Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
шпори зарубіжка.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
222 Кб
Скачать
☆

Суспільний лад Німеччини періоду феодальної роздробленості

Суспільний лад Німеччини цього періоду характеризувався певними змінами, по відношенню до попереднього етапу її розвитку. Особливістю суспільного ладу була відсутність єдиної васально-ленної ієрархії в межах цілої країни. Сформувалися два основні стани в рамках цілої країни: імперські чини та земські чини. До перших належали імперські князі, імперські рицарі та представники імперських міст; до других – дворяни і духовенство князівств та жителі князівських міст.

Клас феодалів зазнав певних структурних змін: у його складі формується дві основні категорії: вища аристократія (курфюрсти та князі) та нижче дворянство і рицарство. З часом зникає середнє дворянство, представники якого або перетворюються на володарюючи князів, або стають нижчими рицарями.

Подібна диференціація відбувається і серед духовенства, яке розділяється на вище, яке перетворюється на князів і нижче, представники якого близькі у статусі до вільних селян і міщан.

У містах виділяються три основні соціальні групи – міський патриціат, представники якого обіймали всі вищі посади в управлінні, бюргерство ( т.з. „середній клас”, ремісники, майстри тощо), плебс – ( наймані працівники тощо). Окрім цього спостерігається диференціація самих міст на імперські (безпосередні васали імператора), вільні ( які не сплачували податків і користувалися повним самоуправлінням), князівські ( статус яких визначався князем).

В положенні залежних селян відбулися значні зміни, які виразилися у послабленні кріпосної залежності. Сформувалися три основні групи селян: орендатори, які за плату наймали від феодала його землю і могли видавати її у піднайм; прикріплені до землі селяни, які мали виконувати ряд чітко визначених повинностей; особисто залежні селяни, які відбували повинності, що не були чітко визначеними.

Державний лад Франції періоду станово-представницької монархії

Основні органи центральної влади:

Канцлер - глава королівської канцелярії, здійснював підготовку більшості королівських актів, керував судовою системою, головував у Королівській Курії.

Велика Рада - була створена на базі Королівської Курії, до її складу входили принци, пери, архієпископи, легісти тощо, які призначалися Королем, або успадковували своє місце. Рада виконувала виключно дорадчі функції.

Таємна Рада - неофіційний орган, який скликався Королем за власним розсудом із наближених осіб для розгляду найбільш політично важливих проблем.

Окрім цього в центральному апараті з’являються багато посад (секретарі, нотаріуси, помічники), які призначалися Королем із числа легістів або незнатних дворян, особисто відданих королю. Вони не мали чітко визначене коло повноважень і використовувалися для виконання окремих, інколи неофіційних, функцій.

Для виконання фінансових функцій (накопичення капіталу та видатки) створювалося Королівське Казначейство. Місцевими органами фіскальної влади були генерали, які Окрім цього була утворена Рахункова Палата, як фіскальний орган та дорадчий орган з фінансових питань. В компетенцію Рахункової Палати входило зібрання доходів, які поступали від бал”яжів і сенешальств, надання порад з фінансових питань тощо. Місцевими органами фіскальної влади були генерали, які контролювали збір податків у визначених територіальних округах.

У організації війська пройшли докорінні зміни, які виявилися у організації регулярної найманої армії (шотландські, швейцарські гвардії) та обов’язку всіх дворян нести службу у військах. В найбільш важливих містах були розміщені королівські гарнізони, які виконували функції по забезпеченню зовнішньої та внутрішньої безпеки держави.

Місцеве управління зазнало деяких реформ. Прево і бал”ї залишались головними посадовими особами в межах округу їх юрисдикції, однак втратили ряд функцій. Так, для розгляду судових спав в бальяжі призначаються лейтинанти, а бал”ї перетворюються у виключно адміністративну інстанцію.

Поступово була введена посада губернатора, який замінює бал”ї на території бал”яжу, представляє королівську владу, виконує військові, адміністративні, фіскальні функції.

Починаючи з 15 ст. були утворені провінції, як адміністративно-територіальні одиниці найвищого рівня, що об’єднували по декілька бал”яжів. Вся повнота влади на території провінції належала Генерал-Лейтинанту, який призначався Королем із числа принців та знатного дворянства.

На рівні міст спостерігалося часткове обмеження прав по самоуправлінню і введення адміністративної опіки з боку королівської влади та її чиновників на місцях.