7. Зовнішня та колоніальна політика Японії.

У кінці XIX ст. на шлях колоніального грабунку стає Японія, яка не мала сировинних та паливних ресурсів для розвитку своєї швидко зростаючої промисловості. У 90-х роках XIX ст. Японії вдалося звільнитися від нерівноправних договорів, нав'язаних їй Сполученими Штатами та європейськими державами в середині століття. Успішні буржуазні реформи вивели її з розряду напівколоніальних залежних країн і дозволили самій стати на шлях колоніальної експансії.

Першими жертвами японської агресії стали Китай і Корея. Японо-китайська війна тривала з 1894 р. по 1895 р. Причиною цієї війни було селянськеповстання в Кореї і запрошення урядом китайських військ для допомоги щодо придушення цього повстання. Це дуже не сподобалося японським правлячим колам, які претендували на верховенство в Кореї і ще в 70-х роках підписали з нею нерівноправні договори.

Японія розпочала воєнні дії без оголошення війни Китаю, які проводилися успішно і завершилися менше ніж за рік перемогою. За підписаним у квітні 1895 р. мирним договором китайські території - півострів Ляодун, острів Тайвань та острови Пенхуледао передавалися Японії. Китай зобов'язувався виплатити велику контрибуцію, відкрити для Японії чотири порти в басейні річки Янцзи, дозволити плавання японських кораблів у внутрішніх китайських водах.

Перемога у війні з Китаєм дозволила Японії посилити свої позиції на Далекому Сході та, після відповідної підготовки, розпочати воєнні дії проти Росії. Російсько-японська війна велася у 1904-1905 рр. за переважання в Кореї і Манч-журії (Північно-Східний Китай). Незважаючи на виснаження матеріальних і людських ресурсів, Японія здобула перемогу. Росія була змушена віддати їй також південну частину півострова Сахалін та Курильські острови. У 1910 р. Японія захопила Корею і перетворила її на свою колонію. Таким чином, на початок XX ст. вона стала однією з колоніальних держав.