- •Тема: Організація та планування допоміжного виробництва План
- •Загальна характеристика виробничої інфраструктури підприємства
- •2.Особливості функціонування і планування діяльності основних підрозділів виробничої інфраструктури
- •2.1 Організація і планування інструментального господарства
- •Організація і планування ремонтного господарства
- •2.3 Організація і планування транспортного господарства
- •2.4 Організація і планування матеріально-технічного постачання і складського господарства
Організація і планування ремонтного господарства
У виробничій інфраструктурі ремонтному господарству відводиться вагома роль, оскільки його функціонально-сутнісна характеристика зводиться до забезпечення безперебійної роботи устаткування із заданими характеристиками шляхом систематичного його технічного обслуговування, виконання ремонтних робіт і своєчасної технічної діагностики.
Несвоєчасний ремонт і неякісне технічне обслуговування обладнання зумовлюють зростання його простоїв і, відповідно, простоювання робітників, що приводить до порушення ритмічності і зриву графіку виробництва. Позапланові простої устаткування вимагають організації додаткових змін і понадурочних робіт, зростання трудових і вартісних затрат.
Враховуючи, що затрати на ремонт і технічне обслуговування і так досить значні, а організаційний рівень та якість ремонтних робіт не особливо високі, то завдання організації ремонту обладнання були і залишаються актуальними. Сутнісна функціональна характеристика ремонтного господарства, яка включає зміст, функції ремонтного господарства, його головне завдання і принципи організації, представлена на рис.4.
Рис. 4 Сутнісно-функціональна характеристика ремонтного господарства
Організаційна і виробнича структура ремонтних служб залежить від багатьох чинників, серед яких виділяють: тип і обсяги виробництва, технологічні характеристики, рівень кооперування, форма організації ремонту та інші.
На великих підприємствах функціонують загальнозаводські і цехові ремонтні служби, а на невеликих підприємствах ремонтне господарство централізоване.
Ефективна організація технічного обслуговування і ремонту обладнання забезпечується системою планово-запобіжного ремонту (ПЗР), яка охоплює сукупність запланованих організаційних і технічних заходів за доглядом, наглядом, обслуговуванням і ремонтом обладнання. Система ПЗР включає різні за призначенням, змістом, обсягом види робіт, зокрема: технічне обслуговування і планові ремонти - поточний, середній і капітальний.
Ефективність функціонування системи ПЗР безпосередньо залежить від стану нормативної бази, яка лежить в її основі. Важливими нормативами системи ПЗР є тривалість ремонтного циклу і його структура, тривалість міжремонтних періодів і періодичність технічного обслуговування; категорія складності ремонту, нормативи трудо- і матеріаломісткості, норми запасу деталей, поворотних вузлів і агрегатів.
Тривалістю ремонтного циклу обладнання називається період роботи обладнання між двома капітальними ремонтами, що виконуються послідовно. Структура ремонтного циклу - це перелік і послідовність виконання ремонтних робіт за період міх капітальними ремонтами чи за період між введенням обладнання в експлуатацію і першим капітальним, ремонтом.
Тривалість ремонтного циклу обладнання розраховується за такою формулою:
Тц=А*Ком*Кмв*Ктс*Кв*Кд,
де А - норматив часу оперативної роботи певного виду устаткування;
Ком, Кмв, Ктс, Кв, Кд - коефіцієнти, які враховують клас точності обладнання, вид оброблюваного матеріалу, умови експлуатації розміри, вік обладнання.
Міжремонтний період Тмр і періодичність технічного обслуговування Тто визначають за такими формулами:
Тмр = Тмп *(Пп +1)
або:
Тмр = Тмп (Пп+Пс+1)
де Пп і Пс - число поточних і середніх ремонтів протягом міжремонтного циклу.
Періодичність технічного обслуговування визначається за такою формулою:
Тто=Тмц*(Пп+Пс+По+1)
де По кількість оглядів протягом міжремонтного циклу.
Кожній одиниці обладнання присвоюється категорія ремонтної складності. Одиниця ремонтної складності механічної частини Rм приймається рівною трудомісткості капітального ремонту 50 год, в незмінних умовах середнього ремонтного цеху машинобудівного підприємства, а одиниця ремонтної складності електричної частини дорівнює 12,5 год. Для приведення обсягу робіт поточного і капітального ремонту, а також ремонту механічної і електричної частин до одного вимірника ремонтної складності різних видів устаткування (Кп), встановлені коефіцієнти переводу.
Загальний річний обсяг ремонтних робіт визначають за такою формулою:
Трем = ТоПо + ТсПс + ТмПм + ТкПк * ∑ КіС Трц
де Тк, Тс, Тм, То - середня трудомісткість ремонтних робіт: капітального, середнього, поточного ремонтів і оглядів на одиницю ремонтної складності, нормо-год;
Кі - кількість одиниць ремонтної складності і-ї одиниці устаткування (механічноїчастини),рем. од.;
С -- число одиниць устаткування і-го найменування, шт.
Річний обсяг робіт із міжремонтного обслуговування (Тмо) визначають за такою формулою:
Тмо = (Fе*Кзм/Нобсл)*∑ КіС
де Fе - річний ефективний фонд часу одного ремонтного робітника, год;
Кзм - число змін роботи обслуговувального устаткування;
Но6с - норма обслуговування ремонтних одиниць при виконанні верстатних (Нв), слюсарних (Нсл ), інших (Нін) робіт і на одного робітника за зміну.
Всі заходи системи ПЗР здійснюються в установлені строки за наперед розробленим планом-графіком. Дані планів-графіків використовують для визначення на перспективу чисельності робітників, зайнятих ремонтними роботами, кількості і номенклатури парку машин, які підлягають ремонту, для складання плану виготовлення запасних частин для технологічного обладнання.
Організація підготовки до проведення ремонтних робіт передбачає певну послідовність етапів проведення таких робіт, тобто комплексного їх виконання (технічна підготовка, матеріальна і організаційна підготовка, вибір форми та методів організації ремонту обладнання).
Основними показниками роботи ремонтного господарства є: виконання річного графіку ремонту устаткування і дотримання норм часу простою устаткування в ремонті; собівартість однієї ремонтної одиниці, яка визначається шляхом ділення всіх затрат на ремонт устаткування в плановому періоді на обсяг виконуваних робіт в ремонтних одиницях; дотримання норм часу в нормо-годинах на одну ремонтну одиницю; дотримання норм запасу змінних деталей та інші.
Основними напрямками удосконалення організації ремонтного господарства є:
-- впровадження прогресивних методів, технологічних процесів і організаційних форм виконання робіт;
-- застосування сучасних засобів технічної діагностики стану устаткування;
-- комплексна механізація робіт;
-- типізація і стандартизація технологічних процесів;
-- своєчасна адаптація до змін, які відбуваються в основному виробництві на сучасних підприємствах тощо.
На розвиток ремонтного господарства впливають ринкові тенденції, які в перспективі формуватимуть політику організації ремонтних робіт
