2. Публіцистика, її особливості. Публіцистика і журналістика

Публіцистика - один із найважливіших таких потоків. Публіцистика - серцевина самої журналістики, літературний прояв самої суті нашої професії. І коли ми ведемо розмову про публіцистику, про її природу, про талант публіциста в сучасних умовах, ми говоримо про суть і покликання журналіста.

Слово «публіцистика» - від латинського publicus - громадський, суспільний, - не однозначне. Вивчення семантики та етимології слова показує, що воно неоднаково розповсюджене в різних мовах.

Спочатку публіцистом називали людину, яка виступала публічно з правових проблем. Потім етимологія слова розширилася і публіцистом почали називати кожного, хто виступав з актуальних суспільно-політичних питань у періодичній пресі. У деяких країнах так називають агента торгової реклами.

У слов’янських мовах слово «публіцистика» вживається в широкому і більш вузькому, власному, значенні. Відчуваючи цю неоднозначність терміну, деякі дослідники пропонують розрізняти публіцистику як рід літератури та як вид творчості. Інші - вживають відповідні епітети «ділова», «художня», «письменницька».

Великий енциклопедичний словник дає одне значення - сукупність творів, присвячених актуальним проблемам та явищам нашого життя. Публіцистика носить політичний характер. Вона відіграє важливу політичну та ідеологічну роль, впливаючи на діяльність соціальних інститутів, служить засобом суспільного виховання, агітації та пропаганди, засобом організації та передачі соціальної інформації.

Публіцистика існує у словесній (письмовій та усній), графічно-образотворчій (плакат, карикатура), фото та кінематографічній (документальне кіно, телебачення), театрально-драматургічній, словесно-музичній формах. Нерідко публіцистика проникає у художні та наукові твори. До публіцистики в широкому значенні слова чи публіцистики як роду літератури і як виду творчості часто причисляють всі публічні виступи на актуальні суспільно-політичні теми. В цьому розумінні публіцистика не єдине ціле утворення, але може вивчатися і в історичному, і в теоретичному, і в практичному аспектах.

Публіцистика у вузькому значенні, власне публіцистика - своєрідний вид літературної творчості з певними характерними особливостями та внутрішніми закономірностями. Сьогодні вона, як уже говорилося, один із потоків журналістської інформації разом з офіційною, подієвою, діловою, естетичною, довідковою інформацією та рекламою.

Сучасна наука намагається шляхом складного теоретичного аналізу визначити природу публіцистики, шляхом визначення її функцій, або, інакше, її суспільного призначення, предмету, змісту та форми, а також специфічних особливостей методу. Осмислення документів, публіцистичних праць, критичний аналіз творчості самих публіцистів, теоретиків журналістики дають можливість зробити висновок, що специфічним для публіцистики способом реалізації її функції є формування громадської думки.

Публіцист повинен встигати за подіями, робити висновки, аналізувати досвід та уроки сьогоднішньої історії, щоб вони стали потрібними і завтра.

Отже, мета публіцистики не лише повідомлення актуальних новин аудиторії читачів, але і формування свідомості громадян. Публіцист завжди прагне до певних практичних результатів, досягнення не просто змін свідомості, але і бажаних соціальних вчинків.

Цієї мети не досягти ніколи одним лише простим підбором чи описом фактів - необхідний аналіз дійсності та синтез, систематизація та співставлення, глибоке усвідомлення та цілеспрямований вплив на розум та почуття.

Громадську думку прийнято розглядати як колективне судження людей, де відношення до дійсності проявляється як схвалення, засудження чи вимоги. Причому громадська думка характеризується відносною розповсюдженістю, інтенсивністю та стабільністю. Вона формується у процесі руху інформації в суспільстві, відображає громадську практику, виступає регулятором справ людських.

Слід відзначити, що:

по-перше, громадська думка виникає на ґрунті буденної свідомості і відповідно цьому оцінює різноманітні факти та явища життя, що лише сьогодні зароджуються;

по-друге, громадська думка є посередником між свідомістю та практичною діяльністю людей.

Отже, публіцистика впливає на суспільну практику людини шляхом формування громадської думки. При цьому публіцист намагається вирішувати практичні завдання, усувати недоліки, поширювати передовий досвід.

Об’єкт публіцистики - реальна суспільна дійсність у всій складності та взаємозв”язках (включаючи виробництво, економіку, право, науку, побут, мораль і т. ін.)

Предмет публіцистики - перш за все соціальні відносини між людьми, соціально-політичний аспект виробничих, економічних, морально-етичних та інших явищ життя.

Своєрідність предмета відображення дійсності публіцистикою в тому, що публіцист будь-яку тему повертає до нас тим боком, що торкається багатьох людей. Публіцист розкриває суспільне, соціальне, політичне значення явища, соціологічний, морально-етичний, філософський і в кінечному результаті людинознавчий аспект будь-якої проблеми.

У чому, наприклад, своєрідність та секрет успіху провідних публіцистів? Овечкіна, Аграновського, Коротича, Симонова, Остапа Вишні? Адже не лише в їхньому літературному умінні створювати образ, будувати фабулу. Головне - в умінні бачити і розкривати суттєво значимий, філософський, морально-етичний зміст будь-якої буденної події.

Щоб стати гарним публіцистом необхідно володіти багатьма якостями характеру. І найперше - наша громадянська зрілість, громадянська свідомість. Досконалі знання об’єкту дослідження та уміння проаналізувати, перебороти вузькопрофесійні підходи до явища.

Дуже важливі співвідношення змісту та форми твору. ЗМІСТ публіцистичного твору включає в себе два елементи: відбиття у свідомості суб’єкту специфічного предмету та його осмислення, оцінка.

У кожній статті необхідно шукати нові думки, бо саме вони - сіль публіцистики. Це дуже важко, але це необхідно зробити хоча б лише із поваги до справи, якій служиш, ну і, звичайно, до самого себе.

Яким освіченим і самобутнім не був би журналіст, публіцист, він повинен постійно вчитися, читати, слухати, спостерігати, відчувати. Громадянська принциповість та сміливість невід’ємні риси характеру і таланту публіциста.

Сказати про те, що публіцистика логічно та емоційно впливає на людей, значить нічого не сказати про її специфіку. Адже і поет, і вчений звертаються до розуму і почуттів людини. За допомогою слів, опису, зображення можна визвати певну реакцію людини, в тому числі і почуття, емоції. Але це буде реакція не на реальний світ, а світ відображений. Наприклад, людина лякається в аварійній ситуації, але ж і опис подібних катаклізмів (пожежа, землетрус...) теж викликає ті ж почуття страху. Можна викликати не лише буденні емоції, але й естетичні, саме вони впливають на нас дуже довго.

Дуже різні та самобутні публіцисти, індивідуальні за тематикою, жанрами, стилем, масштабами таланту... Але всіх їх єднає одне - свіжість думки, самобутність мислення. Це - М.Шагінян, В.Овечкін, Б.Агапов, А.Аграновський, К.Симонов, Г.Радов, Ю.Смолич, Г.Боровик, О.Бовін, Ю.Жидков, Т.Тесс, Є.Богат, В.Пєсков, Г.Бочаров, О.Михалевич, В.Чивіліхін, О.Ільченко, Д.Прилюк, В.Яворівський, В.Коротич, Я.Голованов і багато-багато ін.