4. Базові засади сутності податків.

Податки відомі людству вже декілька тисяч років, Поняття податку має значення в наукових і навчальних цілях, потреба в ньому виникає, коли приходиться звертатися до податкової юрисдикції, наприклад, у судових процесах. Основні ознаки податку, сукупність його визначальних властивостей розкривають дефініції, пропоновані в різних варіантах.Глибоко продумана сутність податків у їх "філософському" буржуазно-демократичному значенні, прикладом чого є дефініція, сформульована Установчими зборами в часи Великої Французької революції (1789 р.): "Оподаткування - спільний обов'язок громадян, форма компенсації та ціна тих переваг, які дає членство в суспільстві.В одному з сучасних американських підручників наводиться таке визначення: "Податки - обов'язкові збори, накладені державою на дохід, видатки або майно, без точно визначеної зустрічної компенсації. Головна мета оподаткування полягає в мобілізації доходів для фінансування суспільних потреб". Верховний суд США визначив податок як "нагальне стягнення з метою утримання держави (government)". Податки необхідні для існування держави незалежно від ставлення людей до оподаткування. Професор Й. Ланг (ФРН) констатує, що податки поєднують здатність "покриття загальної фінансової потреби" з "метою одержання доходу". Тим самим позитивні (фіскальні) цілі оподаткування скомбіновані з нормативними (не фіскальними). Але Ланг наголошує, що в конституції обов'язково треба задекларувати призначення податків як джерела фінансування суспільних потреб. Такий запис принципово важливий, щоб підкреслити суспільну корисність податків, зайвий раз не нагадуючи платникам про тягар оподаткування. Отже податки - частина приватних ресурсів, передана платниками у формі грошових внесків у розпорядження держави в обмін на блага цивілізованого існування, вже наявні, одержувані або ті, що стануть доступні в майбутньому.

5.Сутнісні інтерпретації податків: примусовість, обов’язковість, добровільність.

Ще й сьогодні раз у раз зустрічаються твердження, що податки залишаються примусовими платежами. На перший погляд, вони не безпідставні, - адже, якщо підприємства і банки акумулюють кошти через ринкові механізми, то держава збирає доходи адміністративними засобами, притаманними податковій системі. Проте, приймемо до уваги, що адміністрування в широкому розумінні означає діяльність виконавчо-розпорядчих органів по управлінню та забезпеченню функціонування держави, що лише як виняток, властивий абсолютистським, тоталітарним і авторитарним режимам, допускає безпосередні форми примусу: погрози, шантаж, тілесні покарання, психологічне примушення.. Отже, визначення податку як примусового платежу відпадає саме собою, воно не відповідає сучасним реаліям. Пояснення податку в поняттях вульгарного насильства чи відвертого примусу – данина у віджитому минулому.

Податок - платіж добровільний у тому сенсі, що умовний типовий (медіанний) платник-виборець повністю усвідомлює як через систему оподаткування здійснюється обмін податків на блага загального споживання у вигляді гарантованих державою прав власності, соціального захисту, безпеки та комфорту існування.Таким чином, із трьох альтернативних епітетів, якими описують сутність податку (примусовий, добровільний, обов'язковий), точніша, ближча до дійсності інтерпретація податку як обов'язкового платежу. Обов'язок, особливо у високому громадянському сенсі, відрізняється від примітивного примушування і воднораз нерівнозначний охочій добровільності. На Заході давно розроблена соціологічна теорія вчення про податки, біля витоків якої стояв видатний американський учений-фінансист Едвін Селігмен (1861-1939). У контексті даної теорії характер оподаткування і поведінку платників пояснюють в економічних, політичних і морально-етичних категоріях. Великодушність і поблажливість в оподаткуванні недоречні. З цієї причини контроль за виконанням правил і обов'язків залишається необхідною функцією державних органів. Успіх роботи податкового відомства знаходиться в залежності від того, в якій мірі уряд уміє переконувати та спонукати людей до соціальної відповідальності стосовно сплати податків або спроможний у раціональній формі заставити їх додержуватися установленої фіскальної дисципліни.