1.2 Коротка характеристика педагогіки Марії Монтессорі

Система Монтессорі будувавалась не один день. Засновниця методу Марія Монтессорі товаришувала з засновниками генетичної психології Жаном Піаже, переписувалася з дочкою Зігмунда Фройда психологом Анною Фройд. Під їхнім впливом Марія уточнює висновки своїх спостережень за закономірностями дитячого розвитку.

На прикладах власної педагогічної практики Марія доводить, що дорослий не мусить робити щось за дитину, головне його завдання – допомагати їй діяти самостійно. Це особлива праця . Адже малюк потрапляє в наш світ і бачить його чужим і непристосованим до життя. У нього погана координація рухів, він не впевнений у собі і не знає, що робити з оточуючими предметам. Дитина залежить від велетнів, які називаються дорослими і які облаштовують світ під себе, не замислюючись про неї. Дитині важко розстебнути ґудзики на курточці, зав’язати шнурок на черевику, перенести свій стілець у зручне місце.[1, 28-29]

Монтессорі закликає нас не прискорювати розвиток дітей, але і не втратити момент, у якому їм відкриється зменшена безпечна модель усього нашого світу. Спершу очі малюка розгубляться, а потім знайдуть те, що йому потрібно тут і зараз. Треба тільки запам’ятати, що в якості навчальних матеріалів мають бути не звичайні випадкові предмети, а відібрані шляхом тривалих спостережень за тим, що і як сприяє дітям у розвитку. Більшість з них зібрані у серії і розраховані на те, що малюк зможе їх торкнутися, обмацати рукою, побачити або відчути відмінності. Так до відомої тільки їй межі дитина може розвивати свої відчуття. Це знання вона може застосувати, навіть освоюючи букви, які зроблені з шорсткого паперу, наклеєного на дощечки. Обводячи їх пальчиками, дитина запам’ятовує не тільки саму букву, але і те, як її писати. До процесу запам’ятовування залучається пам’ять тіла.[1, 30]

Педагог вбачала мету в тому, щоб діти ставали відповідальними і незалежними, тому в класі-Монтессорі немає елементів заохочення та покарання, змагання між дітьми, бо саме ці поняття суперечать духу свободи. Вона писала: “ У кожного є своя спеціальна схильність, своє особливе призначення, можливо скромне, але без сумнівів корисне. Система нагород може відвернути особистість від її призначення. Може заставити її вибрати невірний шлях, і вся робота людини зіб’ється в сторону, зведеться до нуля. ” [6, 109]

Марія Монтессорі розробила Методику виховання дітей трудящих у “Будинках дитини” в інтересах панівних класів, що передбачає організацію життя дітей, сенсорне виховання їх, підготовку до праці, виховання дисциплінованості і релігійності.

Особливе місце відводить вона розвитку органів чуття, тренуванню дотику, дрібних м’язів рук, зору дитини на спеціально розробленому нею дидактичному матеріалі

Книга “Метод наукової педагогіки”, застосовуваний до дитячого виховання в “Будинках дитини” відображає характер поглядів Марії Монтессорі на виховання дітей трудящих. Нині її методи широко використовуються в різних країнах світу, зокрема і в Україні [4, 104]

Таким чином, Монтессорі вдалося створити освітню систему, яка заснована на самопобудові особистості дитини самою дитиною, виходячи з його власного внутрішнього потенціалу. Також, спостерігаючи за дітьми, Марія Монтессорі виділила можливі особливості психічного розвитку: вбираючі мислення і вікову сензитивність (чутливість)