3. Зміст програми “Музика”. Головні теми програми. Музичний матеріал. Музичні знання, вміння й навички.

Провідною ідеєю нової програми з музики є невіддільність музичних занять від формування духовного світу учнів.

Втілення цієї ідеї у зміст програми зумовило нові підходи до її побудови, визначення завдань і кінцевих результатів на кожному етапі навчання.

У зв'язку із цим виникає потреба в обґрунтовуванні методичних принципів, специфічних для навчання музики як живого мистецтва. Звичайно, ці принципи мають поєднуватися з відомими загальнодидактичними принципами і у взаємодії з ними забезпечувати благотворний вплив на духовний світ школярів, їхню ідейність і моральність, їхні естетичні вподобання і смаки. Але головне в цих специфічних для музики принципах —опора на закономірності самої музики.

Музика в художніх образах відображає реальну дійсність, розкриває сутність людини в її багатогранних життєвих зв'язках. Пізнання життя, що його дає людині мистецтво художнім відтворюванням, надзвичайно багате за своїм змістом, бо охоплює найрізноманітніші сторони дійсності. Музика — це потреба, що виникає внаслідок практичної діяльності суспільства в процесі різноманітних і складних взаємовідносин людини з об'єктивною реальністю.

Збагачуючи емоційний світ і розширюючи загальний кругозір людини, музика активізує її пізнавальну діяльність, примушує співпереживати і тим самим сприяє вихованню особистих переконань, розвиває нахили й обдарування, стимулює творчу діяльність, спонукає до естетичної самоосвіти і самовиховання. Разом з іншими видами мистецтва музика допомагає людям краще розуміти і вдосконалювати життя, стимулює творчі здібності.

Змістом музики є узагальнений, сконцентрований моральний досвід людства, отже, через музику людина пізнає й оцінює його. Багатогранний людський досвід, що розкривається в музиці, виступає у свідомості людини в певному моральному висвітленні завдяки емоційно-оціночним реакціям.

Для того щоб музика виконувала свою виховну роль, потрібно вже з раннього віку навчити людину сприймати і переживати життєвий зміст музики. Саме це положення є провідним принципом у визначенні змісту і структури нової програми. Д. Б. Кабалевський щодо цього наголошує: «І все ж, називаючи пропоновану програму новою, я маю на увазі не деталі, які стосуються тих чи інших окремих сторін існуючої нині програми, тих чи інших окремих методик, а нові принципи. Отже, зміни, внесені у програму, є змінами принципового характеру»1.

Прекрасне втілення цієї ідеї — її конкретизація у трьох основних сферах музики «трьох китах»— пісні, танцю і маршу, які є найпоширенішими, найбільш масовими і найдемократичнішими жанрами музики. Перед дітьми вони постають як фундамент музики. Завдяки знанням про розвиток цих основних сфер у школярів формується певне орієнтування в музиці. З пісні та пісенності виникають опера, ораторія і кантата; з танцю і танцювальності — балет. Без маршу немає жодної опери, жодного балету. Нарешті, школярі приходять до розуміння того, що «три кити» лежать в основі всієї класичної та сучасної музики — симфонічної і камерної, вокальної та інструментальної.

Д. Б. Кабалевський зазначає: «Так, будучи не тільки трьома найпростішими і найдоступнішими для дітей, жанрами музики, а й трьома корінними основами музики взагалі, пісня, танець, марш дають можливість об'єднати велике музичне мистецтво з музичними заняттями в школі, забезпечити при цьому їхній тісний зв'язок з життям»2.

Належний пізнавальний і виховний ефект у навчанні музики за новою програмою досягається завдяки тому, що вона спирається на сучасні погляди на навчально-виховний процес і розвиток дітей. Передбачено, що навчання музики

1 Программа по музыке для общеобразовательной школы, 1—3 классы. — М.: Просвещение, 1984. — С. 7. -

2 Там же.— С. 9—ю;

з перших кроків має бути творчим, аналітичним, спонукати учнів до самостійних роздумів і узагальнень. Дітям пропонують послухати не «пісню», не «марш», не «танець», а музику взагалі. Вони повинні самі відчути характер цієї музики і належність її до тієї чи іншої з трьох основних музичних сфер.

Опора на «трьох китів», дає можливість без особливих зусиль входити в будь-яку галузь музичного мистецтва, включаючи найскладніші жанри — оперу, балет, симфонію, інструментальний концерт.

Програма передбачає, що вже на початковому етапі навчання в активний словник школяра ввійдуть терміни «опера», «симфонія», «концерт», «кантата», «балет» та ін.

Ідеї Д. Б. Кабалевського щодо використання складного музичного матеріалу та спрямування методів навчання на максимальний розвиток школярів співзвучні з концепцією розвиваючого навчання в педагогіці і психології.

У цьому зв'язку можна послатися на експериментально-педагогічне дослідження, здійснене під керівництвом академіка АПН СРСР Л. В. Занкова, яке передбачало навчання дітей на високому рівні трудності. Автори дослідження виходили з того, що коли перед школярами не виникає перешкод, які треба подолати, то розвиток дітей іде повільно.

З вимогою високого рівня трудності пов'язаний принцип постійного руху вперед. Ідеться про відмову від тупцювання на місці, одноманітного повторення пройденого тощо. Неперервне збагачення розуму і духовної сфери школяра різностороннім змістом створює сприятливі умови для глибокого усвідомлення здобутих знань і уявлень, які включаються у розгорнуту систему.

Реалізація названих принципів допомагає здійснити головну мету навчання музики за новою програмою — ввести школярів у світ великого музичного мистецтва, навчити їх любити і розуміти музику в усьому багатстві її форм і жанрів.

Нова програма створює можливості для включення музики в систему міжпредметних зв'язків. Так, за допомогою опори на пісню, танець і марш забезпечується зв'язок цього виду мистецтва з історією людського суспільства, що вивчається в школі. Цьому сприяє ознайомлення школярів з піснями і танцями народів світу, творами композиторів минулого і сьогодення, вітчизняними і зарубіжними. Завдяки музиці факти з історії стають емоційно-натхненними. Встановлюються також зв'язки між музикою і літературою.

І чим більше зв'язків музики з іншими видами людської діяльності буде виявлено, тим міцніше музика входитиме в свідомість учнів як частина їхнього життя.

Важливого значення програма надає встановленню зв'язку занять музикою з повсякденним життям учнів. Це досягається відповідним добором репертуару.

Програма розрахована на навчання музики протягом семи років (у 1 класі 1 год на тиждень при 35-хвилинному уроці, у II—ІV — 1 год).

Нова програма відрізняється від попередніх тим, що побудована не за традиційною схемою (музична грамота, хоровий спів, слухання музики), а за тематичним принципом. Матеріал кожної навчального семестру групується навколо однієї теми, яка конкретизує основну тему програми «Музика і життя».

Поступово й послідовно ускладнюючись і поглиблюючись, тема розкривається протягом семестру від уроку, до уроку, причому між чотирма чвертями навчального року і між усіма роками навчання є внутрішня наступність.

Другорядні теми підпорядковані основним і вивчаються у зв'язку з ними. Це допомагає вчителеві і учням розмежувати головне і другорядне, відокремити загальну закономірність від окремого випадку.

Зміст предмета «Музика» становлять насамперед самі музичні твори, які є основою нагромадження учнями досвіду емоційно-морального ставлення до дійсності. Вибір цих творів грунтується на трьох вимогах, сформульованих Д. Б. Кабалевським: твір має бути художнім і привабливим, для дітей, педагогічне доцільним і здійснювати певну виховну функцію. Відповідно до цих вимог у програму включено твори, ідейно значущі у сучасному розумінні.

В адаптованій для шкіл УРСР програмі 54 назви творів (фрагментів) російських композиторів минулого, відповідно українських композиторів —50, зарубіжних — 95, радянських—293, народної музики — 127. З них дві третини вокальних творів і одна — інструментальних. Проте, як наголошує Д. Б. Кабалевський, кількість творів, їх назв, імен композиторів знати не так важливо. Важливіше те, наскільки учень відчув і зрозумів основну тему.

Тематична побудова програми має істотну перевагу: вона дає можливість замість звичайного повторення вивченого матеріалу вдатися до узагальнень, вільно оперувати пройденим матеріалом. Учитель може замінювати один твір іншим, аналогічної художньо-педагогічної цінності, але в межах основної теми.

Одним з методичних прийомів Д. Б. Кабалевського є «забігання наперед» і «повернення до вже відомого» матеріалу. Це виявляється, зокрема, в тому, що один і той самий твір учні слухають у різних класах у зв'язку з різними темами. Тоді не розпорошується їхня увага між усвідомленням нового явища і самого твору, отже, зберігаються творчі сили школярів на сприймання нової музики.

Завдяки тематичній побудові створюються умови для досягнення цілісного уроку, єдності всіх його складових елементів, оскільки в основу покладено не види діяльності учнів (у «традиційній» програмі, —.спів, вивчення нотної грамоти, слухання музики), а різні грані музики як єдиного цілого. Усі види роботи на уроці підпорядковані певній темі. Виходячи з неї, добирають матеріал для розспівування, хорового співу, слухання музики, музикування тощо. Отже, процес сприймання твору відбувається цілісно: з нього виділяється «зерно-інтонація» для розспівування; інтонується (або сольфеджується) тема, а під час слухання учні (залежно від музики і завдання, які поставив учитель) показують рухом руки фразу («смичок») або «пульс», акценти підкреслюють ударними музичними інструментами, самовиражаються у музиці («вільне диригування»).

Послідовність вивчення тем у 1-4-х класах

1-й клас

1 семестр Які почуття передає музика;

про що розповідає музика (16 год).

ІІ семестр Про що і як розповідає музика (18 год).

2-й клас

1 семестр Три типи музики — пісня, танець, марш (8 год).

Про що говорить музика (8 год).

ІІ семестр Куди ведуть нас пісня, танець, марш (10 год).

Що таке музична мова (8 год).

3 клас

І семестр. Пісня, танець, марш переростають у пісенність,

танцювальність, маршовість (8 год).

Інтонація (8 год).

ІІ семестр. Розвиток музики (10 год).

Будова (форми) музики (9 год).

4 клас

І семестр. Музика мого народу (16 год).

ІІ семестр. Музика не має кордонів

(19 год).

Процес оволодіння знаннями, навичками і вміннями включає їх сприймання, осмислення, закріплення, повторення і застосування в різних видах практичної діяльності. Залежно від специфіки навчального предмета перелічені компоненти процесу засвоєння знань, навичок і вмінь виступають у різних поєднаннях. Наприклад, під час вивчення нової теми учні одночасно сприймають, осмислюють і закріплюють матеріал, вдаючись, як правило, до вже відомих музичних творів. Якщо ж ідеться про засвоєння певних навичок і вмінь, наприклад звукоутворення, то цей процес передбачає ознайомлення учнів з правилами дихання, артикуляції, показ зразків виконання певної практичної дії, пробне виконання цієї дії і закріплення.

У педагогіці знання розглядають як результат педагогічно спрямованого засвоєння фактів, понять, законів, як засіб мислення, формування діалектико-матеріалістичного світогляду, підготовки до практичної діяльності. Нагромадження знань і розвиток мислення забезпечують перехід до вивчення більш глибоких зв'язків і закономірностей у розглядуваному матеріалі, що створює основу для складніших узагальнень.

Велике значення у здобутті, закріплюванні й поглиблюванні знань має самостійна робота учнів, яка сприяє розвитку в них спостережливості, ініціативи і творчості.

Особливістю нової програми з музики є те, що вона передбачає планомірне формування в учнів системи естетично спрямованих узагальнених знань про закономірності музичного мистецтва, які допомагають учням оцінювати різні явища музичного мистецтва, сприяють виразному й осмисленому виконанню музики. При цьому має забезпечуватися єдність системи знань про музику, яка включає всі елементи змісту навчання, із самим музичним мистецтвом.

Тематична побудова програми пов'язана саме із здобуванням узагальнених знань, які називають ключовими. У них відображаються істотні поняття й закономірності музики, її зв'язки з життям.

У зміст навчання входять також окремі знання про музику: про конкретні елементи музичної мови (звуковисотність, метроритм, темп, динаміка, лад, тембр, регістр); біографічні відомості про композиторів, виконавців, історію створення цієї чи іншої музики, знання елементів нотної грамоти. Є знання, підпорядковані ключовим, і саме через них вони включаються у зміст навчання. Зв'язки окремих (часткових) знань з ключовими можуть бути безпосередніми й опосередкованими. Наприклад, засоби музичної виразності виступають як елементи ключового знання про музичну мову, а знання про лад засвоюються опосередковано у зв'язку з темою «Музика мого народу».

У процесі формування знань мають забезпечуватися систематичність і послідовність музичного розвитку школярів; міцність засвоєння знань, встановлення зв'язків між знаннями, навичками і вміннями; : враховуватися вікові особливості формування інтелектуальної і емоційної сфер.

Музичні навички і вміння — один з видів умінь і навичок, а тому процес їх формування підлягає загальним закономірностям. У сучасній педагогіці і психології по-різному визначають поняття «навички» і «вміння». Ми приєднуємося до тих авторів, які розуміють навичку як вироблену на основі вправ автоматизовану дію, що є компонентом уміння. А вміння — як здатність виконувати складну комплексну дію. Навички формуються на основі знання способів виконання дій (прийомів). Уміння — це творчі дії, що характеризують готовність людини приймати рішення і творчо реалізувати їх у ситуаціях, які змінюються; це - набута в процесі навчання можливість (здатність) самостійно використовувати знання і прийоми практичних дій нестандартних ситуацій. Реалізація знань в уміннях вимагає оволодіти ще багатьма навиками.

Уміння включають у себе, крім певних навичок, також знання, чуттєвий і практичний досвід.

Розрізняють початкові (або прості) вміння, які в процесі їх формування, частково автоматизуючись, можуть перетворюватися в навички і відповідно в складні вміння, що являють собою комплексні навички.

Для вмінь і навичок у процесі їх формування і дальшого розвитку характерні постійний органічний взаємозв'язок і взаємовплив.

Формування складних, найзагальніших умінь у процесі навчання музики пов'язується з її сприйманням, що розглядається як основа музичної культури школярів. Істотна ознака узагальнених музичних умінь — здатність під час сприймання конкретного твору виявляти його численні зв'язки з різними галузями музики, з життям.

Досягти таких узагальнених умінь можна лише нагромадженням досвіду творчої навчальної діяльності у нерозривному зв'язку із засвоєнням музичних знань, формуванням виконавських навичок і вмінь. Одночасно .сприймання музики розглядається як основа всіх видів виконавської діяльності (хорового співу, гри на дитячих музичних інструментах, музично-ритмічних рухів), бо вони неможливі без емоційного, свідомого ставлення до музики і відповідної естетичної оцінки. Навички виконавської діяльності,: формуючись разом з розвитком сприймання музики, органічно пов'язуються зі знаннями і вміннями.

Уміння, що формуються на основі ключових знань, розглядаються як провідні.

У процесі навчання передбачено такі етапи формування музичних умінь:

1. Нагромадження учнями музичного досвіду. Це забезпечується взаємозв'язком наступних тем з попередніми, активізацією наявного музичного досвіду.

2. «Уведення» в знання, яке здійснюється на основі сприймання музики, організації на уроці пошукових ситуацій і підведення школярів до самостійних висновків.

3. Закріплення і поглиблення вміння в різноманітних видах музичної діяльності учнів, орієнтованої на зростання ролі їх самостійності в опануванні музикою.

У цілому формування провідних музичних умінь відображає рівень розвитку сприймання музики школярами та їхню здатність застосовувати здобуті знання в процесі оволодіння новим матеріалом і в побуті.

Поряд з провідними музичними вміннями розглядають окремі музичні вміння, що формуються в конкретних формах діяльності: у процесі слухання музики, хорового співу, музикування тощо.

Музичні навички теж безпосередньо пов'язані з музичною діяльністю школярів і виявляються у певних прийомах виконання музики:

— вокально-хорові навички (дихання, звукоутворення, дикція, стрій, ансамбль), спів за рукою диригента, двоголосий спів;

— навички, пов'язані з музично-ритмічними рухами (крокування на місці у сполученні з художньо-образним сприйманням музики, а також різні пластичні рухи рук і корпуса); .

— навички гри на дитячих музичних інструментах (барабан, бубон, трикутник, кастаньєти, металофон, дзвіночки, цимбали, ложки).

Формування умінь і навичок не повинно бути самоціллю. Проте певні якості, безумовно, потрібно сформувати і постійно контролювати.

Програма вимагає, щоб формування виконавських навичок школярів пов'язувалося з проникненням у художній задум твору, спиралося на здобуті знання.

Основним завданням, що стоїть перед учителями 1—4 класів, є планомірний розвиток у дітей сприймання музики лк основи для нагромадження музичних вражень і набуття практичних навичок. Цю роботу розпочинають у 1 класі з учнями-шестилітками. Звичайно, на цьому етапі навчання реалізація ідей нової програми має певну специфіку, зумовлену віковими особливостями дітей шестирічного віку.

У 1 класі музичний досвід школярів тільки починає нагромаджуватися. Відомості з музики, які вони дістають, пов'язані переважно з певними практичними діями. Основні зусилля вчителів мають бути спрямовані на те, щоб пробуджувати у своїх вихованців здатність до співпереживання тих почуттів і думок, які виражає музика, виховувати в них емоційний відгук на все добре, привчати до розмірковувань про характер музичних творів. Так, діти поступово починають, сприймати і розрізняти схвильовану чи спокійну розповідь, запитання, відповіді, вигуки, виражені мелодією, ритмом, динамічними і темповими нюансами, їх починають цікавити характерні риси різних творів, діти намагаються зрозуміти зв'язки музики з життям. Програма не вимагає, щоб першокласники оперували спеціальними термінами, у них формується лише готовність до оволодіння відповідними поняттями в подальшому навчанні. У ході експериментального навчання дітей-шестиліток було зроблено спробу застосувати принцип тематизму, властивий усій програмі.

Початкове ознайомлення дітей з характером, емоційним змістом музичних творів здійснюється в І семестрі і підпорядковується темі «Які почуття передає музика?». .Ознайомлення з художніми образами, переданими в музиці, — тема I семестру. Елементарні відомості про засоби музичної виразності об'єднані, наступною темою — «Як розповідає музика?». У темі «Що і як розповідає музика» учнів підготовляють до усвідомлювання цілісного образу і засобів музичної виразності.

Усі ці теми взаємопов'язані, їх розподіл умовний. Проте вони є орієнтиром для вчителя, який має формувати у дітей практичні навички в галузі слухання музики, співу, музично-ритмічних рухів, гри на дитячих музичних інструментах, розвивати сенсорні і спеціальні музичні здібності - ладововисотний і гармонічний слух, почуття ритму і виразність рухів.

Програма вимагає, щоб в усіх доступних дітям видах музичної діяльності розвивалася їх творча активність.

У навчанні музики першокласників має забезпечуватися наступність з дитячим садком, де закладаються основи музичного розвитку малят. Як і в дитячому садку, в навчанні шестиліток важливу роль відіграють ігрові і наочні прийоми, зміна ситуацій, .чергування слухових і моторно-рухових дій. Під час розучування ігор, танців, хороводів основна увага спрямовується на те, щоб діти в своїх рухах відображали характер музики. Зв'язок класних занять з участю дітей у святах, концертах, різноманітних розвагах сприяє збагаченню музичних вражень, розвитку інтересу до музики.. Для того щоб розвинути творчі здібності першокласників, їх залучають до інсценування ігрових пісень, комбінування елементів танцювальних рухів, імпровізації на дитячих інструментах.

Однією з вирішальних умов музичного розвитку учнів початкових класів є планомірне і послідовне формування в них музично-слухових уявлень про звуковисотні й ритмічні співвідношення музики. Музично-слухові уявлення розвиваються в процесі навчання у взаємозв'язку з емоційним сприйманням і відгуком на музику, музичною пам'яттю, увагою, уявою. Формуванню уявлень сприяє розпізнавання, порівняння.

Музична педагогіка виходить з того, що музично-слухові уявлення — це перший ступінь музичного пізнання, сприймання, відтворювання і розуміння музики, їх можна вдосконалювати.

Учителям, які працюють у початкових класах, добре відомо, що чимало першокласників неточно інтонують.

Педагогічні спостереження і спеціальні дослідження показують, що на початку першого року навчання діапазон у чималої кількості учнів значно нижчий від того, що вважається нормою для цього віку (не ре1—до2, а до1—соль1 або навіть соль1—сі малої). У багатьох дітей точне інтонування зміщене вниз, діапазон голосу обмежений. Є також порушення, пов'язані із захворюваннями, перенапруженням голосового апарату. Ці діти потребують значної уваги. Насамперед учитель уже на перших уроках має прослухати (продіагностувати) всіх учнів і зафіксувати відповідні дані в спеціальному зошиті за формою: прізвище, ім'я учня, діапазон голосу, якість інтонації (чиста, досить чиста, дещо неточна, неточна), ритм (відмінний, добрий, слабкий), вокальний слух ( + , —), гармонічний слух ( + , —), якість звучання голосу (ясне, ніжне, сипле).

Ці дані допоможуть учителеві організувати роботу щодо виправлення інтонації і голосу дітей.

Починаючи з 2 класу, ознайомлення школярів з «трьома китами», яке, як зазначав Д. Б. Кабалевський, подібне не тільки до закладання надійного фундаменту, а й першого поверху будівлі, завдяки чому створюються необхідні умови для побудови наступних поверхів. Отже, завдання вчителя 2 класу —. сформувати в учнів початкові уявлення про пісню, танець, марш, які допомагають дітям досить вільно увійти в багатий світ музики.

У 2 класі ключові знання є узагальненим орієнтиром, які допомагають дітям увійти в світ різноманітного за своїми формами і жанрами музичного мистецтва. У 3 класі ключові знання: служать пізнавальною основою для заглиблення та емоційного проникнення у зміст складніших музичних творів. У 4 класі за допомогою ключових знань встановлюються зв'язки між музичними культурами різних народів світу.

Зміст програми "Музика" у І-4-х класах складається з таких музичних понять і вмінь:

а/ поняття: ритм, мелодія, гармонія, форма, виразність, споріднені види мистецтва;

б/ уміння: слухання, рухи під музику, спів, виконавство на музичних інструментах, музична творчість.

Передбачені програмою знання, музичні вміння і виконавські навички формуються в процесі конкретної діяльності дітей: слухання музичних творів, хорового співу, руху під музику, музикування. Взаємозв'язок і взаємодія цих компонентів забезпечуються, зокрема, використанням одних і тих самих творів. Наприклад, у І семестрі «Веселу. Сумну» Л. Бетховена слухають з метою встановлення характеру музики, а в IІ — визначити форму. Або: другокласники співають російську народну пісню «Во поле береза стояла», а потім слухають, як вона звучить у фіналі 4-ї симфонії П. Чайковського. Російська народна пісня «Уж как по мосту-мосточку» веде школярів до опери П. Чайковського «Євгеній Онєгін», а українська народна пісня «Ой лопнув обруч» — до 2-го концерту І. Берковича.

Тема «Три кити в музиці — пісня, танець, марш» створює основу для розуміння життєвого змісту музики і дає орієнтацію музичного сприймання учнів, яке збагачуватиметься і поглиблюватиметься протягом усіх наступних років. Слова композитор, виконавець, слухач входять в активний словник школярів і супроводжуватимуть їх на музичних заняттях з інших тем. '

З опорою на «трьох китів» розкривається зміст наступних тем 2 класу. Учитель має добре орієнтуватися в музичному матеріалі, який передбачено використати на уроках, бо цей матеріал дуже різноманітний і нерідко контрастний.

Починаючи з 2 класу, в учнів формуються знання про музичну мову, зокрема про засоби виразності. Відбувається збагачення не тільки змістовної образної основи пісні, танцю, маршу, а й усвідомлення властивих їм художньо виражальних засобів. Таким чином, уже в 2 класі накреслюються безпосередні зв'язки між ідейно-моральними і музично-пізнавальними знаннями учнів. Особливе значення має єдність узагальненого і конкретного в емоційно-пізнавальній діяльності учнів. Цей підхід реалізується протягом усіх наступних років навчання музики за новою програмою. Саме єдність узагальненого і конкретного — основа розвитку здатності до художнього мислення, встановлення зв'язків музичного мистецтвам життям. .

Наявність у школярів різних задатків і рівня розвитку, різних нахилів й інтересів вимагає диференційованого підходу до навчання. Ось чому в педагогіці існує проблема пошуку таких умов, за яких навчання і розвиток учнів відбувалося б найефективніше.

Навчально-виховний процес, для якого характерне врахування індивідуальних відмінностей учнів, прийнято називати диференційованим, а саме навчання в умовах цього процесу — диференційованим навчанням.

У початкових класах здібності учнів можна визначити в результаті індивідуального підходу до них. Психологи стверджують, що всі здорові в психічному відношенні люди здатні до того чи іншого виду діяльності, у тому числі й до занять музикою, але не однаковою мірою. До того ж здібності людини до різних видів діяльності неоднакові. Щодо занять з музики, то тут потрібні певні .заходи, які забезпечують розвиток здібностей учнів в оптимальному режимі з урахуванням виявлених задатків.

Готуючись до уроку, недостатньо продумати тільки навчально-виховні завдання, що їх потрібно розв'язати. Адже у навчальному процесі беруть участь конкретні діти, і результат здійснюваних заходів залежить від рівня розвитку кожної дитини, її попередньої підготовки, ставлення до предмета, від того, якою мірою вона включена в активну діяльність.

Слід брати до уваги нерівномірність розвитку дітей. Дані досліджень показують, наприклад, що одні учні засвоюють на уроці лише 30% навчального матеріалу, другі — 50, треті — 75%. Але є й такі, які майже повністю засвоюють його.

Попередження і подолання відставання окремих учнів зовсім не означає, що не потрібно посилювати роботу з дітьми, які виявляють підвищений інтерес до предмета.

Зрозуміло, що на уроці неможливо повністю розв'язати це завдання, але саме на ньому формуються індивідуальні інтереси і здібності учнів до предмета в цілому і до різних видів діяльності.

Питання для контролю і самоконтролю:

1. Як вікові особливості молодших школярів визначають успіх музично-виховної роботи в школі? Як можуть впливати на результати музичного розвитку дітей їх індивідуальні відмінності?

2. Якими чинниками визначається готовність дітей до музичного навчання і виховання в школі?

3. Чи згодні ви з думкою Д.Б.Кабалевського про те, що в умовах загальноосвітньої школи в музичному вихованні слід виходити не із здібностей, а з їхнього життєвого досвіду? Обґрунтуйте свою думку.

4. Які загальні риси музичного розвитку властиві першокласникам?

5. назвіть причини, які зумовлюють проблему використання фольклору в музичному вихованні дітей?

6. Чому удосконалення системи музичного виховання школярів в Україні торкнулося насамперед питань використання фольклору?

Семінар

Уроки музики у 1-4 класах.

1. Особливості програм з музики і мистецтва для початкової школи.

2. Методика музичного навчання і виховання у 1 класі.

3. Методика музичного навчання і виховання у 2 класі.

4. Методика музичного навчання і виховання у 3 класі.

5. Методика музичного навчання і виховання у 4 класі.

6. Огляд періодичної і музично-педагогічної літератури з теми

При підготовці звернути увагу на мету і завдання музичного виховання, музичний матеріал, тематику, знання, вміння й навички, якими мають оволодіти молодші школярі.

Орієнтовна тематика практичних завдань:

Складання плану-конспекту уроку музики до однієї з тем шкільної програми “Музика” або “Мистецтво” для початкових класів (за вибором).

Послідовність виконання:

1. Ознайомлення зі змістом і музичним матеріалом програм “Музика” і “Мистецтво”.

2. Огляд періодичної і музично-педагогічної літератури з теми.

Складання плану-конспекту уроку музики до однієї з тем шкільної

програми “Музика” або “Мистецтво” для початкових класів (за вибором).

3. Реферати: “Музичне виховання на уроках музики в 1-му класі”, “Музичне виховання на уроках музики в 2-му класі”, “Музичне виховання на уроках музики в 3-му класі”, “Музичне виховання на уроках музики в 4-му класі” (індивідуальні завдання за вибором)..

Література:

1. Абдуллин А. Теория и практика музыкального обучения в обще образовательной шко ле.-М.,1983.с.19-54.

2. Верещагіна А., Жовчик З. Методика викладання музики в 1-му класі. – К., 1987.

3. Гумінська О. Уроки музики в загальноосвітній школі.- Т.,2003. – С. 14-72, 76-81.

4. Кабалевський Д. Про трьох китів та інші цікаві речі. – К., 1973. Масол Л. Вивчення музики в 1-4 класах. Частина перша. – Х., 2003.

5. Мистецтво (авт. Масол Л. та ін. // Програми для середньої загальноосвітньої школи. 1-2 класи. 3-4 класи – К.: Початкова школа. – 2003. Фонохрестоматія для 1-4 класів початкової школи.

6. Музика (авт. Ростовський О. та ін. // Програми для середньої загальноосвітньої школи. 1-2 класи. 3-4 класи – К.: Початкова школа. – 2003.

7. Музыка в начальных классах / Э.Абдуллин и др.- М.:Просвещение, 1985.

8. Печерська Е. Уроки музики в початковій школі. – К., 2001. - С.217-231.

9. Програми для загальноосвітніх навчальних закладів . Музика.1-8 класи. – К., 2001.

10. Ригина Г. Уроки музыки в начальных классах .- К., 1979.

11. Ростовський О. Методика викладання музики в початковій школі.-Т.,2001. – С.91-184.

12. Ростовський О., Марченко Р., Хлєбнікова Л. Уроки музики в 1-му класі / ПШ. – 201. - №9, 11

13. Ростовський О., Марченко Р., Хлєбнікова Л., Бервецький З. Музика. Програми та поурочні методичні розробки для загальноосвітніх шкіл. 1-4 класи. - Т., 2000.

32