- •16. Поняття конфліктної ситуації
- •17. Поняття та складові управління конфліктом
- •18.Баланси ролей.
- •19.Методи дослідження міжгрупових конфліктів
- •21.Поняття та сутність медіації
- •22. Класифікація конфліктів
- •23. Поняття і типологія міждержавних конфліктів
- •24. Механізми переговорного процесу
- •25. Соціально-психологічні причини виникнення конфліктів
- •26 Поняття технології ведення переговорів.
- •27 Способи демонстрацій позиції
- •28 Особистісні причини виникнення конфліктів
- •29 Поняття та причини сімейних конфліктів
- •30 Структура конфлікту
- •31 Типи суїцидальної поведінки як крайньої форми внутрішньоособистісного конфлікту
- •32 Об’єкт та предмет конфлікту
- •33 Психологічні складові конфлікту
- •34 Ескалація конфлікту
- •35 Способи зменшення рівня конфліктності: послаблення «системної опозиції».
- •36 Умови застосування прийому силового тиску
- •37 Причини виникнення міжетнічних конфліктів
- •38 Когнітивний дисонанс в системі внутрішньоособистісного конфлікту
- •39 Поняття і види внутрішньополітичних конфліктів
- •40 Механізми виникнення міжгрупових конфліктів
- •41 Соціологія конфлікту л.Козера
- •42 Соціологія конфлікту р.Дарендорфа
- •43 Поняття самогубства у теорії е.Дюркгайма
- •44 Соціологія конфлікту г.Зіммеля
- •45 Гарвардський метод ведення переговорів (Юрі та Фішер).
- •46 Концепції г.Моска та в.Парето
- •47 Концепція а.Бентлі
- •48 Психологія конфлікту з.Фрейда
- •49 Психологія конфлікту к.Г.Юнга
28 Особистісні причини виникнення конфліктів
Конфліктологи, психологи-практики стверджують, що виникнення конфліктів, як правило, пов'язане з психологічними особливостями особистості, її поведінкою, потребами.
На початку 20-х років XX ст. швейцарський психіатр К. Юнг (1875-1961) запропонував психологічні особливості індивіда щодо його інтересів до навколишнього світу називати "екстраверсія -інтроверсія".
Екстраверсія — індивід зосереджує свої інтереси на зовнішньому світі, зовнішніх об'єктах, інколи за рахунок своїх власних, у деяких випадках внаслідок применшення особистісної значущості. Таким особистостям властива імпульсивність поведінки, активність у жестах, товариськість, виявлення ініціативи (іноді надмірне), соціальна адаптованість, відкритість їх у зовнішній світ.
Інтроверсія — характеризується фіксацією уваги особистості на своїх власних інтересах, на власному внутрішньому світові. Такі особистості спілкуються не активно, досить утрудненою для них є соціальна адаптація.
Чому навчає практика життя? Вона вчить нас усвідомити, що причини конфліктів потрібно вивчати, знати про них якнайбільше, щоб запобігати їм. Серед причин конфліктів психологи пропонують розрізняти такі, що породжують конструктивні та деструктивні конфлікти.
Причини конструктивних конфліктів
Найвідомішими причинами, що породжують конструктивні конфлікти, є причини наших професійних буднів:
• невдоволення умовами праці;
• недоліки в організації праці;
• невдоволення оплатою праці;
• невідповідність прав та обов'язків;
• неритмічність роботи;
• незручний графік роботи;
• упущення та недоліки в технології;
• незабезпеченість ресурсами (сировиною, матеріалами, комплектуючими тощо);
• низький рівень трудової та виконавчої дисципліни;
• конфліктогенність організаційних структур;
• низький рівень управлінської культури керівників тощо.
Позитивне розв'язання конструктивного конфлікту — це насамперед врахування та усунення недоліків, бо це спрямовано на користь справі та обом сторонам, які перебували в конфліктній ситуації.
Причини деструктивних конфліктів
Породжуються деструктивні конфлікти найчастіше суб'єктивними причинами. До таких причин належать:
• неправильні дії керівника;
• неправильні дії підлеглих;
• неправильні дії керівника й підлеглих;
• невідповідність організації управління вимогам закону тощо. Учені, конфліктелоги-практики вирізняють два основних критерії оцінки типу конфлікту, що проявився:
• конфлікт є деструктивним (руйнуючим), якщо стосунки між людьми не поліпшилися. Конструктивний конфлікт сприяє поглибленню взаєморозуміння;
• конфлікт є деструктивним, коли проблема, що його викликала, залишилася нерозв'язаною. За конструктивного підходу до проблеми знаходять її розв'язання.
Пропонуємо правила, які сприяють конструктивним нормам оцінки конфліктних ситуацій:
• не можна від проблеми переходити на особу;
• не можна партнера вважати ворогом;
• не можна гніватися, злитись і мститися;
• не можна дбати лише про свої інтереси.
Ми всі припускаємося помилок, бачимо частіше їх в інших, ніж у собі, бо така вже людська природа.
Тому політики, керівники різних державних і недержавних служб мусять бути соціально відповідальними за свої управлінські ролі.
Потрібно тверезо оцінювати поради не піддаватися нашіптуванням, інколи пробачати і пояснювати людині, що певні учинки завдають усім тільки прикрощів.
