- •10. Зменшення статутного капіталу : цілі, методи і порядок проведення
- •13. Класифікація внутрішніх джерел фінансування підприємства.
- •14. Поняття самофінансування підприємства та його види.
- •15. Економічний зміст прихованого самофінансування, його переваги та недоліки.
- •16. Поняття відкритого самофінансування (тезаврації прибутку) : переваги та недоліки.
- •17. Суть амортизаційних відрахувань – як внутрішнього джерела фінансування підприємства. Сучасні методи нарахування амортизації.
- •18. Забезпечення наступних витрат і платежів: суть, порядок утворення та види забезпечень.
- •19. Зміст, значення та основні завдання дивідендної політики
- •23.Порядок нарахування дивідендів.
- •21. Фактори дивідендної політики
- •24. Інструменти дивідендної політики
- •26. Оподаткування дивідендів.
- •28. Позикові ресурси підприємства: склад та стратегія формування. Визначення потреби підприємства в позикових ресурсах.
- •29. Практична діяльність підприємства щодо отримання банківських кредитів. Оцінка кредитоспроможності підприємства
- •30. Лізингове кредитування: економічний зміст, переваги та недоліки
- •31. Комерційне кредитування підприємств: суть, необхідність та різновиди
- •32. Факторинг. Операції підприємства з векселями
- •33. Реорганізація підприємства: мета, завдання та загальні передумови її здійснення
- •34. Оцінка ефективності проведення реорганізації підприємства
- •1. Ефективність фінансової реорганізації підприємств за критерієм зростання рівня їхньої платоспроможності:
- •2. Ефективність фінансової реорганізації підприємств за критерієм підвищення рівня їхньої фінансової стабільності:
- •35. Сутність, завдання та основні мотиви реорганізації, спрямованої на укрупнення підприємства
- •36. Злиття, приєднання та поглинання: етапи проведення різних форм реорганізації, спрямованої на укрупнення підприємства
- •37. Фінансовий механізм проведення реорганізації, спрямованої на розукрупнення підприємства.
- •38. Етапи здійснення поділу та виділення – як основних форм реорганізації, спрямованої на розукрупнення підприємства.
- •39. Загальні умови проведення перетворення як особливої форми реорганізації пп.
- •40. Необхідність, завдання і принципи здійснення оцінки вартості підприємства.
- •42. Інвестиції підприємства: суть, значення та класифікація. Зміст інвестиційної діяльності.
- •43. Портфель інвестицій підприємства: критерії його формування та управління ним.
- •44. Поточні та довгострокові фінансові інвестиції. Диверсифікація фінансових вкладень.
- •45. Умови іноземного інвестування, види іноземних інвестицій та державні гарантії щодо їх захисту.
- •48. Оцінка доцільності вкладень в інвестиції з фіксованою ставкою дохідності
- •52. Митне оформлення та оподаткування зовнішньоторговельних операцій
- •54. Порядок укладання зовнішньоторговельних контрактів.
- •60 Загальна схема та принципи бюджетування.
- •61 Способи бюджетування: нуль-базис-бюджетування та традиційне бюджетування.
- •62 Система бюджетів на підприємстві: суть та необхідність створення.
- •63 Бюджетний контроль та аналіз відхилень.
18. Забезпечення наступних витрат і платежів: суть, порядок утворення та види забезпечень.
У складі забезпечень наступних витрат і платежів (розділ 2 пасиву балансу) відображаються нараховані у звітному періоді майбутні витрати і платежі, величина яких може бути визначена тільки на основі прогнозних оцінок, а також залишки коштів цільового фінансування і цільових надходжень. Ефект фінансування за рахунок забезпечень проявляється завдяки існуванню часового розриву між моментом їх формування (нарахування) та використання (грошових виплат). Забезпечення наступних витрат і платежів можна розглядати як один із інструментів прихованого самофінансування. За своїми характеристиками забезпечення можна трактувати як позичковий капітал підприємства з невизначеними строками та сумами погашення. До основних видів забезпечень, які можуть створюватися на підприємствах, належать такі:забезпечення виплат персоналу;додаткове пенсійне забезпечення;виконання гарантійних зобов’язань;реструктуризація;виконання зобов’язань за ризиковими (обтяжливими) контрактами тощо.
19. Зміст, значення та основні завдання дивідендної політики
Дивіденди — частина чистого прибутку, розподілена між учасниками (власниками) відповідно до частки їх участі у статутному капіталі підприємства. Дивідендна політика — це набір цілей і завдань, які ставить перед собою керівництво підприємства у галузі виплати дивідендів, а також сукупність методів і засобів їх досягнення. Оптимізація дивідендної політики — це оптимізація співвідношення між прибутком, що виплачується у вигляді дивідендів, і тим, який реінвестується з метою максимізації доходів власників.
Приймаючи рішення в галузі дивідендної політики, слід враховувати, що вони впливають на ряд ключових параметрів фінансово-господарської діяльності підприємства: величину самофінансування, структуру капіталу, ціну залучення фінансових ресурсів, ринковий курс корпоративних прав, ліквідність та ряд інших.
Основних завдань:
-виявлення основних факторів, які впливають на прийняття рішення щодо виплати дивідендів чи реінвестування прибутку;-визначення оптимального співвідношення між розподіленим і тезаврованим прибутком; -оцінку впливу рішення щодо порядку розподілу чистого прибутку на ринкову вартість корпоративних прав підприємства та його інвестиційну привабливість; -визначення оптимальної для підприємства величини статутного і власного капіталу; -узгодження стратегії виплати дивідендів із податковим законодавством; -вибір найприйнятнішого методу та форми нарахування і виплати дивідендів;-оцінку впливу дивідендної політики на вирішення конфлікту інтересів між власниками, кредиторами та керівництвом підприємства.
20. Теорії в галузі . «краще синиця в руках, ніж журавель у небі». На цьому припущенні ґрунтується американська модель оптимізації дивідендної політики (Bird-in-the-Hand-Argument). Найвідомішими прихильниками якого є Дж. Лінтнер та М. Гордон, актуальний курс акцій визначається теперішньою вартістю очікуваних доходів на ці акції, які включають усі майбутні дивіденди, а також очікувану виручку від реалізації акцій.
Теорії ММ (Міллера—Модільяні) Ф. Модільяні, М. Міллер, Ф. Блек відстоюють позицію, що між сумою сплачуваних дивідендів і ринковим курсом акцій не існує зв’язку, оскільки курс акцій визначається нинішніми та майбутніми доходами підприємства, а також потенціалом його зростання. Найраціональнішою з їх погляду є фінансова політика, в рамках якої відбувається відмова від виплати дивідендів і весь прибуток спрямовується на реінвестиції. Правило використання прибутку відповідно до цієї концепції формулюється таким чином: спрямовувати на виплату дивідендів слід лише ту частину прибутку, яку неможливо ефективно реінвестувати.
Якщо податковим законодавством країни (наприклад, США, Швейцарія, країни Бенілюксу) передбачено нижчий рівень оподаткування нерозподіленого прибутку порівняно з розподіленим, то підприємство отримує податкові переваги при використанні як джерела фінансування реінвестованого прибутку. Водночас вартість обслуговування власного капіталу, залученого із зовнішніх джерел, підвищується. Якщо ж рівень оподаткування дивідендів є нижчим, ніж рівень нерозподіленого прибутку (наприклад, Німеччина), то вигіднішою буде виплата дивідендів. Ця обставина лежить в основі ще однієї досить відомої теорії у галузі дивідендної політики — концепції податкових переваг.
