Характеристика випадкових об’єктів

Випадковий об'єкт	Характеристика об'єкту
Ручка	Шарикова, багатокольорова, пір’яна, залізна
Собака	Кошлата, мала, велика, короткошерсна, довговуха
Телескоп	Оптичний, радіотелескоп, багатофункціональний

2. Складаються гірлянди-асоціації. Наприклад: іграшка у вигляді шарикової ручки, яка кошлата та оснащена оптичною системою тощо.

Такі, на перший погляд, нісенітниці народжують цікаві варіанти вирішення задачі.

3. Проводиться оцінка ідей та відбір найбільш цікавого варіанту.

Застосування цього методу не знає меж. Так, в Уральському державному професійно-педагогічному університеті під керівництвом професора С.Новосьолова йде робота по застосуванню даного метода навіть для написання віршів. Цей метод дозволить й інженеру-педагогу значно збагатити свій педагогічний інструментарій, стати дієвим каналом формування творчої особистості.

Метод контрольних питань (МКП)

Метод розроблено у 1955 році у Кембріджському університеті (Англія) Тимом Ейлоартом. У подальшому він знайшов продовження в правилах М.Тринга та Е.Лейтуейта, у переліку питань Д.Пойа.

Метод реалізується через наступну послідовну постановку питань, на які потрібно отримати відповіді:

1. Як можна по-новому застосувати об’єкт?

2. Як спростити та модернізувати його?

3. Чи можна щось збільшити (зменшити) в об’єкті?

4. Чи можна щось перетворити, перевернути в об’єкті?

5. Чи можна застосувати різні види енергії, матеріалів, нових технологій до об’єкту?

6. Чи можна застосувати «національний» підхід (наприклад, марнотратне американське рішення, складне китайське, хитре шотландське)?

Простота та чітка алгоритмічність методу стають підставою для його застосування у інженерно-педагогічній освіті у тих випадках, коли той, хто навчається, потребує особливої уваги до керування навчально-пізнавальною діяльністю.

Метод семикратного пошуку

Метод розроблений ризьким винахідником Г.Бушем у 1964 році. Його засновано на використанні магічного числа 7. Це число ще у давніх греків вважалось щасливим і тому широко використовувалось (сім нот, сім днів на тижні, сім чудес світу тощо). У даному методі отримання результату відбувається після семикратного пошуку через такі кроки як :

• Аналіз ситуації та суспільних потреб.

• Аналіз функції аналогів та прототипів.

• Постановка та формулювання завдання.

• Генерування ідей.

• Конкретизація (конструкція, форма, матеріал).

• Відбір оптимального варіанту.

• Розвиток та реалізація рішення.

Під час використання цього алгоритма послідовно треба ставити питання: «Хто? Що? Де? Чим? Навіщо? Ким? Коли?”.

Метод інверсії (зворотного руху)

Метод передбачає використання при розв’язанні нової проблеми підходів, протилежних існуючому. Наприклад:

• розглянути функції об’єкта з іншого боку (пилосос може бути і розпилювачем рідини);

• замість дій, які передбачає існуюча технологія, застосувати протилежні (охолоджування замість нагрівання як способу консервування овочів та фруктів);

• зробити рухому частину об’єкта (чи зовнішнього середовища) нерухомою, а нерухому – рухомою (складальний конвейєр);

• перевернути об’єкт (з метою привернення уваги у такий спосіб часто подають рекламу).

Метод широко застосовують на практиці. Наприклад, дешевий і недовговічний товар може бути привабливішим для покупця, ніж довговічний, але дорогий (за таким принципом вибудована товарна політика багатьох китайських фірм).

Метод номінальної групової техніки

Метод побудований за принципом обмеження міжособистісних комунікацій. Усі члени групи, що вирішує творче завдання, свої думки щодо розв’язання проблеми викладають письмово. Відтак кожен учасник доповідає про суть свого проекту. Після цього запропоновані варіанти оцінюють усі (також письмово) методом ранжирування. Ідею, що отримала найвищу оцінку, приймають за основу рішення. Цей метод вимагає дотримання певних вимог:

• до роботи у групі запрошують тих, що вміло розв’язують проблеми, але раніше разом не працювали;

• учасники в процесі спільної роботи генерують власні ідеї, але можуть їх переглядати з урахуванням позиції колег;

• група налічує до 12-15 осіб (мінімум 6 – 8 );

• тривалість роботи групи до 5 годин;

• у процесі роботи відбувається взаємне доповнення думок учасників.