3. Читання та аналіз поезії «о земле втрачена, явися...».

- Саме в вірші «О земле втрачена, явися...», який зараз прочитаємо, а потім проаналізуємо, ми можемо побачити безмежну любов В. Стуса до рідної України.

О, земле втрачена, явися

Бодай у зболеному сні

І лазурово простелися,

Промийся мертвому мені!

І поверни у дні забуті;

Росою згадок окропи,

Віддай усе благій покуті

І тихо вимов: лихо, спи!...

Сонця хлопочуться в озерах,

Спадають гуси до води,

В далеких по життєвих ерах

Мої розтанули сліди.

Минуле, озовися, де ти?

Забуті радощі, жалі.

О, земле втрачена, явися

Бодай у зболеному сні,

І лазурово простелися,

І душу порятуй мені.

1. Бесіда.

• Чи сподобався вам вірш?

• Які почуття викликав?

• Коли і де було написано вірш? (на засланні)

• Віднайдіть в тексті цитати про спогади. («сонця хлюпочуться в озерах», «світання тіні пелехаті над райдугою голосів», «плескіт крил і хлюпіт хвиль»…)

• Як Ви гадаєте, про що хотів розповісти нам автор?

• Який настрій ліричного героя? (Настрій ліричного героя емоційно під­несений)

• Які види лірики ви знаєте? (громадянська, інтимна, філософська пейзажна, політична)

• Доведіть цитатами з твору, що в поезії поєднується громадянська, патріотична та пейзажна лірика.

- Прочитайте останні рядки віршу. Як вони: звучать оптимістично чи песимістично? (оптимістично)

4. Виразне читання й аналіз поезії «Господи, гніву пречистого...»

Господи, гніву пречистого

благаю — не май за зле.

Де не стоятиму — вистою.

Спасибі за те, що мале

людське життя, хоч надією

довжу його в віки.

Думою тугу розвіюю,

щоб був я завжди такий,

яким мене мати вродила

і благословила в світи.

І добре, що не зуміла

мене од біди вберегти.

4.1. Бесіда.

- Про що говорить автор у вірші? Знайдіть підтвердження в поезії! (автор говорить про власну силу й незламність: «Де не стоятиму — вистою».)

- Що цим він хоче показати? (він показує свою непідвладність обставинам, непорушність принципів за жодних умов. Тільки так можна зберегти моральну повноцінність.)

- Які почуття викликає цей вірш? (силу духу, емоційну стійкість)

- Про що змушує нас задуматися? (про життя)

- Кого, Василь Стус, бачить в образі Господа та матері? (У Богові та матері Стус бачить духовних провідників, котрі визначають внутрішнє обличчя людини. Адже для двобою з державою смерті потрібна незаплямована душа. Сила народжується у випробуваннях.)

- Яким перед нами постає ліричний герой? Охарактеризуйте його використовуючи цитати з твору. (Ліричний герой протидіє внутрішній слабкості («тузі»), щоб не зрадити духовному покликанню (бути таким, яким «мати вродила»), він сприймає трагічні обставини існування («біду») як спосіб вироблення внутрішньої сили.).

Мета життя кожної людини — «іти до добра і правди». Автор говорить нам: хто обрав цей шлях, не повинен спинятися, треба йти, долати перешкоди, «прагнути неба».

5. Аналіз поезії «Як добре те, що смерті не боюсь я...».

• А тепер ми прочитаємо та проаналізуємо заповіт В. Стуса «Як добре те, що смерті не боюсь я…».

• Хто бажає прочитати?

(Після прочитання проводжу бесіду).