Уніфіковані правила реалізації інкасової форми розрахунків.
Інкасова форма розрахунків є однією з найстаріших банківських операцій і регулюється спеціальним документом — Уніфікованими правилами для інкасо, які розробила Міжнародна торговельна палата, створена на початку ХХ ст. у Парижі.
УПІ регулюють основні права й обов’язки учасників інкасо. Зараз діє редакція Правил що була введена у 1995 р. (Публікація № 522). Правила визначають види інкасо, порядок подання документів до оплати і здійснення оплати, акцепту, повідомлення про проведення платежу, акцепту або про неплатіж (акцепт) та інші питання. До Правил приєднались банки більшості країн світу, в тому числі й Україна.
Учасники інкасо.
При документарному інкасо, як правило, беруть участь чотири сторони:
довіритель (продавець, експортер, трасант) — сторона, що виставляє документи на інкасо;
банк–ремітент — банк, якому довіритель доручає операцію щодо інкасування;
інкасуючий банк, яким може бути будь-який банк, що бере участь у виконанні інкасового доручення, за винятком банку-ремітента. Цей банк подає документи платнику;
платник (покупець, імпортер, трасат) — сторона, що здійснює платіж або акцепт за отриманий товар.
Етапи розрахунків по інкасо.
І етап: досягнення домовленості про умови інкасо. Уточнення експортером у своїх пропозиціях умов платежу, обговорення їх з покупцем і включення у зовнішньоекономічний контракт.
У пропозиції продавця та в договорі про купівлю-продаж установлюють умови платежу, наприклад «Документи напроти платежу готівкою», «Документи напроти акцепту (протягом 60 днів після пред’явлення)».
Спосіб виконання платежу в договорі про купівлю-продаж і в пропозиції відноситься до однієї з таких умов інкасо: Д/П або Д/А.
Вручення документів проти платежу (Д/П або Д/А) Банк, який подає документи, може вручати їх платнику тільки проти негайної оплати. «Негайно» в міжнародній практиці означає «найпізніше, коли прийде товар». Якщо продавець (довіритель) не хоче довго чекати отримання своїх коштів, він в інкасовому дорученні повинен вимагати «платіж за першим поданням документів». При цьому в договір з купівлі-продажу і в рахунок необхідно включити пункт, згідно з яким документи повинні бути пред’явлені платнику негайно після їх надходження в інкасуючий банк.
Вручення документів проти акцепту. Банк, який подає документи, вручає їх платнику проти акцепту тратти, яка підлягає сплаті протягом 30—180 днів після пред’явлення, чи тратти, що підлягає платежу в обумовлений сторонами термін.
Цей вид інструкцій використовується при розрахунках за комерційним кредитом. Трасат до здійснення платежу вже вступає у володіння товаром. Він може продати його дуже швидко і тим самим отримати необхідні кошти для сплати векселя. Для продавця після відвантаження товару забезпеченням може бути тільки акцепт трасата. Таким чином, у період до строку платежу за векселем він ризикує, що може не одержати платежу. З метою зменшення свого ризику продавець може вимагати, щоб акцепт був доповнений авалем інкасуючого банку або іншого першокласного банку. При цьому аваліст за векселем солідарно відповідає разом з трасатом: він може відповідати за векселем, якщо трасат при настанні терміну платежу векселя не виконає своїх платіжних зобов’язань.
Зменшити свої ризики експортер може також шляхом отримання від банку імпортера банківської гарантії щодо забезпечення платежів за контрактом.
Документи без оплати. Документи можуть бути видані без оплати під письмове зобов’язання платника здійснити платіж у визначений термін. Це письмове зобов’язання підписується покупцем і банком покупця. Текст листа складається, як правило, банком-ремітентом або продавцем, що виставляє інкасове доручення.
Акцепт із врученням документів проти платежу. Цей вид інструкцій використовується дуже рідко. У таких інкасових дорученнях продавець вимагає, щоб трасат після пред’явлення документів акцептував вексель строком закінчення його дії в зазначений час (наприклад, через 60 днів після пред’явлення). При цьому він може отримати документи тільки після платежу за векселем. До цього часу товар повинен перебувати на зберіганні.
ІІ етап: видача інкасового доручення і подання документів. Після отримання замовлення або після укладення договору про купівлю-продаж продавець відвантажує замовлений товар або безпосередньо на адресу покупця або на адресу посередника. Водночас він складає всі необхідні документи (рахунок-фактура, коносамент, страховий сертифікат, свідоцтво про походження товару тощо) і відправляє їх разом з інкасовим дорученням своєму банкові (банк-ремітент). Банк-ремітент передає документи з необхідними інструкціями інкасуючому банкові.
Після отримання замовлення на поставку або при укладенні договору з купівлі-продажу продавець відвантажує товар. При цьому виписуються рахунки, оформляються транспортні, страхові та інші види документів. На основі цього продавець, експортер (далі – довіритель) звертається в банк для видачі банку інкасового доручення, яке має містити такі дані:
Номер і дату доручення.
Повні і точні реквізити платника (імпортера) – назву, місцезнаходження, банківські реквізити.
Довірену особу платника, якій інкасуючий банк повинен зробити подання згідно з інкасовим дорученням.
Повні і точні реквізити бенефіціара (експортера) – назву, місцезнаходження, банківські реквізити.
Реквізити банку-ремітента.
Сума і валюта платежу, що підлягає інкасуванню. Якщо документи, прийняті на інкасо, виражені у валюті, яка відрізняється від валюти платежу, то експортер повинен вказати курс перерахунку валют і спосіб чи джерело його визначення.
Перелік доданих до інкасового доручення документів, що будуть видані платнику проти платежу і/або акцепту. Як правило, до них належать комерційні і фінансові документи.
У переліку доданих до інкасового доручення документів окремо вказується кількість оригіналів коносаментів та їхніх копій. Коносамент рекомендується виписувати на ім’я експортера (довірителя). Якщо товар поставлений на умовах СІФ, то у переліку документів указується страховий поліс, виписаний, як мінімум, на суму рахунку. Крім цього, в інкасовому дорученні повинні міститися чіткі інструкції щодо:
Умов і строків оплати виставлених на інкасо документів (чи підлягають документи видачі платнику проти акцепту або проти платежу, або на інших умовах).
Необхідності учинення протесту чи інших юридичних дій у разі неакцепту і несплати векселів. У разі відсутності таких інструкцій банки, що беруть участь в інкасуванні, не зобов’язані учиняти протест замість експортера.
Можливості прийняття часткових платежів за інкасо і передання проти часткових платежів документів платнику. У разі відсутності таких інструкцій банки видаватимуть документи платнику тільки після отримання повного платежу.
Порядку й умов сплати комісійних і витрат, пов’язаних з інкасуванням, а також інструкцій на випадок відмови платника від сплати комісійних.
Умов інкасування відсотків за фінансовими документами.
Банк-ремітент перевіряє правильність оформлення інкасового доручення експортера і доданих до нього документів. Після цього складається інкасове доручення інкасуючому банку, і на всіх оборотних документах (тратти, коносаменти, страхові поліси) робиться передавальний напис на користь інкасуючого банку, який, якщо він є і таким, що подає документи, передає документи покупцеві під їх оплату. Акцептовані фінансові документи залишаються в інкасуючому банку до настання строків платежу або відправляються банку-ремітенту, а потім до моменту платежу банк-ремітент відправляє їх назад за кордон для оплати.
В інтересах чіткого виконання інкасового доручення ця інформація має бути повною і точною. Помилки в зазначених пунктах можуть викликати значні проблеми при виконанні інкасового доручення.
ІІІ етап: подання документів платнику. Інкасуючий банк інформує покупця про надходження документів, а також про умови їх отримання. Банк видає документи покупцеві строго у відповідності умовам інкасо. Наприклад, приймає платіж або акцептований покупцем вексель і передає йому документи. Сплачена сума за інкасо переказується банку-ремітенту для подальшого зарахування її на рахунок експортера.
Рис. 2 Схема розрахунків у формі інкасо
Позначення: 1 — укладення контракту;
2 — відвантаження товару експортером;
3 — отримання від перевізника транспортних документів;
4 — подання документів експортером своєму банку;
5 — відправлення документів банку-кореспонденту країни імпортера;
6 — подання банком отриманих документів імпортеру;
7 — отримання платежу від імпортера;
8 — переказування отриманих коштів від імпортера банку-ремітента;
9 — зарахування банком-ремітентом виручки на рахунок експортера.
Після укладення контракту, в якому сторони, як правило, обумовлюють, через які банки проводитимуть розрахунки, експортер відвантажує товар відповідно до умов його поставки. Отримавши від перевізника транспортні документи, експортер готує комплект документів (рахунки, коносаменти, сертифікати якості тощо, а також, за необхідності, фінансові документи — тратти і чеки) і подає їх при інкасовому дорученні своєму банку-ремітенту. Банк-ремітент перевіряє за зовнішніми ознаками відповідність поданих документів переліченим в інкасовому дорученні і відправляє їх разом з дорученням банку-кореспонденту країни імпортера. В інкасовому дорученні банк експортера, як правило, дає інструкції щодо переказування коштів, отриманих від імпортера, або (у разі необхідності) щодо векселів, акцептованих імпортером (якщо такі направляються при інкасовому дорученні). Отримавши інкасове доручення і документи, банк країни імпортера (інкасуючий банк, або банк, який подає документи) передає їх покупцеві (імпортеру) для перевірки з метою отримання від нього платежу (акцепту тратти). При цьому інкасуючий банк може зробити подання платнику безпосередньо або через інший банк. Документи видаються платнику строго відповідності до умов інкасо. Після отримання платежу від імпортера інкасуючий банк переказує виручку банку-ремітенту поштою, телеграфом, каналами СВІФТ (залежно від інструкцій). Отримавши переказ, банк-ремітент зараховує виручку експортеру.
При одержанні платіжного доручення або кредитового авізо в оплату інкасо відповідальний виконавець звіряє всі реквізити і суму, валюту платежу, засіб авізування кредитового авізо із сумою й іншими відповідними даними ордера. Робиться бухгалтерський запис по балансу: дебетується рахунок інобанку («ностро») і кредитується рахунок експортера («Транзитний валютний рахунок клієнта»).