22. Класифікація конфліктів

У науковій та науково-практичній конфліктологічній літературі

вирізняють певні підходи до класифікації конфліктів.

За масштабом виокремлюють глобальні та парціальні (часткові) конфлікти.

У парціальних конфліктах спостерігається протиборство окре-

мих працівників з керівником або працівників між собою. Супереч-

ності парціальних конфліктів розв’язуються найчастіше авторите-

том керівника.

Вчені, досліджуючи критерії класифікації конфліктів, подають

такий критерій, як ставлення людини до конфлікту. Наприклад, мож-

на зробити такий поділ:

конфлікти, що оцінюються як небажані — при цьому з’являється

захисна позиція особистості;

конфлікти, що сприймаються людиною, як необхідні — в такому

разі людина поводиться природніше, адекватно.

Досить цікаву класифікацію конфліктів подає Л. А. Єршов [5].

1. За джерелом: а) конфлікти, що виникають внаслідок дій об’єк-

тивних факторів соціальної ситуації; б) конфлікти, що виникають

внаслідок зіткнення потреб, мотивів, поглядів, поведінки.

2. За змістом: а) конфлікти як ділові справи; б) конфлікти як осо-

бисті інтереси.

3. За значущістю: а) конфлікти, важливі лише для окремих пра-

цівників; б) конфлікти, важливі для окремих індивідів, груп, прошар-

ків населення тощо.

4. За типом розв’язання: а) конфлікти, що приводять до модифіка-

цій обох сторін; б) конфлікти, що приводять до знищення однієї із

сторін, її позицій, стереотипів, установок; в) конфлікти, що привели

до іншої точки зору обидві сторони.

5. За формою прояву: а) конфлікти того чи іншого напрямку дії,

поведінки (“наближення — віддалення”, “наближення — наближен-

ня”, “віддалення — віддалення”); б) конфлікти тієї чи іншої якості,

інтенсивності дії, поведінки; в) конфлікти, що виражаються вербаль-

но чи — невербальними засобами (мовчання, поза, погляд при

сприйнятті суперника); г) за типом структури взаємин — приховані,

відкриті; д) за соціальною формалізацією — конфлікти офіційні та

неофіційні тощо; е) конфлікти «прав та обов’язків».

А. Г. Здравомислов базуючись на працях Н. Смелзера, класифікує конфлікти за конфлік-туючими сторонами:

1. Міжіндивідуальні конфлікти. 2. Міжгрупові

конфлікти (при цьому виокремлює такі типи груп: а) група інтересів,

б) група етно-національного характеру, в) групи за спільністю ста-

новища). 3. Конфлікти між асоціаціями, партіями. 4. Внутрішньо- та

міжінституціальні конфлікти. 5. Конфлікти між секторами суспіль-

ного поділу праці. 6. Конфлікти між державними утвореннями.

7. Конфлікти між культурами і типами культур тощо.

23. Поняття і типологія міждержавних конфліктів

Міжнародний конфлікт сприймається як особливе політичне ставлення двох або кількох сторін - народів, держав чи групи держав, - концентровано відтворюючий у вигляді непрямого чи безпосереднього зіткнення економічні,социально-классовие, політичні, територіальні, національні, релігійні чи інші за своєю природою і характерові інтереси. Міжнародні конфлікти, в такий спосіб, є різновидом міжнародних відносин, у яких вступають різні держави щодо грунті протиріч інтересів. Зрозуміло, міжнародний конфлікт - це особливе, а чи не рутинне політичне ставлення, оскільки він означає і тому об'єктивно і суб'єктивно дозвіл різнорідних конкретних протиріч та породжуваних ними конфліктної форми і під час свого розвитку часто породжує міжнародні кризи і збройну боротьбу держав.

Міжнародні конфлікти незалежно від будь-яких специфічних ознак, властивих кожному їх, об'єктивно народжуються як особливі конкретно-історичні політичні відносини між країнами чи групами країн межах певного просторово-тимчасового континууму. Вони відтворюють безпосередньо чи опосередкованої формі, у цьому чи іншій формі відбиваючи розстановку і співвідношення сил на міжнародній арені, стан і системи міжнародних взаємин держави і її структури різних рівнях, і навіть інші, більш-менш пов'язані з цим глобальні, регіональні чи двосторонні протиріччя сучасного світу, складні, постійно що розвиваються умови у різних різних частинах земної кулі, безліч конкретних ситуацій різних рівнях міжнародних відносин.

Найпоширенішою на Заході є традиційна типологія конфліктів, згідно з якою розрізняють: міжнародну кризу; конфлікти малої інтенсивності; тероризм; громадянську війну і революцію, що набувають міжнародного характеру; війну та світову війну.

Міжнародна криза — це конфліктна ситуація, за якої: зачіпаються життєво важливі цілі діючих суб'єктів міжнародної політики; для прийняття рішення суб'єкти мають украй обмежений час; події зазвичай розвиваються непередбачувано; ситуація, однак, не переростає у збройний конфлікт.

Отже, криза — це ще не війна, а радше, приклад ситуації "ні миру, ні війни". Це такий вид стосунків між суб'єктами міжнародних відносин, за якого жодна із сторін не бажає війни або насильства, але обидві вважають свої цілі достатньо вагомими, щоб ризикувати задля них можливим розв'язанням війни.

Конфлікти малої інтенсивності. Відносини між державними та недержавними суб'єктами доволі часто захмарюються дрібними сутичками на кордонах, індивідуальним або невеликим груповим насильством. їх небезпеку почали розуміти лише сьогодні. Вона полягає в тому, що, по-перше, такий конфлікт може перетворитися у повномасштабний. По-друге, при сучасних військових озброєннях навіть конфлікт малої інтенсивності може призвести до великих руйнувань. По-третє, в умовах тісного взаємозв'язку сучасних незалежних держав порушення мирного життя в одному регіоні впливає на всі інші. Наприклад, радянсько-китайські прикордонні конфлікти.

Тероризм. Основна його мета — це розв'язання спору. Багато держав підтримують терористичну діяльність — Іран, Лівія, Сирія. Усі вони заперечують свою причетність до тероризму, проте відвойовують право боротися збройними методами проти "американського імперіалізму".

Громадянська війна і революція — це конфлікти у самій державі між двома чи більше сторонами через розбіжності поглядів щодо майбутнього ладу цієї держави чи кланових протиріч. Водночас, у громадянських війнах зазвичай бодай одна з воюючих сторін здобуває підтримку від закордонних політичних сил, причому зовнішні суб'єкти політики часто життєво зацікавлені у конкретному результаті.

Громадянські війни і революції посідають специфічне місце в будь-якій типології війн і насильства: вони дуже жорстокі та криваві. Згідно з дослідженнями, 10 із 13 найбільш смертоносних конфліктів XIX і XX ст. були саме громадянськими війнами.

Війна — це великомасштабний конфлікт між державами, що прагнуть досягти своїх політичних цілей за допомогою організованої збройної боротьби. Світова війна виникає, коли у військовий конфлікт утягуються групи держав, що переслідують глобальні цілі, вона призводить до чималих людських і матеріальних втрат.