- •Тема. Розвиток пізнавальної сфери дітей раннього і дошкільного віку.
- •3. Особливості уваги дітей дошкільного віку
- •4. Розвиток пам'яті дітей дошкільного віку
- •Особливості запам'ятовування дітьми слів у різних видах діяльності
- •5. Загальна характеристика мислення дошкільників
- •5. Особливості уяви дошкільника
5. Особливості уяви дошкільника
Творча діяльність не можлива без уяви, яку дошкільники використовують постійно у різноманітних ситуаціях: граючись, розповідаючи казки, розмовляючи про своє майбутнє тощо.
Завдяки уяві дошкільник адаптується у соціумі, спілкується нарівні з дорослими. Як правило, він з довірою ставиться до образів своєї уяви.
Уява — процес створення людиною уявлень, які в дійсності нею не сприймалися.
Уява дитини розвивається поступово, з набуттям нею досвіду. Усі образи уяви, якими б вони не були, ґрунтуються на уявленнях і враженнях, які людина отримує у реальному житті (Л. Виготський).
Особливостями дитячої уяви є:
неточність образів;
невимогливість;
спотворення, гіперболізація (перебільшення) дійсності;
довіра до образів уяви;
слабкість критичної думки (невміння відрізнити реальність від видуманого, що часто дає привід дорослим звинувачувати дитину у брехливості, хоч насправді це не так, оскільки дитина не має при цьому корисливої мети);
тісний зв'язок з емоціями, вигаданих образів — з реальними; нестійкість (олівець — спочатку дерево, потім — термометр);
надзвичайна яскравість і перевтілення в образи уяви (любить знайомі казки);
недостатня узагальненість образів уяви (перекотиполе — колобок);
репродуктивний (відтворювальний) характер.
Особливості уяви (яскравість, жвавість образів) дошкільника мають фізіологічну основу, тобто пов'язані з домінуванням першої сигнальної системи у вищій нервовій діяльності.
Розвиток уяви пов'язаний із зародженням знакової функції свідомості, суть якої полягає у заміщенні одних образів іншими (наприкінці раннього дитинства). Про виникнення уяви в дитини свідчать дії не на основі реальності, а на основі її уявлень. Уперше вона проявляється у 2,5—3 роки, коли дитина починає діяти в уявній ситуації, з уявними предметами. Відбувається це насамперед у грі, коли вона діє з одним предметом, уявляючи на його місці інший: «годує» паличкою ляльку, укладає «спати» ведмедика у коробку-ліжечко, миє руки камінчиком-милом та ін.
Уява дітей дошкільного віку є зазвичай мимовільною, її предметом є те, що дуже схвилювало, захопило, привабило дитину: прочитана казка, переглянутий мультфільм, нова іграшка.
Мимовільна уява — цілеспрямоване відтворення і перетворення отриманих раніше вражень.
Образи уяви у дітей молодшого дошкільного віку ще нестійкі, напрям її роботи швидко змінюється під впливом зовнішніх вражень. За нетривалий час діти кілька разів переходять від одних ігор до інших. Такими нестійкими є образи уяви, створені в інших видах діяльності.
Із розвитком мимовільної уяви виникає довільна, зумовлена участю у нових, складніших видах діяльності, зміною змісту і форм спілкування з дорослими і ровесниками.
Довільна уява — цілеспрямоване, усвідомлене відтворення і перетворення отриманих раніше вражень.
Спочатку образи довільної уяви виникають під впливом словесних дій дорослого у сюжетно-рольовій грі. Пізніше вона виявляється і в інших видах діяльності, які вимагають попереднього планування (малювання, ліплення, конструювання, праця, навчання тощо).
Розвиток уяви в дітей спочатку відбувається під впливом дорослих, які спонукають їх довільно створювати образи. З часом дошкільники самостійно уявляють план своїх дій.
У першій половині дошкільного дитинства переважає відтворювальна уява.
Відтворювальна (репродуктивна) уява — процес створення людиною образів об'єктів на основі опису, схем, креслень, нотних записів тощо.
У старших дошкільників відтворювальна уява значно повніше і точніше відображає дійсність, дитина починає розрізняти реальне і фантастичне. Найбільше актуалізується вона під час слухання казок, оповідань.
Дошкільні роки є періодом початку розвитку творчої уяви.
Творча уява — процес створення нових, оригінальних образів та ідей.
За своєю суттю творча уява є особливою інтелектуальною діяльністю, спрямованою на перетворення навколишнього світу. Виникнення творчої уяви не лише є важливим показником розвитку пізнавальної сфери дитини, а й тісно пов'язане з формуванням її особистості загалом.
Операції уяви у дошкільному віці:
уособлення — наділення персонажів реалістичними діями
антропоморфізації — оживлення предметів
аглютинація — поєднання якостей, частин, деталей у незвичайні комбінації, що не зустрічаються у повсякденному житті
зміщення величини — збільшення (гіперболізація) або зменшення якостей об'єктів
комбінування — поміщення об'єкта у невластиву йому ситуацію
Функції уяви у дошкільників:
Гностично-інтелектуальна функція уяви — формування уявлень на основі попереднього досвіду під час отримання інформації про невідомі для суб'єкта предмети і явища.
Афективно-захисна функція уяви — створення уявної ситуації з метою умовного вирішення конфліктів, які неможливо вирішити на практиці.
