- •Кафедра комп'ютерних систем і мереж
- •1.1 Топологія мережі
- •1.2 Обсяг інформаційного сервісу
- •1.3 Тип доступу до фізичного каналу
- •Учасників мережі
- •1.4 Режими обміну даними
- •Контрольні запитання
- •Контрольні запитання
- •Iec61158... Рівні промислової мережі
- •Комунікаційні технології
- •3.1 Інтерфейс rs-485
- •3.3 Hart-протокол
- •3.4 Мережа Interbus
- •3.6 Мережа WorldFip
- •3.8 Мережа can
- •3.9 Мережа caNopen
- •Злі Мережа DeviceNet
- •3.12 Мережа sds (Smart Distributed System)
- •3.13 Мережа Profibus
- •3.14 Мережа Foundation Fieldbus
- •3.15 Мережа Industrial Ethernet (EtherNet/ip)
- •Контрольні запитання
- •4.1 Прокладка кабелю
- •4.2 З'єднувачі
- •4.3 Кабелі передачі даних databus для шини isa/sp-50
- •4.4 Модуль стільникового зв'язка м20 Terminal фірми Siemens
- •5.2 Концентратори
- •5.3 Комутатори
- •5.4 Устаткування для взаємодії різних промислових мереж Мости
- •Конвертори протоколів
- •AnyBus-комунікатор
- •Лекція №6 промислові контролери
- •5.1. Основні характеристики промислових контролерів
- •Контрольні запитання
- •Промислові комп'ютери
- •Контрольні запитання
- •Лекція №8
- •8.2 Типові системи промислових мереж
- •Плоского кабелю
- •8.3 Система керування процесами simatic pcs 7 на базі промислових мережевих рішень фірми Siemens
- •Контрольні запитання
- •Лекція №9
- •9.1 Операційні системи та прикладне програмне забезпечення для промислових мереж
- •9.2 Системи scada
- •9.3 Технологія орс
- •Контрольні запитання
- •Післямова
- •Виробниками
- •76019, М. Івано-Франківськ, вул. Карпатська, 15
Контрольні запитання
Які топології промислових мереж Вам відомі?
Коли була запропонована "Описива модель взаємозв'язку відкритих систем" (ISO/OSI Model)?
Які рівні мережевих функцій за Моделлю ISO/OSI?
Чим відрізняється мережевий протокол від мережевого інтерфейсу?
Які основні типи доступу до фізичного каналу Вам відомі?
Які режими обміну даними Вам відомі?
15
Лекція №2
ПРОМИСЛОВІ МЕРЕЖІ Й ЕТАПИ РОЗВИТКУ FIELDBUS-ТЕХНОЛОГІЇ
Промислова мережа - це набір стандартних протоколів обміну даними, що дозволяють зв'язати в єдину систему устаткування різних виробників, а також забезпечити взаємодію нижнього й верхнього рівнів АСУ. Від того, яка мережева архітектура вибирається сьогодні, будуть залежати не тільки витрати на створення системи, але й час її діяльності, її здатність до розвитку.
Сьогодні в усьому світі комунікаційна технологія побудови єдиної інформаційної мережі, що поєднує інтелектуальні контролери, датчики й виконавчі механізми, визначається одним терміном fleldbus (польова шина або промислова мережа).
Fieldbus - це, по-перше, фізичний спосіб об'єднання пристроїв (наприклад, RS485) і, по-друге, програмно-логічний протокол їхньої взаємодії.
Коренем терміну fieldbus є слово field - область, сфера, місце. Промислові мережі (fieldbuses) застосовуються на рівні пристроїв, що обслуговують реальний процес виробництва й переробки матеріалів. Вихід у системи подання (візуалізації) даних, комерційні й адміністративні системи організується, як правило, через стандартні офісні мережі типу Ethernet через протокол TCP/IP.
Fieldbus - це основний термін, що визначає деяку цифрову мережу, завдання якої полягає у тому, щоб замінити широко використовувану раніше централізовану аналогову 4-20 мА-технологію. Така мережа є цифровою, двонаправленою, багатоточковою, послідовною комунікаційною мережею, для зв'язку ізольованих один від одного (по функціях) таких пристроїв, як контролери, датчики, силові приводи й т.п. Кожний field-пристрій має самостійний обчислювальний ресурс, що дозволяє відносити його до розряду інтелектуальних (smart fieldbus device). Кожний такий пристрій здатний самостійно виконувати ряд функцій по самодіагностиці, контролю і обслуговуванню функцій двонаправленого зв'язку. Доступ до нього можливий не тільки з боку інженерної станції, апе й з боку аналогічних йому пристроїв.
Fieldbus - це мережа для промислового застосування, логічно дуже схожа на LAN-мережі, що застосовуються в офісних додатках. Однак промислові мережі повинні відповідати специфічному набору вимог:
жорстка детермінованість поведінки;
забезпечення функцій реального часу;
простота фізичного каналу передачі даних;
16
- надійність фізичного й канального рівнів передачі даних (завадозахищеність);
наявність спеціальних високонадійних механічних сполучних компонентів;
сервіс для додатків верхнього рівня;
мінімальна вартість апаратних засобів;
самовідновлюваність при позаштатних ситуаціях;
відкритість.
Результати досліджень ринку промислових мереж, надані незалежними маркетинговими компаніями, свідчать про постійний ріст відкритих fieldbus-систем. Однак дотепер істотну частку ринку займають закриті (приватні фірмові) мережі і їх способи організації.
Унікальні системи, тобто системи, що працюють по унікальних протоколах зв'язку, які вироблені й підтримуються однією компанією, одержали назву закритих систем. Більшість таких систем зародилося в ті часи, коли проблеми інтеграції виробів від різних виробників не вважалися актуальними.
Успішно ж інтегрувати в єдину систему виробу від різних виробників, дозволяє використання принципів відкритих систем.
Класифікація промислових мереж в залежності від області застосування показана на рис.2.1.
|
Додаток |
Роз-мір мережі |
Об'єм да-них, що передаються |
Час реак-ції |
Вар-тість |
Відкриті промислові мережі |
Локальні, глобальні мережі |
Ве-ликий |
Дуже великий |
1 с |
Висо-ка |
Ethernet Ethernet IDA, Ethernet lP |
|
Автомя t изаиія та улравлїиня |
Середній |
великий |
100 мс |
Низь-ка |
Ethernet. Ethernet/IP. IDA. Profibus-FMS, ControJnet. Modbus. CANopen, P-NET Foundation Fieidbus H2. CC-Unk. FL-Net. JPCN-1 |
|
Інтелекту-альний розподі-лений В/В |
Ма-лий |
Середній
|
10 мс |
Низь-ка |
Ptofibus-DP. AS-lnterfase, DevicofJot Irtfefbufe, FIPIO. Sarcos. CAN, Profrbus-PA, Foundation Fieldbus H1. LOM. E1B. SDS |
Рисунок 2.1 - Класифікація промислових мереж за областю застосування
17
Відкритим промисловим мережам характерно:
наявність опублікованих специфікацій;
наявність інтерфейсних компонентів незалежних постачальників;
організація доповнень до стандартів;
сумісність (Interoperability) - з можливостями побудови
працездатної мережі на основі включення компонентів від різних постачальників;
- взаємозамінність (Interchangeability) - з можливостями заміни компонентів аналогічними пристроями від інших виробників.
У своєму розвитку fieldbus-технології пройшли кілька ключових етапів.
Перший етап. В 1984 році Міжнародна Електротехнічна Комісія (МЕК - ІЕС) почала процес розробки єдиного універсального стандарту промислової мережі. Були визначені вимоги для відкритої промислової мережі, пристроїв віддаленого введення/виведення, контролерів і т.д. Ставилося завдання, щоб така універсальна мережа забезпечувала комунікаційні запити на всіх рівнях багаторівневої системи автоматизації. Для рішення зазначеного завдання була отримана безліч ініціатив і пропозицій. Але тільки через 14 років ІЕС випустила проект специфікації І EC 61158 - кандидат на універсальну мережу. Фахівці відразу відзначили, що це рішення вже сильно застаріло й немає ніякого сенсу продовжувати над ним роботу. Голосування по даному проекту, проведене ЗО вересня 1998 року, дало очікуваний негативний результат.
Другий етап. В 1987 р. Німецьке федеральне міністерство по дослідженнях і технологіях ініціювало проект за назвою "Field Bus". Група фахівців з 13 компаній і 5 інститутів працювала над специфікацією відкритої промислової мережі, що одержала назву PROF1BUS (PROcess Field BUS), на основі описової моделі міжмережевої взаємодії ISO/OSI. Значний успіх у цій роботі був досягнутий у квітні 1991 року, коли специфікація PROFIBUS одержала статус німецького національного стандарту D1N19245. У цьому ж році на ринок вийшов перший PROFIBUS-продукт.
Третій етап. Починаючи з 1992 р. до робіт зі створення єдиного стандарту незалежно підключилися дві групи: WorldFIP і ISP-Foundation у Північній Америці. На певному етапі (1994 р.) ці групи об'єдналися й створили асоціацію Fieldbus Foundation (FF), результатом роботи якої став вихід на ринок промислової мережі Foundation Fieldbus (1996р.). FF використає модифікацію стандарту ІЕС1158-2 для фізичного рівня й концепцію проекту 1SP/PROF1BUS для прикладного рівня. Таким чином, FF-протокол став дуже схожий на PROFIBUS-PA.
18
Четвертий етап. До цього моменту МЕК уже 12 років вела роботу в області стандартного рішення для промислової мережі. На цьому тлі європейське співтовариство споживачів і виробників fieldbus-систем йшло по шляху визначення єдиного європейського стандарту. По ряду критеріїв була визначена група "претендентів", і 15 березня 1996 р. у Брюсселі були підведені підсумки проведеного напередодні голосування по схваленню проекту EN50170 як європейського стандарту промислової мережі (European Fieldbus Standard). EN50170 увібрав у себе (без змін) три національних стандарти в області промислових мереж: PROFIBUS (Німеччина), FIP (Франція) і P-NET (Данія). Всі ці рішення підтверджені відповідними національними стандартами.
П'ятий етап. CAN, LON, PROFIBUS, Interbus, FIP, FF, DeviceNet, SDS, ASI, HART, ControlNet і ще кілька десятків протоколів міцно закріпилися на ринку промислових мереж. Тому ідея створення стандарту, здатного підтримати багатофункціональні рішення в області промислового зв'язку для найрізноманітніших галузей застосування, знайшла розуміння як з боку основних компаній виробників, так і більшості системних інтеграторів у різних країнах. Беручи до уваги сформовану об'єктивну реальність, Комітет МЕК оформив цю пропозицію у вигляді стандарту промислової управляючої мережі ІЕС61158 напередодні нового тисячоріччя. Позиція прихильників цього рішення зводилася до одного, але найбільш вагомого твердження - області застосування промислових мереж є настільки широкі й вимоги до них настільки різноманітні, що серйозно говорити про "єдину міжнародну мережу" не доводиться. Результати голосування (80% - за) підтвердили правильність зробленої пропозиції. Про стандарт ІЕС61158 можна сказати так - це багатофункціональний стандарт, орієнтований на різні області застосувань ІЕС61158 спочатку включав вісім незалежних комунікаційних технологій. Промислова мережа для керуючих систем, підтримувана даним стандартом, описується в його частинах 3, 4, 5 і 6, які містять відповідні комунікаційні специфікації (рис.2.2).
19
