- •Перелік теоретичних питань до підсумкового модульного контролю.
- •1.Визначення мікробіології, як науки. Галузі м/о. Предмет і завдання
- •2.Відкриття м/о а. Левенгуком. Етапи розвитку мікробіології. Внесок Пастера і Коха в мікробіології.
- •3.Становлення основних напрямків мікробіологічної науки. Роль д.Самойловича, е.Дженера, і.І.Мечникова, Івановського, Еріха, Флемінга,Заболотного та інші. Розвиток мікробіології в Україні.
- •4. Основні відмінності прокаріотичних та еукаріотичних мікроорганізмів. Форми бактерій з дефектом синтезу клітинної стінки (протопласти, сферопласти, l-форми бактерій).
- •5. Морфологія бактерій. Роль окремих структур для життєдіяльності бактерій та у патогенезі інфекційних захворювань.
- •6.Класифікація та морфологія найпростіших
- •7. Класифікація та морфологія грибів
- •8. Методи мікроскопії
- •9.Виготовлення бактеріологічних препаратів. Барвники та допоміжні реактиви. Прості та складні методи фарбування.
- •10. Принципи організації, оснащення та режим роботи мікробіологічної лабораторії
- •11.Бактеріоскопічний метод дослідження. Етапи
- •12.Типи і механізми живлення м/о. Механізми проникнення поживних речовин в бактеріальну клітину . Хімічний склад м/о.
- •13.Поживні середовища, вимоги до них . Класифікація поживних середовищ , які використовують у мікробіології.
- •15.Ферменти мікроорганізмів, їх роль в обміні речовин. Використання для ідентифікації та диференціації бактерій. Ферменти патогенності
- •16. Ріст і розмноження бактерій. Механізм клітинного поділу, фази розмноження культури бактерій в стаціонарних умовах.
- •17. Бактеріологічний метод дослідження. Принципи, методи та етапи виділення чистих культур бактерій та їх ідентифікації.
- •18. Вплив фізичних, хімічних та біологічних факторів на мікроорганізми. Стерилізація, методи та засоби стерилізації. Контроль ефективності стерилізації. Асептика. Антисептика.
- •19. Походження та еволюція мікроорганізмів. Сучасна класифікація прокаріотів. Основні таксони.
- •20. Систематика і номенклатура бактерій. Основні принципи систематики. Класифікація бактерій. Характеристика виду.
- •21. Матеріальні основи спадковості мікроорганізмів. Генотип і фенотип. Види мінливості. Не спадкова мінливість.
- •22. Спадкова мінливість. Мутації, їх різновиди. Мутагени фізичні, хімічні, біологічні. Генетичні рекомбінації: трансформація. Трансдукція, кон’югація.
- •23. Позахромосомні фактори спадковості бактерій. Плазміди, основні генетичні функції. Мігруючі елементи. Роль мутацій, рекомбінацій в селекції та еволюції мікробів. Основні фактори еволюції.
- •25. Хіміотерапія та хіміотерапевтичні препарати. Хіміотерпевтичний індекс. Механізм антибактеріальної дії сульфаніламідів. Роль п.Ерліха та г.Догмагка у розвитку вчення про хіміотерапію.
- •30.Фази розвитку інфекційного процесу.Механізми зараження патогенними мікроорганізмами.Шляхи розповсюдження мікробів в організмі людини.Бактеріємія,токсинемія,сепсис.Періоди інфекційної хвороби.
- •32. Вчення про імунітет. Етапи розвитку імунології. Види і форми цього прояву.
- •36. Кооперація кліти при імунній відповіді. Роль окремих клітин імунної системи,їх взаємодія. Цитокіни,лімфокіни,інтерлейкіни.
- •37.Головний комплекс гістосумісності. Трасплантаційний імунітет.
- •38. Антигени,їх характеристика. Повноцінні і неповноцінні антигени. Антигенна структура бактерій. Практичне значення про антигени мікробів. Аутоантигени.
- •39.Антитіла,їх хімічна природа і структура. Клітини –продуценти антитіл,динаміка продукції антитіл.Аутоантитіла
- •40. Класи імуноглобулінів,їх характеристика.
- •41. Моноклональні антитіла,їх одержання та використання в медичній практиці.
- •42. Взаємодія антигенів і антитіло.Серологічні реакції,їх феномени.Практичне використання.
- •43.Реакція аглютинації,її механізми,різновиди.
- •44.Рекція преципітації,її механізми. Використання в медичній практиці. Реакція преципітації в гелі.
- •45.Реакції лізису. Реакція зв’язування комплементу,її практичне використання.
- •46.Реакції з міченими антитілами або антигенами.Принципи використання реакцій імунофлуоресценції(ріф),імуноферментного радіоімунного аналізу.
- •47.Реакції гіперчутливості .Їх типи,механізм розвитку.Поняття сенсибілізації та десенсибілізації.
- •48)Імунодефіцитні стани .Первинні та вторинні імунодефіцити.Автоімунні захворювання
- •49)Комплесна оцінка імунного статусу .Діагностика імунопатологічних станів
- •50.Вакцини.Історія одержання вакцин.Класифікація вакцин
- •51.Живі вакцини, принципи одержання. Контроль, практичне використання живих вакцин, оцінка ефективності.
- •52.Хімічні вакцини та анатоксини, принципи одержання. Асоційовані вакцини. Адсорбовані вакцини, принцип «депо»
- •53..Анатоксини, їх одержання, очищення, одиниці виміру, використання, оцінка.
- •54.Корпускулярні вакцини з убитих мікробів. Принципи одержання, контроль, оцінка ефективності.
- •55. Імунні сироватки. Призначення, склад, принцип одержання і використання.
45.Реакції лізису. Реакція зв’язування комплементу,її практичне використання.
Для реакції лізису необхідні антиген,антитіло і комплемент.Антигеном може бути мікроорганізми,еритроцити або інші клітини.Як антитіло використовують специфічну сироватку або сироватку хворого.Залежно від того,проти яких клітин спрямована дія лізинів,вони мають свої назви: проти бактерій-бактеріолізини,спірохет-спірохетолізини,еритроцитів-гемолізини,проти ін.клітин-цитолізини.Комплемент при утворенні комплексу клітина-антитіло,зв’язується з ним,активується за класичним шляхом і викликає розчинення клітин.Без комплементу лізис клітин неможливий.
Р-я імунного гемолізу(РГ).Антигеном є еритроцити,переважно еритроцити барана.Другим компонентом є гемолітична сироватка,її одержують з крові кролів,імунізованих еритроцитами барана.Гемоліз настає тільки в присутності комплементу.Ця р-я використовується для визначення кількості комплементу або як індикаторна в реакції зв’язування комплементу.За допомогою РГ підготовляють компоненти для цієї реакції-визначають титр гемолітичної сироватки-найвище розведення ,яке ще дає РГ і встановлюють робочу дозу комплементу-кількість його,яка забезпечує повний гемоліз еритроцитів.
Р-я зв’язування комплементу.Ця р-я широко використовується з метою серологічної діагностикт інфекційних хвороб.Досліджувана сироватка прогрівається при 56 для інактивації власного комплементу.У пробірку вносять цю сироватку,відповідний антиген і комплемент у робочій дозі.Р-я відбувається в термостаті.Якщо в досліджуваній сироватці є антитіла,вони зв’язуються з антигеном і фіксують комплемент.У другій фазі виявляють результат реакції за допомогою індикаторної гемолітичної системи.Якщо ж у результаті реакції наступив гемоліз-р-я негативна,антитіл у досліджуваній сироватці немає.
РЗК використовують у діагностиці сифілісу,висипного тифу,Ку-гарячки та інших рикетсіозів,а токож багатьох вірусних захворювань.
46.Реакції з міченими антитілами або антигенами.Принципи використання реакцій імунофлуоресценції(ріф),імуноферментного радіоімунного аналізу.
Реакція імунофлуоресценції(РІФ).Чутливість імунологічних реакцій значно зростає завдяки використанню мічених реагентів,наприклад,антитіл ,конюгованих з флуорохромом.При зв’язуванні таких імуноглобулінів з антигеном у люмінесцентному мікроскопі спостерігають світіння об’єктів (бактерій,вірусів,клітин)покритих міченими
Антитілами.Імунофлуоресцентним методом можна також визначати антитіла в сироватці хворого,на поверхні клітин і тканин.У цьому випадку використовують мічені флуоресцеїном сироватки проти глобулів людини(антиглобулінові),яким обробляють комплекс антиген-антитіло.Внаслідок цього він під дією ультрафіолетових променів починає світитись зеленим світлом.У першому випадку говорять про прямий,у другому-про непрямий імунофлуоресцентний метод.
Імуноферментний метод(ІФА).Імуноферментний метод використовують для виявлення як антитіл,так і антигенів.У лунки полістиролових планшеток вносять антигени,які в них адсорбуються на твердій основі.Потім додають досліджувану сироватку.Якщо в ній є антитіла,вони сполучаються з адсорбованим антигеном .Незвязані антитіла відмивають і додають антиглобулінову сироватку ,зв’язану з ферментом(пероксидаза хрону,галактозидаза).Вона з’єднується з антитілами,які знаходяться в комплексі з антигеном.Після чергового відмивання реагентів в лунки вносять субстрат ,який розкладається ензимом,що призводить до появи певного забарвлення.Інтенсивність його пропорційна кількості антитіл у досліджуваній сироватці.
Радіоімунний метод(РІМ) за своїм механізмом відрізняється від попереднього тим,що замість фермента для антиглобулінової сироватки використовують радіоактивні ізотопи.Кількість антитіл визначають за інтенсивністю радіоактивного випромінення ,що реєструється спеціальними лічильниками.
Імуноферментний і радіо імунний методи займають чільне місце в діагностиці багатьох захворювань людини і в наукових дослідженнях.За їх допомогою,наприклад,діагностують вірусні гепатити,СНІД,виявляють ракові антигени ,вивчають антигенну структуру м/о
