Судини шкіри

Судинна система шкіри дуже складна. Але про неї сказати необхідно, оскільки багато косметичні засоби та процедури націлені на «стимуляцію кровообігу», «тонізацію і зміцнення судин шкіри» і т.д. Ряд косметичних недоліків має судинне походження, наприклад, судинні зірочки, застійні плями після запалень, «червоний ніс» і т.д.

Отже, артерії шкіри утворюють під шкірою мережа, від якої відходять гілочки, ведучі. Безпосередньо на кордоні дерми і гіподерми (жирового прошарку) вони знову з'єднуються і утворюють другу мережу. Від неї відходять судини, що живлять волосяні фолікули і потові залози. Вся шкіра пронизана дуже дрібними судинами, які знову-таки часто з'єднуються один з одним, утворюючи мережі в кожному шарі дерми, мережі служать цілям харчування, інші працюють як теплообмінні структури. Особливості руху крові по всіх цих кров'яним лабіринтах з численними переходами між гілками ще погано вивчені, проте є думка, що шкіра схильна до «голодуванню» через те, що кров може переходити з артеріальних судин у венозні, минаючи ділянки, де вона повинна віддавати поживні речовини і кисень клітинам. Можливо, косметичне дію масажу можна почасти пояснити тим, що масаж активізує рух крові, змушуючи її пробігати всі судини, не «зрізаючи кути», що запобігає дефіциту кровопостачання. Від інтенсивності кровообігу також залежить швидкість загоєння ран. Там, де кровообіг з якихось причин порушено, на місці ран можуть утворюватися виразки, що довго не загоюються. На підставі цього можна зробити висновок, що і швидкість відновлення шкіри, яке вельми схоже з процесом загоєння ран, також буде залежати від кровообігу. З кровоносною системою тісно пов'язана лімфатична система, судини якої також утворюють в шкірі мережі і хитромудрі сплетіння.

Судини шкіри несуть у неї поживні речовини. При цьому вже відомо, що шкіра може перетворювати білки, жири і вуглеводи, руйнуючи їх на складові частини спеціальними ферментами і будувати з отриманого матеріалу потрібні їй структури.

Цікаве питання - чи може шкіра виводити токсини? У зарубіжній літературі іноді можна зустріти твердження, що шкіра, на відміну від нирок і печінки, не є органом виділення, і не варто очікувати, що через неї будуть виходити «токсини» або «шлаки». Однак є дані («Шкіра», ред. А. М. Чорнух, Є. П. Фролов, Медицина, 1982), що шкіра може затримувати і пов'язувати токсичні метаболіти, захищаючи інші органи від їх шкідливого дії, а також виводити багато продуктів метаболізму з організму. Завдяки своїй розгалуженій судинній мережі, шкіра також бере участь у газообміні, виділяючи вуглекислоту і поглинаючи кисень (шкіра забезпечує 2% газообміну організму) [2].

Шкірне сало

Вигляд сальної залози можна уявити собі, якщо подумки натиснути пальцем на шкіру і зробити в ній поглиблення, що досягає дерми. Тоді стінки отриманої ямки будуть вистелені епідермісом. Стінка сальної залози дійсно нагадує епідерміс. У ній є зародковий шар, в якому відбувається безперервне розмноження клітин, і так само, як в епідермісі, самий верхній шар є місцем загибелі клітин. Тільки відбувається це все не на поверхні шкіри, а в протоці сальної залози. На відміну від кератиноцита, який у міру просування нагору накопичує кератин, клітина сальної залози накопичує жирової секрет, що складається з твердих тугоплавких жирів. Коли клітина руйнується, її вміст вихлюпується в просвіт сальної залози. Таким чином, секрет сальних залоз складається з шкірного сала і фрагментів клітин сальної залози.

Колись, в далекі часи, коли предки людей були покриті шерстю, сальні залози групувалися навколо волоса. Волосся, змащене салом, набувало блиск, водовідштовхувальні властивості, менше ушкоджувалося від сонця і вітру, а крім того, шкірне сало, протікаючи вздовж волоса, очищало його від пилу і бруду. Ці функції досі виконує шкірне сало наших менших братів. Кожен любитель домашніх тварин знає, що кішку або собаку не потрібно мити (звичайно, за винятком особливих випадків), а досить періодично очищати їх шерсть щіткою або скребком. У людей більша частина сальних залоз розташовуються біля основи скорочених волосяних фолікулів, що виробляють пушкове волосся, тому шкірне сало з них в основному потрапляє на поверхню шкіри [2].

Водно-ліпідна мантія на поверхні епідермісу запобігає надлишковому випаровуванню води. Крім того, водно-ліпідна мантія має велике значення для зовнішнього вигляду шкіри. Вона надає шкірі її гладкий, непрозорий, цілісний вигляд.

Раніше вважали, що водно-ліпідна мантія захищає роговий шар шкіри від висихання завдяки жировим компонентам секрету сальних і потових залоз, змішаних з відмерлими клітинами. Тому в косметичні препарати вводили жири, що нагадують за своєю структурою шкірне сало (ланолін, насичені тваринні жири, масла). Останнім часом визнано, що, крім ліпідів, «хранителями вологи» в шкірі є цераміди рогового шару. Вони відіграють важливу роль у збереженні постійного рівня вологості в шкірі. У зв'язку з цим концептуально переглядається підхід до багатьох косметичних рецептур [1].

Нормально секретуючі сальні залози забезпечують пом'якшення верхнього шару шкіри, антимікробний захист і частково допомагають роговому шару стримувати випаровування води. Вплив шкірного сала і косметичних засобів з подібним механізмом дії на зовнішній вигляд шкіри легко зрозуміти, якщо уявити собі верхній шар шкіри при сильному збільшенні. Тут рогові лусочки вже готові злетіти з поверхні шкіри. Спеціальні ферменти зруйнували зв'язки між ними, і тепер лусочки вільно лежать на поверхні шкіри. Тут практично відсутні і епідермальні ліпіди - занадто багато факторів (починаючи з щоденного вмивання милом) сприяють їх руйнуванню. Тому поверхня шкіри виглядає сухою і тьмяною (це не обов'язково говорить про справжню сухість шкіри). Шкірне сало пригладжує рогові лусочки, створюючи рівну поверхню. Зовні шкіра здається більш м'якою, еластичною і зволоженою. Такого ж ефекту можна досягти при використанні спеціальних речовин, які називають емолентами (від англ.emollient - пом'якшувальний).

Емоленти є важливими інгредієнтами в косметичних кремах, але їх дія на шкіру найчастіше короткочасна. В даний час косметична промисловість створює композиції, в яких містяться деякі компоненти шкірного сала, що володіють корисними властивостями, зокрема сквален та ефіри восків.

Вироблення шкірного сала регулюють чоловічі статеві гормони - андрогени. Чим вище рівень андрогенів в шкірі, тим швидше розмножуються клітини сальної залози і тим більше шкірного сала викидається на поверхню шкіри. Тому шкіра підлітків, які переживають в період статевого дозрівання гормональні бурі, часто страждає від надлишкової продукції шкірного сала - себореї. Ця ж напасти переслідує жінок, організм яких виробляє занадто багато чоловічих статевих гормонів [1, 2].