7. Архаизмы

АРХАЇЗМИ

Архаїзми (від гр. archais - давній), або застарілі слова - це слова, що рідко використовуються.

Архаїзми поділяються на дві великі групи: історизми і власне архаїзми, або стилістичні архаїзми.

Історизми - це поняття, які зникли у процесі історичного розвитку: гетьман, волость, лихвар.

Власне архаїзми - це поняття, які продовжують існувати і сьогодні, проте форма їх вираження застаріла: враг- ворог, град- місто.

За класифікацією, поданою в довіднику сучасної української мови, таких типів виділяється П'ять:

1. Власне лексичні архаїзми — слова, витіснені з мови словами з іншим коренем: рать — військо, уста — губи, рот, перст — палець.

2. Лексико-словотворчі архаїзми відрізняються від сьогоднішніх відповідників суфіксами або префіксами: вої — воїни, шкатула — шкатулка, коляса — коляска.

3. Лексико-морфологічні архаїзми характеризуються застарілою граматичною формою: роль — роля, читає — читаєши, моліться — молітеся, сини — синове.

4. Лексико-фонетичні архаїзми від сучасних назв різнять­ся однією чи двома фонемами: поет — піїт, злато — золото, ріжний — різний.

5. Лексико-семантичні архаїзми — застарілі значення слів, які тепер уживаються з іншими, сучасними значеннями: живот (життя), язик (мова, народ), мир (громада, світське життя).

В художніх творах архаїзми можуть використовуватись з метою:

1) відтворення історичного колориту тієї доби, про яку йдеться у творі,надання мові відтінку урочистості, створення комічного враження, тд

8. Нейтральная лексика

Нейтральна лексика - найбільш стійка частина словникового складу мови, складова його основу; може використовуватися в будь комунікативної ситуації, оскільки позбавлена ​​будь-якої експресивно-емоційного забарвлення і фактично є певним еталоном, по відношенню до якого і визначаються всі інші функціональні шари лексики.

До нейтральній лексиці відносяться назви багатьох предметів і явищ (будинок, книга, вітер, сніг та ін), дій і станів (читати, лежати, йти і ін), ознак (високий, сумний, зелений та ін.)

У деяких лінгвістичних роботах нейтральну лексику називають межстилевой.

Нейтральної лексика називається тому, що позбавлена ​​особливої ​​стилістичного забарвлення.

Стилістично нейтральні слова становлять більшу частину загальнонародної лексики. Сюди відносяться більшість іменників:й прикметників: глибокий, південний, прямий, цікавий, російська, паперовий,і інші дієслова: працювати, посміхатися, і ін прислівники: весело, ясно, дуже, і ін займенників: я, ти, він, ми, наш, свій, хто, що, та ін службових слів (прийменників, спілок, часток): в, на, на, без, і, а , але, якщо, б, ж, адже і ін

До міжстильова словами відносяться всі числівники.

Тільки вигуків не бувають міжстильова словами (тому що є такі стилі, де вигуки не зустрічаються, наприклад науковий стиль, офіційно-діловий стиль.)

Нейтральна лексика - необхідна основа словникового складу мови.

9. Професионализмы

Професіоналізми – слова й мовлення звороти, характерні для мови людей певних професій. Оскільки професіоналізми вживають на позначення певних понять лише у сфері тієї чи іншої професії, ремесла, промислу, вони не завжди відповідають нормам літературної мови. Професіоналізми виступають як неофіційні синоніми до термінів. З-поміж професіоналізмів можна вирізнити науково-технічні, професійно-виробничі. Вони доволі різноманітні щодо семантичних характеристик.

На відміну від термінів, професіоналізми не мають чіткого наукового визначення й не становлять цілісної системи. Якщо терміни – це, як правило, абстрактні поняття, то професіоналізми – конкретні, тому що детально диференціюють ті предмети, дії, якості, що безпосередньо пов’язані зі сферою діяльності відповідної професії, наприклад:

Слова та словосполучення, притаманні мові моряків: кок-кухар; кубрик-кімната відпочинку екіпажу; ходити в море-плавати, тощо.

Професіоналізми працівників банківсько-фінансової, торговельної та подібних сфер: зняті каси, підбити, прикинути баланс.

Професіоналізм музикантів: фанера-фонограма; розкрутити – розрекламувати.

Здебільшого професіоналізми застосовуються в усному неофіційному мовленні людей певного фаху. Виконуючи важливу номінативно-комунікативну функцію, вони точно називають деталь виробу, ланку технологічного процесу чи певне поняття й у такий спосіб сприяють кращому взаєморозумінню. У писемній мові професіоналізм вживають у виданнях, призначених для фахівців (буклетах, інструкціях, порадах).

Професіоналізми використовують також літератури з метою створення професійного колориту, відтворення життєдіяльності певного професійного середовища у своїх творах.

10. Арго

Арготизми — слова, дібрані й використовувані певною соціальною групою для мовної відокремленості від інших носіїв мови. Арго — це умовна говірка соціальної групи з певним набором слів, незрозумілих для сторонніх. Відомі зло­дійське, картярське, лірницьке та жебрацьке арго.

Як правило малозрозумілі, або й зовсім незрозумілі для решти суспільства. Один з різновидів соціальних діалектів, штучно створювана умовна говірка якої-небудь вузької замкненої соціальної або фахової групи, незрозуміла для сторонніх

Іноді термін «арґо» вживається на позначення певного соціального чи професійного відгалуження від загальнонародної мови (напр., арґо акторів, музикантів, спортсменів, військовослужбовців тощо), тобто в тому ж значенні, що й термін жаргон. У вужчому розумінні арґо — мова «соціального дна», декласованих та антисоціальних елементів (рекетирів, злодіїв, жебраків, бомжів, картярів-шулерів тощо). Арготизми відомі серед таких соціальних груп як: лірники, ремісники, кожухарі, мандрівні крамарі, жебраки, злодії.

Виникнення арґо пов’язане ще з тим періодом історії мови доби феодалізму, коли існували замкнені корпорації ремісників, бродячих торгівців, жебраків та інші, які з метою самозахисту й відособленості від решти суспільства і збереження своїх фахових таємниць створювали спеціальні мовні коди. В українській мові здавна відомі арґо сліпих кобзарів і лірників.

«В битебе клева буштирака, скелиха не вкушморить» («В тебе добра палиця, собака не вкусить»)

Арготизми, як і жаргонізми, стоять поза межами літературної мови. У художній літературі, зрідка — у публіцистиці, письменники використовують їх для створення колориту відповідного соціального середовища.