Робота із зносками

Одним з елементів документа є зноска.

Зноска — додаткове роз'яснення або посилання на документ-джерело.

Зноски розміщують під текстом, унизу сторінки або в кінці документа. Вони складаються з двох частин: маркера і тексту.

Для створення зноски в тексті необхідно встановити курсор після слова, якого вона стосується, й активізу­вати кнопку зі стрілкою в правому нижньому кутку групи Сноски (позиція 1, рис. 4.31) на вкладці Ссылки. Унаслідок цього на екрані дисплея з'являється вікно (рис. 4.32), в якому потрібно задати параметри:

-У групі Положение визначають тип зноски (зви­чайна або кінцева) та її розташування (в кінці сторінки чи документа);

- у групі Формат встановлюють вид маркера зно­ски: цифри чи символи в порядку зростання; кнопка Символ (1) активізує таблицю символів, з якої можна вибрати інший символ для маркера зноски; можна змі­нити початковий номер зноски (2), а також указати, якою буде нумерація (3) — наскрізною чи починаючи з кожної сторінки або розділу.

Для вилучення зноски потрібно виділити її маркер у тексті й видалити, натиснувши на клавішу Delete.

Робота з написом

За допомогою напису створюють фрагменти, що мають інші параметри і можуть бути окреслені рамкою або містити графічні елементи.

Для створення напису активізують команду Над­пись у групі Текст вкладки Вставка. У вікні, що з'яв­ляється на екрані дисплея, обирають шаблон напису.

Це — напис або активізують команду Нарисовать надпись. Покажчик миші набуває вигляду хрестика, яким і створюють напис у потрібному місці документа. Для форматування параметрів напису його активізу­ють, вибирають команду контекстного меню Формат надписи. Унаслідок цього на екрані дисплея з'являєть­ся вікно (рис. 4.33).

Рис. 4,33. Форматування напису

У відповідних вкладках визначають:

• Цвета и линии — тип, колір заливки та ліній рамки;

• Размер — висота, ширина та масштаб інформації в напису;

• Положение — розташування щодо тексту доку­мента (навколо рамки, за текстом тощо);

• Надпись — розміри полів усередині рамки, тип вирівнювання тексту (по центру, знизу, зверху).

Закладки в документі

Для зручного переміщення по документу використо­вують закладки, які дають змогу здійснити швидкий перехід до потрібного місця. Для створення закладки спочатку встановлюють курсор у тому місці документа, куди необхідно здійснити перехід. Відтак активізують команду Закладка (рис. 4.34) групи Связи вкладки Вставка. Унаслідок цих дій на екрані дисплея з'яв­ляється вікно Закладка (рис. 4.35), в якому у полі Имя закладки вводять ім'я нової закладки (ім'я завжди починається з літери, не може мати пробілів). Після цього натискають на кнопку Добавить.

Щ об здійснити перехід до потрібної закладки, нати­скають на кнопку Выбор объекта перехода (позиція І на рис. 4.36), яка розміщена у нижній частині верти­кальної лінійки прокручування. Після цього на екрані дисплея з'являється вікно, в якому активізують кноп­ку Перейти (позиція 1 на рис. 4.37). У наступному вікні

Рис. 4.35. Створення нової закладки

у вкладці Перейти з переліку обирають Закладка, із списку Введите имя закладки активізують потрібне ім'я закладки.

Рис. 4.37. Здійснення переходу до потрібної закладки

Аналогічні дії для переходу до потрібного місця в документі здійснюють після активізації команди Заме­нить групи Редактирование на вкладці Главная, вна­слідок чого на екрані дисплея з'являється вікно Найти и заменить (рис. 4.24).

Щоб вилучити закладку, відкривають вікно Закладка (група Связи вкладка Вставка), виділяють потрібну закладку і натискають на кнопку Удалить.

Вставляння символів у документ

Операція вставляння стосується символів, аналогів яких немає на клавіатурі. Для її виконання активізу­ють кнопку-стрілку праворуч від команди Символ групи Символы вкладки Вставка, обирають команду Другие символы (рис. 4.88). Унаслідок цих дій на екра­ні дисплея з'являється вікно (рис. 4.39).

Рис. 4.39. Вставляння символу

У вкладці Символы виконують такі дії:

— у списку шрифтів (1) вибирають потрібний (наприклад, Wingdings 3);

— у таблиці символів обраного шрифту визначають символ (2);

— активізують кнопки Вставить і Закрыть. Після цього обраний символ з'являється в документі. Якщо символ часто вставляють у документ, йому можна призначити комбінацію клавіш. Для цього активі­зують потрібний символ у таблиці символів та кнопку Сочетание клавиш (3), після чого на екрані дисплея з'яв­ляється вікно, показане на рис. 4.40. У вікні Настройка клавиатуры здійснюють такі операції:

• у полі Новое сочетание клавиш (1) натискають на клавіші Crtl + літера або Alt + літера (наприклад, Alt 4- 5);

• активізують кнопку Назначить (3);

• активізують кнопку Закрыть.

Після цих дій обраний символ (2) можна вставляти в документ за допомогою призначеної комбінації кла­віш (наприклад, Alt + 5).

Рис. 4.40. Призначення комбінації клавіш для вставляння символу

Робота з колонтитулами

Верхня або нижня частини сторінки документа можуть мати колонтитули.

Колонтитул — верхній (угорі сторінки) або нижній (унизу сторінки) спеціальний текст (слова, дата, номер глави тощо) або графічне зображення, які автоматично вставляються на кожній сторінці документа.

Колонтитули створюють за допомогою команд Верх­ний колонтитул або Нижний колонтитул групи Колон­титулы вкладки Вставка. На екрані дисплея з'явля­ються перелік наявних шаблонів колонтитулів та команда Изменить верхний (нижний) колонтитул для створення власного. Після активізації команди на екрані дисплея (рис. 4.41) з'являється додаткова вкладка Конструктор — Работа с колонтитулами (І) з групами команд, а у документі — місце для створення колонтитула, відокремлене від основного тексту пунк­тирною лінією. При цьому сам документ стає активним лише після закриття вікна роботи з колонтитулами.

У колонтитул можна додати з клавіатури будь-який текст. Команди групи Вставить дають змогу автоматич­но вставляти в колонтитул елементи автотексту (команРис. 4.41. Створення верхнього колонтитула

да Экспресс-блоки), поточну дату та час в різних форма­тах (команда Дата и время) тощо.

Команди групи Переходы (4) здійснюють переклю­чення між верхнім і нижнім колонтитулами; команди Предыдущий раздел та Следующий раздел дають змогу створювати різні колонтитули для різних розділів. Активізуючи команду Как в предыдущем разделе, авто­матично створюють колонтитул, який повторює зміст попереднього. За допомогою команд групи Параметры (3) можна створити різні колонтитули для парних і непарних сторінок та окремо для першої (рис. 4.42).

Рис. 4.42. Параметри колонтитулів

Рис. 4.42. Параметри колонтитулів

Для переходу у режим роботи над документом або активізують команду Закрыть окно колонтитулов (2) або двічі клацають клавішею миші на робочому полі документа.

Щоб вилучити колонтитули, необхідно активізува­ти команди Верхний колонтитул або Нижний колонти­тул групи Колонтитулы вкладки Вставка і обрати, від­повідно, Удалить верхний (нижний) колонтитул.

Додавання номерів сторінок

Текстовий процесор MS Word автоматично поділяє створений документ на сторінки. їх номери можна переглянути в рядку статусу (позиція 12 на рис. 4.1), але автоматично вони в документ не вставляються. Щоб їх додати (у нижній або верхній колонтитул), активізують команду Номер страницы групи Колонти­тулы вкладки Вставка і обирають значення серед запропонованих (Вверху страницы, Внизу страницы або На полях страницы) залежно від того, де в докумен­ті стоятимуть номери сторінок.

Щоб відформатувати наявний номер сторінки, його виділяють та використовують одну із команд міні-пане-лі (рис. 4.20). Якщо необхідно змінити початковий номер або вид нумерації, активізують команду Формат номеров страниц (список команди Номер страницы групи Колонтитулы вкладки Вставка). Унаслідок цих дій на екрані дисплея з'являється вікно (рис. 4.43).

Рис. 4.43. Вставляння номерів сторінок

У вікні у полі Формат номера (І) визначають вид номера сторінки; у групі Нумерация страниц (2) акти­візують перемикач начать с і надають йому відповідно­го значення (наприклад, початковий номер — 5).

Для вилучення номерів сторінок активізують коман­ду Удалить номера страниц (список команди Номер страницы групи Колонтитулы вкладки Главная).

Створення і вставляння формул

Використовуючи вбудовані у MS Word 2007 можли­вості, користувач має змогу додати у свій документ фор­мулу, створену на професійному рівні. Програмою про­понується значна кількість формул, які використову­ються найчастіше. Проте їх можна зручно створити самостійно.

Для роботи із формулами активізують список команди Формула групи Символы (рис. 4.38) на вклад­ці Вставка для розкриття переліку наявних формул, серед яких обирають потрібну. Наприклад, ряд Фур'є має такий вигляд:

Щоб створити нову формулу, відкривають список праворуч від команди Формула групи Символы на вкладці Вставка, обирають команду Вставить новую формулу. Після цього на екрані дисплея з'являється додаткова вкладка Конструктор — Работа с формула­ми (рис. 4.44). Кожна із груп вкладки Конструктор містить набір шаблонів для створення формул: Сервис (команда Формула — перелік стандартних формул, команди Профессиональный, Линейный, Обычный текст — тип представлення формул), Символы (знач­ки математичних дій), Структуры (списки шаблонів за змістом — Дробь, Индекс, Радикал та ін.). Для створення формул послідовно вибирають відповідні шаблони.

Наприклад, потрібно створити формулу:

Рис. 4.44. Перегляд груп вкладки конструктора Работа с формулами

Перш за все встановлюють курсор у потрібному місці документа, відтак активізують команду Вставить новую формулу списку команди Формула групи Симво­лы на вкладці Вставка. На екрані дисплея з'являється вкладка Конструктор — Работа с формулами, а на робочому полі документа — місце для введення форму­ли. Для створення заданого виразу виконують такі дії:

• з клавіатури вводять Y-;

• у групі Скобка (5) знаходять {;

• у групі Матрица (4) знаходять шаблон матриці 3x1, що дає змогу розмістити три рядки;

• установлюють курсор у місце для першого рядка;

• У групі Радикал (3) активізують шаблон Кубиче­ский корень;

• установлюють курсор під корінь (6), вводять х;

— у групі Индекс (7) знаходять шаблон Верхний индекс;

• установлюють курсор на місце верхнього індексу, вводять цифру 2;

• активізують команду Обычный текст (І) групи Сервис, з клавіатури вводять текстову умову («якщо х>10»);

• установлюють курсор на місце другого рядка;

• У групі Дробь (2) знаходять шаблон Вертикаль­ная простая дробь;

• вносять значення в чисельник і знаменник та тек­стову умову для х;

• установлюють курсор на місце другого рядка, вво­дять «0» та текстовий коментар.

Щоб вийти із режиму створення формул, необхідно клацнути клавішею миші поза рамкою. Для редагуван­ня створеного виразу потрібно клацнути клавішею миші на ньому і відкрити вкладку Конструктор.