2. Функціональна структура сфери торгівлі в сучасних умовах

У структурному плані торгівля є багатовимірною сферою. Вона включає функціональні, соціальні, організаційні чинники.

Функціональна структура — це склад елементів, що виражають основні функції торгівлі. Донедавна ядро функціональної структури утворювали такі види економічної діяльності: "Матеріально-технічне забезпечення", "Заготівля сільгосппродукції", "Торгівля товарами народного споживання". Усі вони відповідним чином опосередковували обмін і формували сферу товарного обігу. В умовах ринкових відносин ця структура суттєво трансформується.

Матеріально-технічне забезпечення як розподільна система засобів виробництва себе вичерпало. По-перше, засоби виробництва і предмети праці стали товаром, і їх обмін здійснюється за посередництвом грошей. Це означає, що обмін набуває форми купівлі-продажу і підпорядковується тим самим економічним законам, що й торгівля. По-друге, зникає доцільність планомірного розподілу засобів виробництва, оскільки на ринку продукції виробничого призначення основними важелями є попит, пропозиція і ціна.

Що ж до заготівель сільгосппродукції як форми товарного обігу, то вони також не вписуються в систему ринкових відносин. Останнім часом кардинально змінилися відносини власності в аграрному секторі, методи господарювання. Уся продукція сільського господарства стала не тільки товаром, але й предметом вільної купівлі-продажу.

Таким чином, матеріально-технічне забезпечення перетворюється на оптову торгівлю засобами виробництва, а заготівлі сільгосппродукції — на оптову торгівлю аграрною продукцією. Тому цілком закономірно, що ці дві форми можна віднести до галузі "Торгівля", як це практикується в країнах ринкової орієнтації.

Державний класифікатор видів економічної діяльності в Україні також об'єднує всі раніше чинні організаційні форми в одну групу. Функціональну структуру сфери обігу згідно з новою класифікацією подано в табл. 1.

Таблиця 1. Функціональна структура торгівлі

Склад торгівлі	Кількість класів	Структура торгівлі
Оптова	6	Оптова торгівля непереробленими сільськогосподарськими продуктами
	10	Оптова торгівля харчовими продуктами
	15	Оптова торгівля непродовольчими товарами
	20	Оптова торгівля засобами виробництва і предметами праці
	5	Оптова торгівля транспортними засобами
Посередництво в торгівлі	2	Посередництво в торгівлі сільгосппродукцією і продуктами її переробки
	2	Посередництво в торгівлі товарами легкої промисловості й побутового призначення
	4	Посередництво в торгівлі засобами виробництва і транспортом
	2	Інші види торгового посередництва
Роздрібна	2	Роздрібна торгівля в магазинах зі змішаним асортиментом товарів
	9	Спеціалізована роздрібна торгівля продтоварами
	2	Роздрібна торгівля фармацевтичними і медичними виробами
	24	Спеціалізована роздрібна торгівля непродовольчими товарами
	3	Роздрібна торгівля уживаними товарами
	5	Роздрібна торгівля поза магазинами
Торгівля послугами	10	Ремонт предметів особистого користування і домашнього вжитку

За новою класифікацією "Торгівля" уособлює усі існуючі раніше організаційні форми у сфері товарного обігу. Отже, у функціональному плані структура торгівлі значно розширилася, охопивши при цьому понад 55 підкласів (видів і різновидів торгівлі), не менше як 45 класів роздрібної торгівлі, майже 10 класів торгового посередництва і стільки ж класів торгівлі послугами.

Треба зауважити, що відповідно до нової класифікації видів економічної діяльності зі сфери торгівлі виведено громадське харчування, оскільки виробничі витрати в цій галузі переважають витрати обігу.

Державний класифікатор не виділяє в окремий вид економічної діяльності зовнішню торгівлю, хоча вона має свої особливості й характерні риси, а також величезні масштаби міжнародного товарного обміну, який опосередковується цією галуззю.

Під час побудови структурної моделі сфери обігу зазначену галузь не можна відкидати. Отож, у загальному вигляді структурна модель торгівлі схематично зображена на рис. 1.

Рис. 1. Функціональна структурна модель торгівлі

Як видно з рис. 1, у структурній моделі торгівлі три складники утворюють її ядро: оптова торгівля, торговельне посередництво і роздрібна торгівля.

Багатоукладність економіки обумовлює розвиток і функціонування різноманітних соціальних форм торгівлі. На базі власності можна виділити різні її форми, їх об'єднує:

— забезпечення ефективного товарно-грошового обміну й отримання прибутку;

— схожість завдань і функцій соціально-економічного й організаційно-технологічного характеру;

— зміст комерційної діяльності й характер економічного механізму функціонування.

Разом із тим соціальні форми торгівлі мають свої особливості.

Державна форма торгівлі ґрунтується, головним чином, на державній комунальній формі власності, тобто на власності місцевих органів влади. У соціалістичний період державна форма переважала (понад 70% у товарообороті країни); тепер її частка значно знизилася. Вона не перевищує 10% у загальному товарообороті. Приблизно таку ж питому вагу має державна торгівля у структурі торговельної мережі.

Отже, особливістю державної торгівлі є те, що вона заснована на державній формі власності, а її роздрібна й оптова мережа розміщена в містах. Відповідно вона обслуговує переважно міське населення.

Необхідність збереження державної форми торгівлі в ринковому середовищі пояснюється багатьма причинами. По-перше, у сфері товарного виробництва залишається масштабний державний сектор. Тут значна частина продукції реалізується через власну фірмову торговельну мережу або, переважно, через державні канали. По-друге, державна торгівля покликана обслуговувати соціально незахищених громадян: пенсіонерів, ветеранів, біженців, багатодітні сім'ї на пільгових засадах. По-третє, через державну торгівлю державні органи можуть організовувати купівлю-продаж на умовах держконтракту, держзамовлення тощо.

Колективна форма торгівлі в останні роки набула прискореного розвитку. Якщо в доперебудовчий період її частка не перевищувала 23—25% у товарообороті внутрішньої торгівлі, то в 2012 р. вона сягала близько 80%.

Соціально-економічною базою такої форми торгівлі вважалася колективна власність, яка неоднорідна за типами і видами. Важливе місце посідали так звані підприємства колективні, тобто корпоративні. До них належали акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, різноманітні асоціації, об'єднання, їх частка становила 10—12% у колективній формі торгівлі. Близько 5% припадала на орендні підприємства, які здійснювали свою діяльність на орендованому майні. Такі підприємства, як правило, перебували на стадії приватизації.

Провідна роль у колективній формі торгівлі належала кооперативним підприємствам системи споживчої кооперації, їх кількість — це половина мережі колективної форми, але помітна стала тенденція до їх скорочення. Нині, відповідно до чинного законодавства, колективна форма власності є легітимною. Вона де-факто існує, але вилучена зі статистичної звітності і замінена приватною формою.

Приватна форма торгівлі, яка була ліквідована при соціалізмі, відродилася в сучасний перехідний період. Протягом короткого терміну вона досягла прогресу. По-перше, її частка зросла майже до 11%, а з 2012 р. — до 93%; по-друге, приватна торгівля представлена не тільки дрібнороздрібною мережею, як було на початку перебудови, але й порівняно великими і середніми магазинами. Фундаментом цієї форми є приватна власність і підприємницька ініціатива. Через розширення приватної власності приватна торгівля зміцнює свої позиції.

Для приватної торгівлі характерні постійна диверсифікація, висока культура і якість обслуговування, максимальна наближеність до покупців. Водночас ця форма торгівлі супроводжується постійним ризиком банкрутства.

Отже, на сучасному етапі в соціальному плані торгівля репрезентована п'ятьма формами: державною, державною корпоративною, комунальною, комунальною корпоративною та приватною, однак характер і тенденції їх розвитку різновекторні.

Значні перспективи в Україні відкриваються ще для однієї форми торгівлі, заснованої на власності іноземних фірм. Прямі іноземні інвестиції у внутрішню торгівлю становлять близько 1 млрд дол. США, або 14,5%. У цьому плані торгівля поступається лише харчовій промисловості, де частка інвестицій досягає 21%.

Серед об'єктів торгівлі з іноземним капіталом переважають роздрібні підприємства здебільшого відомих зарубіжних фірм. Таких підприємств нараховується майже 600.

Привабливість інвестицій в торгівлю пояснюється тим, що:

— окупність інвестицій у сфері обігу й оборотність коштів висока;

— місткість ринку в Україні є значною;

— механізм репатріації прибутку для іноземців спрощений.

Підсумовуючи характеристику соціальних форм торгівлі, можна констатувати, що вони відповідають багатоукладності економіки, але в перехідний період оптимальності їх пропорцій ще не досягнуто.

Організаційна структура торговельної сфери, що формується в перехідний період, адекватна ринково-орієнтованій економіці. По-перше, зникло таке поняття, як "вища інстанція". По-друге, уніфікація організаційних форм у цій сфері поступово змінюється різноманітністю структур. Провідною ланкою організаційної структури є низове, базове підприємство: магазин, аптека, кав'ярня, майстерня побутового обслуговування. Отже, структура середнього роздрібного торговельного підприємства у загальному вигляді може бути подана так, як зображено на рис. 2.

Рис. 2. Структура роздрібного торговельного підприємства

В оптовій торгівлі структура підприємств має свою специфіку. Низова оптова ланка торгівлі (оптова торгова база) в організаційно-структурному плані більш досконала, ніж у роздрібній торгівлі. Тут підрозділи побудовані за напрямами діяльності та товарними групами (рис. 3).

Рис. 3. Організаційна структура оптової торгової бази

Роздрібні, оптові, посередницькі підприємства у сфері торгівлі, як правило, мають статус юридичної особи. Вони самостійні в організаційному, економічному і юридичному сенсі. Однак в умовах ринкових відносин і конкурентного середовища підприємства намагаються об'єднатися на добровільних засадах в асоціації, об'єднання з метою зниження витрат, посилення конкурентних позицій, запобігання ризику банкрутства.

Процес об'єднання характерний для однотипних роздрібних підприємств: "Товари повсякденного попиту", "Продтовари", "Гастрономи", "Овочі, фрукти", "Універсами", "Одяг", "Госптовари", "Універмаги". Інтегратором в об'єднаннях і асоціаціях, як правило, виступає оптова торговельна база. Отже, такі об'єднання за своїми функціями є оптово-роздрібними.

Асоціація представляє інтереси своїх членів і захищає їх; надає їм комерційні, маркетингові, фінансові, транспортні, консультативні послуги; створює сприятливі умови для комерційної діяльності; забезпечує реалізацію загальної стратегії учасників асоціації на ринку товарів та послуг.

Аналогічно до асоціацій, на засадах горизонтальної кооперації побудовані відомчі системи торгівлі, наприклад, Укоопспілки. Об'єднання тут мають багатоступеневий характер.

Організаційні відносини в об'єднаннях горизонтального типу будуються на статутних та договірних засадах. При цьому організаційна самостійність кожного учасника зберігається. Водночас об'єднання набуває ознак і рис системи — гнучкої й демократичної.

Більш жорсткою системою торгівлі вважаються об'єднання вертикальні, характерні для концернів, корпорацій. Потужні корпорації, концерни, фірми органічно поєднують виробничу та торговельну діяльність. Ця форма торгівлі має назву фірмової.

У структурі фірмової торгівлі спостерігається висока централізація функцій, капіталу, повноважень. Відповідно торгівля розвивається і функціонує без достатньої самостійності. Більшість фірмових магазинів за своїм статусом є дочірніми підприємствами або філіями виробничих фірм і компаній.

Фірмова торгівля вітчизняних і зарубіжних фірм зосереджена, зазвичай, у великих містах. Ця форма торгівлі нині прогресує. Але світовий досвід показує, що можливості фірмової торгівлі обмежені, тому її перспективи проблематичні, особливо у таких видах, як торгівля товарами легкої промисловості й продтоварами.

Сектор соціально орієнтованої торгівлі має забезпечити торговельним обслуговуванням спеціальний контингент споживачів: студентів, військовиків, робітників, працівників режимних установ. Відповідно й мережа таких підприємств не є загальнодоступною. Вона розміщена на підприємствах, в установах, у військових частинах. В умовах кризи цей сектор повинен розширюватися, але реально він прискорено звужується, і причина цього — нестача коштів на отримання соціально орієнтованих об'єктів торгівлі.

Управлінський аспект у сфері торгівлі складний. Якщо на макрорівні й у масштабах області розвиток і функціонування торгівлі координується і якось управляється, то на низовому рівні, де розташована основна маса підприємств, торгівля, по суті, не керована. Адже більшість міст і райцентрів не мають спеціального координаційного органу торгівлі або він надзвичайно обмежений у повноваженнях.