79. Похибки і точність вимірювання:

На точність вимірювання горизонтальних кутів впливає ряд похибок:

1. інструментальні; 2. Похибка за центруванням;

3. Похибка за редукцією; 4.за візуванням

5. за відлічуванням; 6.за бокову рефракцію.

Інструментальні похибки невеликі і включаються методикою спостереження. Похибка за візуванням невелика – 3’’, за редукцією теж невелика і за відлічуванням суттєва. Зміст похибок – m так як значення кута отримують за відлічування з двох напрямків

Кут вимірюють двойними прийомами (КЛ і КП)

Гранична похибка за відлічуванням подвійна

(5) = t (6)

Якшо вимірюють n кутів, то (7).

80. Вертикальна вісь обертання теодоліта –вісь обертання алідади;

Горизонтальна вісь теодоліта – вісь обертання зорової труби у вертикальній площині.

Візирна вісь зорової труби – це лінія яка проходить через центр сітки ниток та задню головну точку об’єктива.

Вісь циліндричного рівня – це дотична до твірної внутрішньої ампули в нуль пункті.

81. 1.Вісь циліндричного рівня має бути перпендикулярна до вертикальної осі обертання приладу.

2. Візирна вісь зорової труби має бути перпендикулярна до горизонтальної осі приладу (осі обертання труби).

3. Горизонтальна вісь приладу має бути перпендикулярна до вертикальної осі обертання приладу.

BB- вертикальна вісь теод.

B3- візирна вісь зорової труби.

ГВ – горизонтальна вісь труби.

82. Поле зору труби теодоліта типу ТЗО

Полем зору труби називають простір, який видно у нерухому трубу.

Кутом поля зору труби називають кут з вершиною в центрі об'єктива, під яким видно діаметр діафрагми, роз­ташованої у площині сітки ниток.

Поле зору труби теодолітів та назву штрихів зображено нарис. 1.3.13.

сітки ниток

Вертикальний штрих сітки ниток

В іддалемірні штрихи

Центр сітки тіток

1.3.13. Поле зору зорової труби

Вертикальні

штрихи (бісектор)

сітки ниток

Горизонтальний штрих сітки ниток

При візуванні на ціль спостерігач чітко повинен бачити як зображення сітки ниток так і ціль. Якщо, зображення предмета не попадає в площину сітки ниток то таке явище називають паралаксом сітки ниток. Паралакс виникає через неякісне фокусування труби і усувається встановленням чіткості зображення сітки ниток, і цілі за допомогою фокусу вального гвинта.

83. Теодоліт - геодезичний вимірювальний інструмент, призначений для виміру вертикальних і горизонтальних кутів. Даний прилад застосовується при проведенні геодезичних та будівельних робіт. 

Види теодолітів:  • Оптичний теодоліт - теодоліт з колами зі скла, що має оптичні відлікові пристрої;  • Електронний теодоліт - найбільш сучасний пристрій з функціями обчислення і запам'ятовування кутів і координат точок на місцевості;  • Кодовий теодоліт - забезпечений спеціальним пристроєм, який автоматично розраховує координати і виводить їх на екран комп'ютера;  • Гіроскопічний теодоліт - основною функцією даного пристрою є визначення меридіана;  • Маркшейдерський теодоліт - спеціальний теодоліт для проведення робіт у шахтах;  • Тахеометри;  • Астрономічний теодоліт - забезпечений мікрометром, завдяки якому може виробляти візування в зеніт.  Класифікація теодолітів.  За класом точності теодоліти ділять на наступні групи: високоточні (Т1), точні (Т2, Т5), і технічні (Т15, Т30, Т60).  Відповідно до особливостей пристрою, теодоліти ділять на наступні категорії:  • Традиційні - з рівнем на вертикальному крузі;  • К - з компенсатором кутів нахилу;  • А - автоколімаційних;  • М - маркшейдерські;  • Е - електронні. 

84. Установлюють штатив з прикріпленим до нього теодолітом приблизно над точкою центрування. Для цього утримуючи в руках дві ніжки штатива, встромлюють третю його ніжку в землю так, щоб вістря підчепленого вантажу виска розташувалося поблизу точки центрування. Верхня площина головки штатива має бути приблизно горизонтальна, а теодоліт на зручній для роботи висоті. Досягнувши такого положення, ніжки, що знаходяться в руках, одночасно опускають на землю. Заспокоївши висок, натискають ногою на підпятники ніжок з таким розрахунком,щоб висок точніше установився над точкою, а штатив став стійким. Довжину нитки виска регулюють так, щоб вістря вантажу розташовувались безпосередньо над точкою центрування. Попустивши становий гвинт остаточно центрують теодоліт преміщенням його на головці штатива. Встановивши точно вістря вантажу над точкою центрування і притримуючи теодоліт за підставку, закручують становий гвинт. Для зручності користування нитковий висок потрібно належно підготувати до роботи. Для цього беруть нитку завдовжки 2 м, один її кінець прикріплюють до вантажу. і закріплюють його там. Інший кінець протягують крізь два отвори металевої або пластикової планки і закріплюють його до верхнього отвору планки. Утвореною петлею чіпляють нитку виска до гачка на становому гвинті штатива. Переміщенням планки планки вздовж нитки легко й phexyj встановлювати выстря вантажу над точкою центрування на потрыбный висоты над нею.

85. Знімання ситуацій:

1. Лінійна засічка – її виконують тоді, коли відстань від точок знімальної основи до контурних точок не перевищує довжину мірного приладу.

2. Кутова засічка – виконується тоді, коли відстань до контурів точки не перевищує довжину мірного приладу.

3. Метод «перпендикуляри» - виконується тоді , коли контур розміщений вздовж ліній ходу. Утворюють перпендикуляром Еккера, потім стрічкою вимірюють відстань.

4. Полярна засічка – вимірюють полярний кут і відстань.

5. Створна засічка.

86.

Під назвою “Тахеометрія” (“швидке вимірювання”) розуміють одночасне визначення планового і висотного положення точки на місцевості. З одної точки стояння, просторові координати якої відомі, визначають положення пікетних точок способом полярних координат (кута  між орієнтирним напрямком і вибраною точкою та віддаллю d від станції до цієї точки). Перевищення визначають за виміряною віддаллю d та виміряним вертикальним кутом .

Якщо використовують горизонтальне прокладання між станцією і вибраною точкою, то перевищення обчислюють за формулою

(1)

де і і v - відповідно висота приладу та висота наведення середньої нитки зорової труби.

Коли віддаль визначена за допомогою ниткового віддалеміра теодоліту і рейки з сантиметровими поділками, то перевищення визначають за формулою

(2)

де D^’- нахилена віддаль між станцією і вибраною точкою.

Велика перевага тахеометричного методу полягає в тому, що необхідно затратити мало часу на вимірювання і визначити положення пікетних точок, як в плані, так і по висоті.

Тахеометричне знімання використовується в основному при складанні планів з горизонталями, на яких розробляють проекти будівництва житлових приміщень, автодоріг, залізних доріг, гідротехнічних і промислових об‘єктів і т. ін.

Характерною особливістю тахеометричного знімання є детальне зображення рельєфу місцевості при додержані максимальних віддалей від станції до пікетної точки. Стандартні масштаби та обґрунтовані максимальні віддалі приведені в табл.