Тематичне планування редакції. Загальне планування роботи редакції газети.

Редактор та відповідальний секретар розробляють систему планування роботи редакції газети. Усі відділи представляють до секретаріату свої робочі плани. На основі планів відділів секретаріат складає єдиний загальноредакційний план. Так складається і тижневе планування. Існує квартальний, двомісячний плани. Після обговорення та затвердження редколегією план набирає сили.

Поточне планування номерів. Звичайно в роботі два номери газети - один випускається, інший - готується. На планьорці вони обговорюються одночасно, уточнюються. Відповідальний секретар контролює підготовку тематичних сторінок, найважливіших проблемних виступів. Існує графік випуску номера і звичайно (особливо у старі часи) його суворо дотримуються. Редакція кожної газети має свою власну собкорівську мережу. Редакції районних, багатотиражок - мережу позаштатних кореспондентів. «Від нашого власного кореспондента» - читаємо в газеті.

Власний кореспондент - це повноправний представник редакції газети на місцях, представник, що виступає від її імені. Спеціальний кореспондент - це будь-який співробітник редакції, якого надіслали із спеціальним завданням у відрядження.

Редакційний план - це конкретна програма діяльності редакції на даний період. У ньому визначена мета роботи, вказані шляхи та засоби їх досягнення, названо виконавців. Власкор працює за індивідуальним планом, який враховує загальноредакційний план.

Тематичний план роботи редакції. Звідки беруться чудові журналістські теми? Із життя , звичайно., із здібності журналіста спостерігати, співставляти, думати. «Перш ніж написати, - радив журналісту-початківцю А. Екзюпері,- слід потрудитися не над виробленням стилю, а над умінням мислити та бачити».

Народження теми - це завжди народження думки, злободенної, громадсько-важливої. Та трапляється, що не відшукавши серйозних причин, журналіст «висмоктує» тему із пальця.

Професійні обов'язки журналіста в справі виготовлення інформації можуть бути зведені до такого:

1. Участь у плануванні, поточному й перспективному, що включає висунення своїх оригінальних ідей, пошук інформації, жанрового розв'язання матеріалу, проведення інформаційних кампаній, відкриття нових рубрик, оновлення оформлення видання.

2. Організаторська робота передбачає налагодження контактів з усіма, хто може поставляти новини, інформувати про майбутні події, брати участь у виявленні проблем та пошуку шляхів їхнього розв'язання. Іншими словами, до цього виду обов'язків журналіста відноситься створення ним міцної джерельної бази для своєї масово-інформаційної діяльності та постійне її поповнення й вдосконалення. Сюди ж належить робота з авторами, та утворення каналів зворотного зв'язку (тобто від читачів до газети).

Джерельна мережа — основа професійної діяльності журналіста, до неї він звертається щодня для збирання новин або перевірки справжності вже віднайдених фактів.

3. Участь у підготовці до випуску інформації; створення власних інформаційних текстів. Звернімо увагу майбутнього журналіста, що розпочинається цей етап після завершення збирання інформації, тоді, коли джерела інформації випорожнені, журналіст познайомився з усіма можливими версіями подій, витлумаченнями фактів спеціалістами. Лише тоді він має право взятися за створення власного журналістського твору.

4. Аналіз власної діяльності, що може мати індивідуальний і колективний характер, здійснюватися на самоті чи на різного роду "летючках", нарадах. Журналіст кожну свою публікацію мусить сприймати як маленьке чудо, цінувати кожне слово, що з'являється за його підписом. Нову публікацію він повинен уважно перечитати, проаналізувати редакторські виправлення, якщо такі мали місце, ще раз замислитися над тим, чи всі інформаційні джерела він використав для створення цього матеріалу, чи правильно побудував композиційно свій текст, чи всі аргументи навів для доведення своєї позиції.

5. Індивідуальна літературна творчість. Цей пункт нібито містить вимоги, нездійсненні для певної частини працівників пера, які літературною творчістю не займаються.

Творча робота журналіста досягає найбільшого ефекту за умови його спеціалізації.

Сучасна масово-інформаційна діяльність передбачає різні види спеціалізації:

- галузеву (газетна, фото, радіо й тележур-налістика, публік рилейшнз),

- тематичну (політика, соціум, економіка, культура і т. д.)

- рольову (репортер, кореспондент, оглядач, ведучий телепрограми, редактор напрямку, головний редактор та ін.).

Оскільки в основу підготовки журналіста в українських вищих навчальних закладах покладена газетна журналістика, а інші галузеві спеціалізації мусять реалізовуватися на її базі, то далі викладемо закони тематичної спеціалізації. Вона передбачає:

1) вивчення своєї теми, глибоке оволодіння наявними знаннями і способами ознайомлення з новинками к даній галузі; журналіст мусить бувати в наукових бібліотеках, що дозволить на професійну основу по­ставити його тематичну спеціалізацію;

2) створення власного досьє з висвітлюваної теми, а можливо, й архіву; у систематизовані за певними рубриками папки він складає га­зетні та журнальні вирізки, виписки з книжок, власні публікації та блок­ноти з матеріалами інтерв'ю, бібліографію наукових праць, які регуляр­но поповнює;

3) створення бібліотеки за своєю темою, підбір спеціальної літератури, яка править журналістові за щоденний довідковий апарат, з якою він систематично ознайомлюється й звіряється у своїй інформаційній діяльності; сюди ж маємо віднести передплату на загальні й фахові видання, що правлять для автора за джерело оперативної інформації;

4) вивчення кола науковців та службових осіб, що можуть дати інформацію з даного напрямку спеціалізації; з ними слід познайомитися особисто, час від часу підтримувати контакти й нагадувати про себе, цікавитися їхньою діяльністю й писати не тільки про проблеми, але й про людей, які ними займаються й вирішують їх; такі люди не лише ваші стабільні постачальники інформації, але й консультанти, за допомогою яких ви можете завжди розібратися в новому для себе матеріалі, зрозуміти проблеми та шляхи їх найкращого розв'язання;

5) організацію навколо себе кола позаштатних авторів, спроможних створювати журналістські тексти з вашої тематики; у цьому сенсі вже журналіст виступає вихователем і педагогом, навчає молодих колег масово-інформаційній діяльності в своєму тематичному напрямкові, консультує й пояснює; занедбання роботи з позаштатними авторами в сучасній масово-інформаційній ситуації навряд чи виправдане, навколо редакцій, як правило, скупчується чимало обдарованих осіб, які не проти спробувати себе в журналістиці; навряд чи варто їх відштовхувати з огляду на все ту ж відкритість нашої професії, її творчий характер і можливість працювати в її межах для всіх, хто мас нахил і обдарованість для того.

6) Наявність професійних навичок: * Написання статей, оглядів, репортажів, інтерв'ю. * Написання новин та прес-релізів. * Досвід роботи з великим обсягом інформації. * Впевнений користувач ПК (Word, Excel, Power Point, Adobe InDesign). * Висока швидкість друку.