі
- •8. Тема № 4. Правовий інструментарій в соціальній роботі
- •8.1.Державно-правові засади соціальної роботи
- •8.2.Основні нормативні акти щодо питань соціальної роботи
- •8.3. Основні напрямки розвитку законодавчо-правової бази соціальної роботи
- •9. Тема № 5. Медико-соціальні методи в соціальній роботі
- •9.1.Поняття та форми медико-соціальної допомоги клієнтам
- •9.2.Групи клієнтів, що потребують медико-соціальної допомоги
- •9.3.Медико-соціальні заходи, що організуються в закладах соціального обслуговування населення
- •10. Тема № 6. Соціально-психологічні методи в соціальній роботі
- •10.1.Галузі психологічної науки, знання яких використовуються в соціальній роботі
- •10.2.Психосоціальна робота - нова галузь практичної психології
- •11. Тема № 7. Соціальна діагностика
- •11.1.Поняття соціальної діагностики
- •11.2.Загальна схема методики виконання соціальної діагностики
- •11.3.Принципи та методи, що використовуються для дослідження соціального об'єкту
- •12. Тема № 8. Соціальна адаптація та соціалізація
- •12.1.Сутність соціальної адаптації в соціальній роботі
- •12.2.Активний та пасивний типи адаптаційного процесу
- •12.3.Особливості соціальної адаптації клієнтів в закладах соціального обслуговування населення
- •12.4.Етапи адаптаційного процесу у клієнтів в закладах соціального обслуговування
- •13. Тема № 9. Соціальна реабілітація
- •13.1.Сутність соціальної реабілітації
- •13.2.Мета та завдання соціальної реабілітації
- •13.3.Напрямки соціальної реабілітації: соціально-середовищна орієнтація та соціально-побутова адаптація
- •14. Тема № 10. Соціальна опіка та піклування
- •14.1.Поняття та сутність опіки та піклування
- •14.2.Категорії громадян, над якими може бути встановлено опіку.
- •14.3.Категорії громадян, над якими може бути встановлено піклування.
- •15. Тема № 11. Соціальні консультування
- •15.1.Поняття та принципи соціального консультування
- •15.2.Види консультативної допомоги
- •15.3.Технології соціального консультування
- •15.4.Фактори успішності проведення соціального консультування
- •16. Тема № 12. Інновація в соціальній роботі
- •16.1.Загальне поняття про інноватику
- •16.2.Основні характеристики нововведення
- •16.3.Типи нововведень
- •17. Тема № 13. Соціальне прогнозування, проектування та моделювання
- •17.1.Основи прогнозування в соціальній роботі
- •17.2.Сутність соціального проектування
- •17.3.Сутність, види та функції моделей та моделювання
- •17.4.Сутність соціального проектування
- •18. Лекція №11. Профілактика соціальних відхилень
- •18.1.Форми профілактики соціальних відхилень. Методи корекції негативного впливу на особистість.
- •19. Лекція №10. Групи соціального ризику та професійна діяльність
- •19.1.Основні закономірності формування та чинники, що сприяють формуванню груп «соціально ризику».
- •19.2.Види груп, основні проблеми.
- •Розділ II конкретні підходи до соціальної роботи із різними клієнтами соціальної роботи
- •20. Тема №14. Соціальна робота з сім'єю
- •20.1.Поняття сім'ї з точки зору різних наук.
- •20.2.Типологія сімей
- •20.3.Види соціальної допомоги сім'ям
- •20.4.Основні форми організації соціальної роботи з сім`ями.
- •20.5.Методи та засоби соціальної роботи з сімєю.
- •20.6.Конкретні технології соціальної роботи з сім`ями
- •20.7.Загальні та міждисциплінарні технології й методи у соціальній роботі з сімями.
- •20.8.Критерії ефективності технологій соціальной роботи з сімями
- •20.9.Сучасні тенденції розвитку соціальної роботи з сімєю.
- •21. Соціальна робота з малозабезпеченими та багатодітними сім’ями
- •22. Лекція №13.Соціальна профілактик насильства в сімї
- •22.1. Соціальна профілактика з дітьми, що зазнали сімейного насильства
- •22.2.Соціальна профілактика з дітьми, що зазнали сімейного насильства
- •23.1.Поняття та ознаки соціальної дезадаптації
- •23.2.Цілі та завдання закладів для дезадаптованих дітей та підлітків
- •23. Тема № 15. Технології соціальної роботи з дезадаптивними дітьми та молоддю
- •23.3.Проблеми бездоглядності та безпритульності неповнолітніх
- •24. Тема № 16. Технології соціальної роботи з клієнтами різного віку
- •24.1.Проблема вікової типології в соціальній роботі
- •24.2.Технології подолання девіантної поведінки дитини
- •24.3.Програма технології формування та розвитку особистості в соціальній роботі
- •24.4.Особливості вікової категорії населення "літнього віку" і соціальної роботи з нею
- •24.5.Біосоціальна сутність старіння і старості
- •24.6.Старіння населення як соціально- демографічний процес
- •24.7.Своєрідність медичних і соціально-психологічних проблем літнього і старечого віку
- •24.8.Особливості самітності і адаптації до пенсійного періоду життя
- •24.9.Адаптація до старості
- •24.10.Соціальний захист літніх і старих людей
- •24.11.Обов'язки соціальної роботи з літніми і старими людьми
- •25. Тема № 17. Соціальна робота із дітьми, що мають функціональні обмеження
- •25.1.Поняття та моделі дитячої інвалідності
- •25.2.Діагностика стану дитячої інвалідності
- •25.3.Проблеми інвалідів у різних сферах життя
- •26. Тема № 18. Соціальна робота з військовослужбовцями
- •26.1.Характеристика військової служби
- •26.2.Програма соціальної підтримки та допомоги військовослужбовцям
- •26.3.Форми соціальної роботи з військовозобов'язаною молоддю та членами їх родин
- •27. Тема №19. Соціальна робота з «дітьми вулиці»
- •27.1.«Діти вулиці» та їх шлях до вулиці
- •27.2.Соціально-правові основи захисту дітей, що потребують соціально-педагогічної допомоги
- •27.3.Причини виникнення соціального явища – «діти вулиці»
- •28. Тема № 20. Соціальна робота з обдарованими дітьми та молоддю
- •28.1.Характеристика та ознаки творчої обдарованості
- •28.2.Типологія обдарованості
- •28.3.Особливості творчої обдарованості та її проблеми у дитини
- •29. Соціальна робота в системі освіти
- •29.1.Роль шкільної соціально-психологічної служби в роботі з сім`ями. Принципи функціонування шкільної соціально-психологічної служби
- •29.2.Напрямки роботи з сімями
- •30. Тема 21. Соціальна робота з дітьми-сиротами, дітьми позбавленими батьківського піклування, та особами з їх числа
- •30.1.Законодавче визначення сирітства в Україні
- •30.2.Орієнтовний перелік пільг та гарантій сиротам (на прикладі студентів-сиріт вищих навчальних закладів)
- •30.3.Технологізація соціальної роботи із сиротами у вищій школі
- •30.4.Контрольні питання до теми
- •Основна література
- •Питання до заліку:
4.2.Основні принципи та види соціальної профілактики
У сучасній практиці розрізняють первинну, вторинну та третинну профілактику. Так, відповідно до класифікації Всесвітньої Організації Охорони здоров'я, профілактика поділяється на первинну, вторинну і третинну.
Первинна профілактика. Найбільш масова та найбільш неспецифічна, її контингент включає загальну популяцію дітей, підлітків і молоді, а метою є формування активного, адаптивного, високо функціонального життєвого стилю, спрямованого на здоров'я. Первинна профілактика є найбільш ефективною. Зусилля первинної профілактики спрямовані не стільки на попередження хвороби, скільки на формування здорового способу життя.
Первинна профілактика має наступні завдання:
удосконалювання, підвищення ефективності використовуваних молодою людиною активних, конструктивних поведінкових стратегій;
збільшення потенціалу особистісних ресурсів (формування позитивної, стійкої Я-концепції, підвищення ефективності функціонування соціально-підтримуючих мереж, розвиток емпатії, внутрішнього контролю власної поведінки і т.д.).
Основними способами реалізації задач первинної профілактики є:
навчання здоровому способу життя: усвідомлення, розвиток і тренування визначених умінь справлятися з вимогами соціального середовища, керувати своєю поведінкою;
надання дітям і підліткам психологічної і соціальної підтримки адекватними підтримуючими системами і структурами.
Виконання задач первинної профілактики повинне здійснюватися спеціально навченими в області профілактики психологами, медичними і соціальними психологами і педагогами.
Первинна профілактика більшою мірою носить інформаційний характер, оскільки спрямована на формування в особистості неприйняття та категоричну відмову від певних стандартів поведінки та негативних звичок. Її змістом є:
надання підліткам та молоді інформації про наслідки асоціальних дій, вживання різних видів алкогольних, наркотичних та токсичних речовин;
роз'яснення правових норм стосовно різних аспектів асоціальної поведінки; популяризація переваг здорового способу життя;
формування у підлітків та молоді навичок культурного проведення дозвілля;
створення умов для самореалізації особистості в різних видах творчої, інтелектуальної, громадської діяльності.
Вторинна профілактика має на меті обмеження поширення окремих негативних явищ, що мають місце в суспільстві чи соціальній групі. Вторинна профілактика серед дітей, підлітків і молоді містить у собі як соціально-психологічні, так і медичні заходи неспецифічного характеру, її контингентом є діти і підлітки з ризикованою поведінкою (бездоглядні діти, діти з кризових сімей, діти вулиці).
По своїй спрямованості на контингенти ризику вторинна профілактика є масовою, залишаючись при цьому індивідуальною у відношенні конкретної дитини чи підлітка.
Метою вторинної профілактики є зміна мало адаптивної дисфункціональної ризикованої поведінки на адаптивну форму поведінки
Вторинна профілактика має наступні завдання:
розвиток активних стратегій поведінки, що допомагає подолати проблему;
підвищення потенціалу особистісних ресурсів.
Виконання програм вторинної профілактики повинно здійснюватися спеціально навченими професіоналами-психотерапевтами, психологами, соціальними працівниками, педагогами і мережею непрофесіоналів - членів груп само - і взаємодопомоги, консультантами. Ефект від програм вторинної профілактики більш швидкий, але менш універсальний і діючий, ніж від первинної.
Третинна профілактика - комплекс соціальних, освітніх та медико-психологічних заходів, спрямованих на відновлення особистісного та соціального статусу людини, повернення її в сім'ю, освітній заклад, трудовий колектив, до суспільно-корисної діяльності. Тому соціально - педагогічна діяльність в межах третинної профілактики зосереджується в різноманітних осередках допомоги особистості: реабілітаційних центрах, дружніх клініках для молоді, анонімних кабінетах, громадських приймальнях.
Третинна профілактика серед дітей, підлітків і молоді є переважно медико-соціальною, індивідуальною і направлена на попередження переходу сформованого захворювання в його більш важку форму, наслідків у вигляді стійкої дезадаптації.
Метою третинної профілактики є максимальне збільшення терміну ремісій.
При проведенні третинної профілактики різко зростає роль професіоналів - психотерапевтів, терапевтів, соціальних працівників і психологів, а також непрофесіоналів - консультантів, членів соціально-підтримуючих груп і співтовариств.
Крім цих видів профілактики, розрізняють ще загальну та спеціальну профілактики.
Загальна профілактика полягає у здійсненні попереджувальних заходів, спрямованих на виникнення певних проблем у майбутньому людини (на попередження негативної ризикованої поведінки підлітків).
Спеціальною профілактикою називається система заходів, спрямованих на попередження та локалізацію конкретних негативних явищ в поведінці людей (профілактика підліткового суїциду, профілактика небезпечної статевої поведінки тощо).
Отже, соціальна профілактика є комплексом конкретних соціальних заходів (економічних, організаційних, управлінських, культурно-виховних і інших), здійснюваних з метою попередження негативних явищ, зменшення їх кількості аж до повного викорінення шляхом виявлення і усунення причин і умов, які сприяють протиправній поведінці.
Соціальна профілактика ґрунтується на ряді принципів:
Об'єктивність полягає в неупередженому розгляді соціального об'єкта, що виключає будь-які спотворення дійсності в чиїхось інтересах, бо тільки неупереджене висновок і зроблені по ньому висновки мають реальну наукову і практичну значимість;
Причинність обумовлена універсальної зв'язком і взаємодією всіх явищ і процесів у реальному світі, що дозволяє в процесі дослідження не обмежуватися описом окремих фактів чи явищ, а з'ясувати закономірності їх виникнення і функціонування;
Комплексний підхід у вивченні соціальних проблем пояснюється тим, що соціальна сфера являє собою складне переплетення безлічі прямих і опосередкованих людських вчинків, відносин, дій у найрізноманітніших проявах, і виділення окремих можливе лише умовно, для накопичення будь-яких конкретних даних. При діагностиці ці конкретні дані завжди потрібно погоджувати з усім комплексом проблем;
Наукова обґрунтованість і подтверждаемость особливо важливі, бо за кожним рішенням, прийнятим на основі соціального діагнозу, стоїть життя конкретних людей, їхні долі.
