Еллінська культура

В 415 р. до н.е. Спарта завоювала Афіни. Поступово на руїнах демократії Філіпп Македонський створив Балканську імперію. Полісне народовладдя змінилося на елліністичне монархічне єдиновладдя.

В 336 р. до н.е. після смерті Філіппа II на престол став його двадцятирічний син Олександр. Розпочалося дванадцятирічне правління Олександра Великого, яке змінило обличчя Еллади. Розпочалася епоха воєнної, економічної та культурної експансії еллінського світу на схід, почався період розквіту еллінів в нових збудованих містах Малої, Середньої Азії, Єгипту та Персії.

В основу своєї політики Македонський поклав принцип співробітництва: він прагнув не знищити чи підкорити завойовані ним народи, а об'єднати всіх на чолі з македонцями та греками в гармонійну єдність з єдиною офіційною грецькою мовою. Так народилася космополітична культура, без кордонів, націй і держав, яка сприяла об'єднанню світу та засвоєнню найкращих здобутків культурного розмаїття.

Центром своєї держави Македонський робить Вавилон, осередок розвитку науки переносить в Єгипет (Александрія).

Александрійський Мусейон став справжнім науковим центром з анатомічними театрами, обсерваторіями, зоопарками, ботанічними садами, найбільшою на ті часи бібліотекою. Вчених, що мешкали й працювали тут, утримувала держава. Матеріальна база наукових досліджень зростала завдяки меценатству.

Поступово виникають самостійні художні школи в Александрії, Пергамі, Греції, на острові Родос, в Сирії. Мистецтво всіх шкіл втілювало ідею величі грандіозного світу, об’єднаного елліністичною культурою.

Александр Македонський називав себе Новим Гераклом, і, щоб увічнити свої подвиги, заснував 70 нових міст, 16 з них були названі на його честь – Александрією. Багато з них будувалися на зразок Афін.

Багатство вимагало нової оправи. Елліністична архітектура перейняла притаманну Сходові монументальність і гігантоманію.

Тепер при будівництві грандіозних храмів перевагу віддавали новому ордеру – коринфському. Коринфська колона характеризується великою висотою капітелі, яка встановлюється на колоні з іонічними пропорціями. Капітель пишно прикрашається орнаментним листям з короткими завитками.

В життя втілюються грандіозні проекти.

Цар Карій Мавсол з Галікарнасу (сучасна Туреччина) за своє життя розпочав будівництво власної монументальної мармурової гробниці. Семиметрова східчаста піраміда, на якій височилась статуя царя, роботи архітектора Скопаса є одним з семи див світу.

У 305 р. до.н.е. скульптор Харес із Лінда спорудив на острові Родос на честь героїчного захисту міста Родоса гігантську бронзову скульптуру бога Геліоса — відомий Родоський «Колос», що став одним із семи див світу.

У 280 р. до.н.е. на острові Фарос біля єгипетської Александрії був споруджений Фароський маяк (оде із семи див світу»), висота якого становила 120 м. Його сигнали була видно на відстані 50 км від берега.

Класичних героїв-атлетів, богів доповнюють монументальні скульптурні групи та еротичні сюжети.

До цього напряму можна зарахувати скульптурну групу «Лаокоон» роботи Агесандра, Полідора та Афінадора і «Бик Фарнезе» роботи Аполлонія й Тавріска із Тралл.

Традиції видатного Праксителя продовжено елліністичними статуями Афродіти Кіренської та Афродіти Мілоської («Венера Мілоська»).

Розквітає мистецтво скульптурного портрета, яке ознаменувалося відходом від створення ідеального героя. Серед тогочасних митців уславився видатний скульптор Лісіпп. Найвідомішими є портрети Александра Македонського, Сократа, Платона, Аристотеля.

Зростання живописної техніки та сюжетної різноманітності демонструють фрески багатих домів, що збереглися до наших днів у римських копіях.

Докорінних змін зазнала література. Майже зникли трагедія та ораторська література. Поезія перетворюється на мистецтво обраних, літературу улесливо оспівуючу багатих замовників.

В елліністичному світі розширюються пізнання природи та людини.

До наукових надбань з математики належить видатна праця Евкліда «Початки», в якій синтезовані математичні знання стародавнього світу; в працях Архімеда Сіракузького викладено проблеми математики й фізики; Аполлоній з Перги стає засновником тригонометрії.

Завдяки походам Александра Македонського отримали поштовх до розвитку астрономія та географія. Розширення географічних уявлень греків і знайомство з вавилонськими астрономічними центрами зумовили низку наукових відкриттів. Арістарх Самоський висунув гіпотезу геліоцентризму. Ератосфен, дійшовши висновку про кулястість Землі, досить точно виміряв довжину її кола. Дікеарх склав карту тогочасного світу й вирахував висоту багатьох гір Греції. Арістофан з Візантії створив систематизований виклад зоологічних знань, Феофраст — ботанічних, Каллімах уклав каталог птахів. Діонісій Фракійський уклав першу граматику грецької мови. Завдяки анатомічним дослідженням Ерасистрата і Герофіла триває накопичення медичних знань.

Епопея Александра Македонського дала матеріал для розвитку історичної науки. З’являється чимало історичних праць, в яких історичні події подано точно і об'єктивно. Найбільш відомим істориком даного періоду є Полібій.

Історична література елліністичної доби доповнюється грекомовними історіями інших народів. Намагання єгиптян, вавилонян, євреїв, римлян познайомити грецький світ зі своєю історією засвідчує провідну роль грецької мови й культури за тих часів.

В 146 р. до н.е. римські легіони завоювали Грецію, а в 31 р. до н.е. – і Єгипет. З цього часу починається новий розділ в античній культурі – культура Давнього Риму.