38. Управління якістю оточуючого середовища

Забезпечення нормальної екологічної ситуації у великих містах поля-гає в екологічному балансі міста і оточуючого середовища, чого можна досягти лише в тому випадку, коли загальний обсяг антропогенного на-вантаження міста на оточуюче середовище (АНг) буде меншим або дорів¬нювати екологічному ресурсу території Ег (тобто АНг і Ег). Під екологі¬чніш ресурсом розуміють (Вишаренко, 1990) обсяг хімічного, фізичного і біологічного впливів, які нейтралізуються міськими біогеоценозами (еко¬системами) без шкоди для себе.

Баланс між блоками “антропогенний прес” і “екологічна ємність” можна досягти шляхом розподілу плям концентрації забруднень на території міста і приміської зони. Необхідним інструментом управління якістю оточуючого середовища служить екологічна карта системи місто — регі¬он, яка враховує не лише загальні, але й локальні екологічні характерис¬тики (Вишаренко, 1990).

Як свідчать автори, значення сумарного показника забруднення, роз¬рахованого за окремими домішками, суттєво відрізняється в окремих районах міста. Водночас, незважаючи на те, що значення К розрахова-не лише за значеннями концентрацій основних забруднювачів, вони пев- ною мірою характеризують загальний стан забруднення, оскільки опосе¬редковано враховують вклад мікроелементів та інших домішок, викиди яких пов’язані з використанням органічного палива.

Крім розрахункових методів для контролю за рівнем забруднення ат-мосферного повітря використовують експериментальні методи спостере¬жень на стаціонарних і пересувних постах, автоматичних станціях.

Здійснюючи екологічне картування, враховують фактори, які форму¬ють локальні екологічні характеристики, об’єднані в три блоки: інтен¬сивність антропогенного навантаження (ІАИ); щільність гютенційних жертв забруднення — постійного й денного населення, природних об’єктів, зон відпочинку (П); фактори, які поліпшують екологічну аапуагфо у даному місці (зелені зони, водоймища, рекреаційні зони), що становлять активну частину екологічного ресурсу території (ЕРякт). Усі фактори, які оцінюють в балах, сумують у межах кожного блоку, причому значення кожного з них визначається за середньоарифметичною сумою інтенсив¬ності фактора в кращій чи гіршій точці квадрата географічної сітки. Далі суму балів третього блоку віднімають від суми балів першого, а отриману різницю

Отже, чим більша сума балів, тим гостріша ситуація у даній точці. На думку В.С. Вишаренка, наявність комп’ютеризованої екологічної карти місто — регіон відкриває великі можливості для активного використання економіко-математичних методів в галузі охорони довкілля. Оскільки зни¬ження єдиної бальної оцінки екологічного благополуччя можна досягну¬ти багатьма способами, то тут відкриваються можливості оптимізації використання засобів, які вкладаються в екологічні заходи.

Виходячи з необхідності досягнення екологічного балансу системи місто — регіон, пропонується два основних напрямки екологічної діяль-ності: 1) заходи, спрямовані на зменшення антропогенного навантажен¬ня; 2) заходи, спрямовані на підтримку чи збільшення екологічних ре¬сурсів території.

Вважають, що єдиним ефективним засобом може бути механізм, який автоматично впливатиме на економічні показники підприємства залеж¬но від екологічних характеристик його діяльності. В основу цього меха¬нізму покладено не стільки плату за забруднення (“забруднюй, якщо пла¬тиш”), скільки жорсткі нормативи питомого забруднення оточуючого се¬редовища на вартість продукції (у грн). Введення таких нормативів для кожної галузі буде активно стимулювати зниження рівня забруднення оточуючого середовища кожним підприємством.

Згідно з цим підходом (Вишаренко, 1990), забруднення довкілля буде зменшуватися за рахунок таких заходів: 1) зменшення матеріале- і енер¬гоємної продукхуіі (економія 1 кВт-год електроенергії запобігає забруд¬ненню середовища, яке виникає при спалюванні 300 г умовного палива); 2) впровадження маловідходних технологій; 3) вдосконалення очисних установок