Словничок дослідника літератури (за літературознавчою енциклопедією ю.І.Коваліва)

Авангардизм

термін на означення так званих “лівих течій» у мистецтві. Авангардизм виникає у кризові періоди історії мистецтва, існує за рахунок інерції, утверджуючи попередні здобутки, замикаючись на канонічних зразках. Характерні риси: заперечення традиції, сміхова культура, епатаж, орієнтація на деструкцію Відгалуження: кубізм, дадаїзм, футуризм, сюрреалізм.

Автентичність

вірогідність, дійсність, побудована на першоджерелах

Аксіома

твердження, яке не потребує доведення

Амбівалентність

суперечливе, двоїсте переживання щодо тієї самої події чи предмета

Анафора

єдинопочаток, звуковий або лексичний повтор синтаксичних і строфічних структур

Антитетичний -

протилежний

“Аристократизм духу»

термін на позначення вищих якостей людської душі, якій притаманне бездоганні риси характеру та тонкий естетичний смак

Архетип

термін на позначення ідеї, персонажу, акції, об’єкту, випадку, явища, що охоплює найбільш суттєві риси, які є загальними, універсальними та виявляється шляхом порівняльного аналізу з міфом чи ритуалом.

Асонанс

повторення голосних віршів у поетичному рядку чи строфі

Бурлеск

вид поезій, акцентований на відповідності між змістом і формою

Версифікація

віршування або наука про нього

Внутрішній монолог

різновид монологу, в якому передаються внутрішні переживання персонажа замість опису зовнішніх реальних подій, що викликають ці переживання

Гіпербола

вид тропа, що полягає в надмірному перебільшенні

Гротеск

вид художньої образності, для якого є характерним фантастична основа, поєднання в одному предметі несумісних якостей, заперечення усталених художніх і літературних норм.

Гумор

різновид комічного, відображення смішного в життєвих явищах і людських характерах

Гумореска

невеликій художній твір з комічним сюжетом і жартівливою тональністю

Дискретний

роздільний, перервний

Дискурс

сукупність міркувань і висловлювань стосовної певної проблеми, які розглядаються у взаємозв’язках з проблемою і взаємозв’язках між собою

Екзистенціалізм

літературна течія, що відбиває настрої розчарованої соціальними та естетичними теоріями інтелігенції. Основна проблема екзистенціалізму - справжня причина трагічної невлаштованості життя. Аспект дослідження екзистенціалізму - абсурд буття, страх, відчай, самотність, страждання, смерть.

Експресіонізм

літературна течія, відгалуження авангардизму. Основний творчий принцип - відображення суб’єктивного світобачення через “Я» автора, синтез його переживань та емоцій. Характерні риси - ірраціональність, символ, гіпербола, гротеск, фрагментарність письма, поєднання протилежних явищ (буденність і космічний безмір, побутовизми і вишукані поетизми, вульгарність і високий пафос).

Елегія

один із жанрів лірики медитативного, меланхолічного, почасти журливого змісту.

Еліпс

стилістична фігура, що полягає в опущенні повного члена речення чи словосполучення, які легко відновлюються за змістом.

Емпіризм

філософський напрям, який вважає джерелом і критерієм пізнання чуттєвий досвід

Епіфора

повторення однакових слів чи словосполучень з очевидним порушенням синтаксичної конструкції.

Естетичний ідеал

конкретно-чутливе явлення про досконалість людини, її внутрішній світ, діяльність та довкілля.

Етногенез

походження народів

Іманентний

внутрішньо-притаманний предметам і явищам

Імпресіонізм

літературна течія, яка основним завданням вважає відтворення суб’єктивних вражень та спостережень, мінливих відчуттів і переживань

Інверсія

незвичне розташування слів у реченні з очевидним порушенням синтаксичної конструкції

Квієтизм

пасивність, непротивлення

Кіноповість

твір кіномистецтва, сюжет якого порівняно складний, базується на цілій науці подій і в якому досягається епічна широт охоплення зображуваної дійсності.

Кларнетизм

термін для позначення стильової якості лірики раннього П.Тичини (за Ю.Лавріненком і В.Баркою), походить від збірки «Сонячні кларнети». К.визначає «одушевленість життя», сконцентровану в ідеї «всеєдності», перейняту енергійними світло ритмами, відтворює поетичний світ гармонії на рівні органічної єдності «мікрокосму» і «макрокосму», що відповідає ментальному «кордоцентризму».

Колізія

гострі суперечності й зіткнення поглядів персонажів, що виявляються в ряді подій, зображених у художньому творі

Контекст

уривок з твору із закінченою думкою, який дає змогу визначити смисл окремого слова, виразу, думки

Конформізм

пасивне прийняття готових стандартів у поведінці, безапеляційне визначення існуючих порядків, норм і правил, безумовне схилення перед авторитетами

Концепт

смисл знака (імені), загальна думка, формування

Концепція

система поглядів на певне явище; спосіб тлумачення якихось явищ, основна ідея будь-якої теорії

Лапідарність

виняткова стислість і чутність у висловлюванні думок, синонім до слова лаконізм.

Літота

художнє поменшання величини, сили, значення тощо.

Медитація

роздум, споглядання, заглиблення.

Ментальність -

рівень індивідуальної та колективної свідомості, усталена та водночас динамічна сукупність характерних рис особистості демографічної групи у сприйманні життєвих явищ.

Метафора

троп, у якому певні слова чи словосполучення розкривають сутність одних явищ та предметів через інші за схожістю чи контрастністю.

Метонімія

троп, у якому переноситься значення слів за суміжністю.

Модернізм

загальна назва літературно-мистецьких тенденцій, що виникли на основі заперечення натуралістичної практики в мистецтві, обґрунтованої філософією позитивізму.

Монохромний

одноколірний, однобарвний.

«Неокласика»

умовна назва естетичної платформи київських письменників, що характеризувалася тяжінням до гармонії між раціональною сферою та почуттями, до високої культури мислення та поетичного мовлення, захопленням античною лірикою, доробком французьких “парнасців», російською літературою “срібного віку» та національною класикою

Неореалізм

стильова течія в українській літературі, яка заявила про себе на поч. ХХ століття в творчості В.Винниченка, В.Підмогильного, Б.Антоновича -Давидовича. Концептуальний принцип неореалізму полягає в документальній достовірності зображуваного, філософсько-аналітичних заглиблень у дійсність, ліричній стихії, подоланні дистанції між об’єктом і суб’єктом зображання.

Неоромантизм

стильова течія, яка виникла на початку ХХ століття у творчості Лесі Українки, Ольги Кобилянської. Концептуальний принцип неоромантизму : конструктивна спроба подолати протистояння між ідеалом і дійсністю, завдяки волі зробити сподіване можливим, дійсним, не опускаючи цього можливого до низького рівня. У 20 -і роки неоромантизм набрав модифікації революційного романтизму.

Оксиморон

сполучення різко контрастних, протилежних за значенням слів.

Олександрійський вірш

римований 12-складний вірш із цезурою посередині, обов’язковим наголосом на 6-му і 12-му складах та чергуванням парних окситонних і парокситонних рим.

Онтологія

вчення про буття явища об’єктивної дійсності, що існують незалежно від свідомості.

Парадигма

загальні тенденції, напрями в розвитку думки, осмислення дійсності, що формують певний філософський період у вигляді домінантних ідей,, поглядів, підходів і виявляються у різних сферах людської діяльності.

Паралелізм

аналогія, уподібнення, спільність характерних рис. На відміну від порівняння паралелізм виконує композиційну функцію, пов’язує певні мотиви чи елементи стилю у художньому творі.

Пародія

один з жанрів фольклору та художньої літератури, власне гуманістичний чи сатиричний твір, у якому імітується творча манера письменника задля осміяння її як не відповідної новим мистецьким запитам..

Перифраз

мовний зворот, який вживається замість звичайної назви певного об’єкта і полягає в різних формах опису його ознак.

Перманентний

постійний, неперервний.

«Потік

свідомості»

вербальна форма вираження емоцій, відмінна від структури раціонального мислення (умовиводу , доведення), оскільки слова в цій системі пов’язуються не за законами логічного міркування, а як наслідок певних емоцій, що їх вони вербалізують.

“Потік чуттєвого світосприйняття“

невербальна форма вираження переживання, які передаються найчастіше через зорові, слухові образи (враження), що виникають перед очима.

Ремінісценція

відчутний відгомін у літературному творі іншого твору.

Рецепція

запозичення письменником ідей, образів, сюжетів із творів інших письменників чи літератур їхнім подальшим осмисленням.

Рефрен

повторення групи слів, рядка або кількох рядків.

«Романтика вітаїзму»

прояв в українській літературі 20-х років ХХ століття європейської літературної течії віталізму. Термін вживали учасники ВАПЛІТЄ, насамперед М.Хвильовий, у якому виражали концепцію повноправного життя, життєвості українського відродження, втілювали ідеал активної, сильної, здатної до боротьби людину.

Риторичні фігури

риторичне запитання, сформульоване не з метою отримання відповіді, а для увиразнення поетичного мовлення; риторичні ствердження або заперечення.

Сарказм

їдка, викривальна, дошкульна насмішка, сповнена гнівного презирства.

Сатира

Спосіб художнього відображення дійсності, який полягає в гострому осудливому висміюванні негативного

Сенсуалізм

напрям у теорії пізнання, який визначає відчуття єдиним джерелом знань.

Символізм

стильова течія, що виникла на початку ХХ століття. Принцип символізму: сутність не пізнається за допомогою раціоналістичних засобів, вона доступна лише інтуїції, раціональній основі, що

розкривається через натяк, осяяння, тобто через музику і поезію (“філософія життя»). Особливість українського символізму:

обстоюючи право на свободу творчості, не відмовляється від

громадянських обов’язків, протестував Симпло сліпого підкорення

позаестетичним інтересам.

Симплока

або сплетіння – синтаксична конструкція, у якій поєднуються анафора з епіфорою.

Синекдоха

різновид метонімії; заснована синекдоха кількісному зіставленні предметів та явищ.

Сонет

чотирнадцятивірш, написаний 5- чи 6-стопним ямбом. Сонет – форма ліричного вірша, яка існує протягом восьми століть у всіх розвинених світових літературах. Сонет дає можливість людині, завдяки формальній стійкості й стрункості, реалізувати своє прагнення до досконалості, естетичної викінченості. У композиції сонета вбачається гегелівська триба: теза, антитеза і синтез. Різновиди сонету: класичний (або італійсько-французький) і шекспірівський (або англійський).

Сугестія

вплив, навіювання.

Сюрреалізм

авангардистська течія, що виникла в 20 -і роки ХХ століття, найвиразніше проявилася в творчості Б.-І.Антонича. Концептуальний принцип у творчій діяльності особливу роль відіграють підсвідоме та несвідоме, реалізоване через прийоми автоматичного письма, правила випадковості, сновидіння.

Травестія

різновид жартівливої поезії, коли твір із серйозним чи героїчним змістом та відповідною формою, переробляється у твір комічного характеру.

Усмішка

різновид гуморески, введений в українську літературу Остапом Вишнею. Специфіка жанру - поєднання жартівливих замальовок, жанрових сценок, фейлетонних компонентів з елементами семантичної дотепності.

Фейлетон

невеликий твір злободенного характеру.

«Філософія

життя»

філософський напрям, який склався в ІІ половині ХІХ ст. у Німеччині та Франції, пов’язаний з переломними зрушеннями, зумовленими усвідомленням обмеженої вичерпаності раціоналізму. Концептуальні принципи “філософії життя»: поцінування життя як першооснови буття і свідомості, його сприймання у вигляді цілісного постійного оновлення. “Філософія життя» окреслювалася в різних трактуваннях життєдіяльності : як космічний порив (А.Бергсон), подолання світової волі (А.Шопенгауер), волі до влади (Ніцше) і т.п.

«Філософія

серця»

напрям української філософії відображає специфіку ментальної свідомості, що проявляється в яскравих емоційних формах “кордоцентризму», пов’язуючи ентуазістичні настанови з чуттєвою сферою, з прагненням охопити в безмежному безмежне, у відносному - абсолютне.

Футуризм

стильова течія відгалуження авангардизму, характеризується неприйняттям вічних цінностей, захоплювався акцентуванням “грубих речей», екстраполюваннями сучасного в майбутнє, позбавлене традицій. Головними елементами поезії (за твердженням головного теоретика футуризму Т.Марінетті) є хоробрість, сміливість, бунт, натиск.