16.Еволюція принципів оподаткування.

Принципи оподаткування - це базові ідеї і положення, що визначають головні напрями державної політики у сфері податкової (фінансової) діяльності і закріплені нормами права. Формування та еволюція принципів оподаткування пройшли ряд етапів. У процесі розвитку практики оподаткування, що обчислюється багатьма століттями, з'являються практичні знання про цей процес, думки та міркування, які потім обробляються вченими-економістами, філософами, правознавцями, набуваючи форму наукових положень і правил.

Конституція України (ч. 3 ст. 75) передбачає встановлення загальних принципів оподаткування і створює для цього досить широку основу з положень про обов'язок кожного сплачувати законно встановлені податки, про рівність прав і свобод громадянина і людини, єдності економічного простору, визнання та захисту державою всіх форм власності і т.д. Наприклад, принцип загальності оподаткування випливає з конституційного положення, що знайшов відображення у ст. 57. Принципи оподаткування істотні для податкової системи, визначаючи її конфігурацію та зміст. При формуванні податкового права законодавець зобов'язаний враховувати принципи оподаткування . Вони повинні бути, з одного боку, сформульовані як норми - принципи, а з іншого - "розчинені" у податковому праві як підгалузі фінансового права. Принципи оподаткування надають якісну визначеність податкового права, становлять, за Монтеск'є, його "дух". Видається, що з урахуванням досвіду оподаткування більшості країн світу, а також досягнень зарубіжної та вітчизняної фінансової та фінансово-правової науки практика оподаткування може базуватися на таких принципах: справедливості, законності, загальності, податкової платоспроможності, юридичної рівності платників податків, визначеності, зручності платника податків при сплаті податку, стабільності законодавства та ін

17.Історія оподаткування в Україні.

Завдяки податкам держава має можливість накопичувати і зосереджувати матеріально-фінансові ресурси, необхідні для її функціонування: управління суспільними справами, підтримання громадського правопорядку, проведення необхідної суспільству господарської діяльності, вирішення різноманітних соціальних проблем і питань духовно-культурного життя, оборони країни. Податки є основою формування бюджету держави, завдяки якому вона здійснює видатки на різні суспільні потреби.Податкова система в Україні розпочинає свою історію з VІІІ –ХІІ ст., з часів формування Київської держави - Русі.Найдавнішою системою прямих податків на утримання княжого двору й дружини була у Київській Русі данина, яка сплачувалася, звичайно, продуктами сільського господарства і промислівУ другій половині ХІV ст. більшість українських земель увійшли до складу Великого князівства Литовського.Відомо, що в Литовській державі існували різні податки: дань, подимщина, серебщина, посощина, поволовщина, поголовщина, чинш та інші.Наприкінці ХVІ – на початку ХVІІ ст. в Речі Посполитій, а отже й в Україні, поширилася практика передачі права на збирання надзвичайних і міських податків в оренду. В кінці XVII ст. українська Гетьманська держава все більше загрузала у владних тенетах Росії. Приріст доходів від прямих податків досягався в основному двома методами: збільшенням ставок вже існуючих податків або введенням нових податків. Податковий прес Російської імперії відчули на собі й українські землі, що увійшли до її складу. Населення Київської губернії сплачувало протягом 1714-1716р.р. понад 40 податків.Систему класифікації податків того періоду можна умовно поділити на постійні (ординарні) та надзвичайні (екстраординарні) податки.У сфері фінансів для Росії початку ХХ ст. характерним було бурхливе зростання державного бюджету. Але зміни у політичній, економічній та соціальній політиці Російської імперії відобразилися на внутрішній ситуації в Україні.З перших днів існування Української Держави гетьман П.П. Скоропадський проголосив, що фінансовою одиницею в Україні буде карбованець, але вже 31 травня 1918 р. уряд був змушений офіційно ввести в обіг гривні.У сфері податкової політики гетьманський уряд спершу підвищив ставки прямих податків та мит. Проте поповнення дохідної частини бюджету українського казначейства за рахунок прямих податків було дуже незначним. Прибутковий і промисловий податки збирались дуже важко, а поземельний майже зовсім не надходив.Нарешті у 1930р. в СРСР було здійснено податкову реформу, котра замінила 86 податкових платежів і зборів двома – податком з обігу й податком з чистого прибутку, стягнення яких здійснював Наркомфін, а місцеві податки – територіальні органи Радянської влади.З розпадом Радянського Союзу Україна стала на шлях самостійного державного розвитку, взявши курс на побудову ринкової економіки.З появою нових форм власності і методів господарювання стара податкова система перестала відповідати вимогам часу і не могла забезпечити потреби держави та громадян. Саме тому виникла потреба у проведенні податкової реформи в Україні.Перші крокі до створення сучасної податкової служби були зроблені 1990 року, коли підприємництво в державі тільки-но почало зароджуватися. В той час на базі відділів державних доходів у фінансових органах були створені податкові інспекції, які підпорядковувалися Міністерству фінансів України.22 серпня 1996р. Президент України підписав Указ «Про утворення Державної податкової адміністрації України та місцевих державних податкових адміністрацій», а 30 жовтня 1996р. – Указ «Питання державних податкових адміністрацій», за яким податкова служба України фактично набула свого організаційного та структурного визначення.Податкові органи країни забезпечують надходження майже 80 відсотків усіх доходів Державного та місцевих бюджетів. При цьому вони здійснюють контроль та адміністрування майже 100 видів податків, зборів та обов’язкових платежів до бюджетів усіх рівнів та державних цільових фондів. Найвагомішими джерелами доходів є податок на прибуток підприємства, податок на додану вартість, податок з доходів громадян, акцизні збори та збори за використання природних ресурсів, плата за землю.