Висновки

Незважаючи на те, що оформлення соціології як самостійної галузі наукового пізнання суспільних явищ і процесів відноситься до історії, адже протягом всього існування людство так чи інакше звертало увагу на ті сторони суспільного життя, які сьогодні представляють сферу соціологічних досліджень.

Зародження соціологічного знання, як і більшості знань, що відносяться до сучасних наук було викликане практичними потребами людства. Формувалися держави з їхнім апаратом службовців, армії, адміністративних органів на місцях. На утримання цих інститутів треба було витрачати значні кошти. Щоб отримати їх, уже в стародавньому Єгипті стали практикувати переписи населення. Ці дії були направлені на те, щоб за рахунок оподаткування населення одержати гроші на державні потреби. Переписи являли собою своєрідні емпіричні соціологічні дослідження, так як вони давали інформацію про кількісний склад населення, співвідношенням між його чоловічою і жіночою половиною, наявність дітей у сім'ях і т.д.

У Стародавній Греції ми бачимо вже спроби пояснити суспільні явища і процеси з теоретичної точки зору. Давньогрецькі філософи Демокріт, Платон, Аристотель поставили дослідження соціальної проблематики на абстрактно-теоретичну основу, головним недоліком якої було те, що їхні концепції були досить довільні й абстрактні, будувалися на гіпотетичних припущеннях і не спиралися на достовірні факти суспільного життя.

Раннє середньовіччя, яке прийшло на зміну періоду античності увійшло в історію Європи як крок назад у порівнянні з античним світом. Суспільне життя, в тому числі наука, мистецтво, література були у занепаді. В суспільній свідомості насаджувалися ідеї, що проповідувала католицька церков. Ці ідеї відповідно до пояснення сутності світу і суспільства виклав Аврелій Августин, прозваний Блаженним. Відповідно до концепції Августина суспільство, держава влада дані Богом. Бог знає все наперед, він керує вчинками людей всім їхнім життям.

В період пізнього феодалізму на зміну теократичному мисленню приходить мислення в якому центральне місце займає людина з її потребами, прагненнями, бажаннями. Починається епоха Відродження з її гуманістичною направленістю відносно пояснення сутності світу і суспільства. Гуманісти епохи Відродження не тільки продовжували відроджували традиції античних філософів, а й розвивали їх. Ідеї гуманістів дали поштовх для розвитку багатьох наук, в тому числі і соціології, затвердження якої пов'язано з іменем Опоста Конта.

Ідеї Конта відносно сутності і завдань соціологічного пізнання дали поштовх для активізації науковців у цій галузі. В кінці XIХ - на початку XX ст. виникає ряд соціологічних шкіл, які з позицій біологізму, психологізму, географізму і т.д. прагнуть пояснити причинно-наслідкові зв'язки у соціальних процесах. Цей період увійшов у історію соціології як класичний і був пов'язаний з іменами таких мислителів як К.Маркс, Е.Дюркгейм, М.Вебер.

Двадцяте століття проходить під акомпанемент процесу, який в 60-ті роки отримав назву науково-технічної революції. НТР привела до по-справжньому революційних наслідків не тільки в галузі науки і техніки а й суспільства. Вона суттєво змінила обличчя сучасного світу, зробила його більш комунікативним, уніфікованим. Все це заставило вчених-соціологів звернутись до такої теми, як визначення сутності сучасного суспільства та перспектив його майбутнього. Так з'явилися теорії «індустріального суспільства», «конвергенції «постіндустріального суспільства», «інформаційного суспільства». Ці теорії не позбавлені певних недоліків, але мають право на існування тим більше багато з того, що прогнозували чи прогнозують їхні автори сьогодні вже стало реальністю в західних країнах.