2. Організація і планування ремонтного господарства

У виробничій інфраструктурі ремонтному господарству відводиться вагома роль, оскільки його функціонально-сутнісна характеристика зводиться до забезпечення безперебійної роботи устаткування із заданими характеристиками шляхом систематичного його технічного обслуговування, виконання ремонтних робіт і своєчасної технічної діагностики.

Несвоєчасний ремонт і неякісне технічне обслуговування обладнання зумовлюють зростання його простоїв і, відповідно, простоювання робітників, що приводить до порушення ритмічності і зриву графіку виробництва. Позапланові простої устаткування вимагають організації додаткових змін і понадурочних робіт, зростання трудових і вартісних затрат.

Враховуючи, що затрати на ремонт і технічне обслуговування і так до­сить значні, а організаційний рівень та якість ремонтних робіт не особливо високі, то завдання організації ремонту обладнання були і залишаються актуальними. Сутнісна функціональна характеристика ремонтного господарства, яка включає зміст, функції ремонтного господарства, його головне завдання і принципи організації, представлена на рис.4.

Рис. 4 Сутнісно-функціональна характеристика ремонтного господарства

Організаційна і виробнича структура ремонтних служб залежить від багатьох чинників, серед яких виділяють: тип і обсяги виробництва, технологічні характеристики, рівень кооперування, форма організації ремонту та інші.

На великих підприємствах функціонують загальнозаводські і цехові ремонтні служби, а на невеликих підприємствах ремонтне господарство централізоване.

Ефективна організація технічного обслуговування і ремонту обладнання забезпечується системою планово-запобіжного ремонту (ПЗР), яка охоплює сукупність запланованих організаційних і технічних заходів за доглядом, наглядом, обслуговуванням і ремонтом обладнання. Система ПЗР включає різні за призначенням, змістом, обсягом види робіт, зокрема: технічне обслуговування і планові ремонти - поточний, середній і капітальний.

Ефективність функціонування системи ПЗР безпосередньо залежить від стану нормативної бази, яка лежить в її основі. Важливими нормативами системи ПЗР є тривалість ремонтного циклу і його структура, тривалість міжремонтних періодів і періодичність технічного обслуговування; категорія складності ремонту, нормативи трудо- і матеріаломісткості, норми запасу деталей, поворотних вузлів і агрегатів.

Тривалістю ремонтного циклу обладнання називається період роботи обладнання між двома капітальними ремонтами, що виконуються послідовно. Структура ремонтного циклу - це перелік і послідовність виконання ремонтних робіт за період міх капітальними ремонтами чи за період між введенням обладнання в експлуатацію і першим капітальним, ремонтом.

Тривалість ремонтного циклу обладнання розраховується за такою форму­лою:

Т_ц=А*К_ом*К_мв*К_тс*К_в*К_д,

де А - норматив часу оперативної роботи певного виду устаткування;

Ком, Кмв, Ктс, Кв, Кд - коефіцієнти, які враховують клас точності обладнання, вид оброблюваного матеріалу, умови експлуатації розміри, вік обладнання.

Міжремонтний період Т_мр і періодичність технічного обслуговування Т_то визначають за такими формулами:

Т_мр = Т_мп *(П_п +1)

або:

Т_мр = Т_мп (П_п+П_с+1)

де П_п і П_с - число поточних і середніх ремонтів протягом міжремонтного циклу.

Періодичність технічного обслуговування визначається за такою формулою:

Т_то=Т_мц*(П_п+П_с+П_о+1)

де П_о кількість оглядів протягом міжремонтного циклу.

Кожній одиниці обладнання присвоюється категорія ремонтної складності. Одиниця ремонтної складності механічної частини R_м приймається рівною трудомісткості капітального ремонту 50 год, в незмінних умовах середнього ремонтного цеху машинобудівного підприємства, а одиниця ремонтної складності електричної частини дорівнює 12,5 год. Для приведення обсягу робіт поточного і капітального ремонту, а також ремонту механічної і електричної частин до одного вимірника ремонтної складності різних видів устаткування (К_п), встановлені коефіцієнти переводу.

Загальний річний обсяг ремонтних робіт визначають за такою формулою:

Т_рем = ТоПо + ТсПс + ТмПм + ТкПк * ∑ К_іС Трц

де Т_к, Т_с, Т_м, Т_о - середня трудомісткість ремонтних робіт: капітального, середнього, поточного ремонтів і оглядів на одиницю ремонтної складності, нормо-год;

К_і - кількість одиниць ремонтної складності і-ї одиниці устаткування (механічноїчастини),рем. од.;

С -- число одиниць устаткування і-го найменування, шт.

Річний обсяг робіт із міжремонтного обслуговування (Т_мо) визначають за такою формулою:

Тмо = (Fе*К_зм/Н_обсл)*∑ К_іС

де Fе - річний ефективний фонд часу одного ремонтного робітника, год;

К_зм - число змін роботи обслуговувального устаткування;

Н_о6с - норма обслуговування ремонтних одиниць при виконанні верстатних (Н_в), слюсарних (Н_сл ), інших (Н_ін) робіт і на одного робітника за зміну.

Всі заходи системи ПЗР здійснюються в установлені строки за наперед розробленим планом-графіком. Дані планів-графіків використовують для визначення на перспективу чисельності робітників, зайнятих ремонтними роботами, кількості і номенклатури парку машин, які підлягають ремонту, для складання плану виготовлення запасних частин для технологічного обладнання.

Організація підготовки до проведення ремонтних робіт передбачає певну послідовність етапів проведення таких робіт, тобто комплексного їх виконання (технічна підготовка, матеріальна і організаційна підготовка, вибір форми та методів організації ремонту обладнання).

Основними показниками роботи ремонтного господарства є: виконання річного графіку ремонту устаткування і дотримання норм часу простою устаткування в ремонті; собівартість однієї ремонтної одиниці, яка визначається шляхом ділення всіх затрат на ремонт устаткування в плановому періоді на обсяг виконуваних робіт в ремонтних одиницях; дотримання норм часу в нормо-годинах на одну ремонтну одиницю; дотримання норм запасу змінних деталей та інші.

Основними напрямками удосконалення організації ремонтного господарства є:

-- впровадження прогресивних методів, технологічних процесів і організаційних форм виконання робіт;

-- застосування сучасних засобів технічної діагностики стану устатку­вання;

-- комплексна механізація робіт;

-- типізація і стандартизація технологічних процесів;

-- своєчасна адаптація до змін, які відбуваються в основному виробництві на сучасних підприємствах тощо.

На розвиток ремонтного господарства впливають ринкові тенденції, які в перспективі формуватимуть політику організації ремонтних робіт