2.2 Аналіз стану облікової політики

Поняття «облікова політика» увійшло в сучасну науку та практику вітчизняного бухгалтерського обліку з прийняттям Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та пакету національних положень (стандартів) фінансової звітності. Це сукупність методів та процедур, які використовуються підприємством для складання і подання фінансової звітності.

Для будь-якої організації облікова політика – це основний методичний документ, яким вона керується у період своєї діяльності з дня державної реєстрації. Після статуту цей внутрішній нормативний документ є основним. При таких умовах облікову політику в широкому розумінні можна визначити як управління обліком, а в вузькому – як сукупність способів ведення обліку.

В даний момент облікова політика залишається у полі зору фінансових органів. Так, у листі Міністерства фінансів України від 21.12.2005 р. № 31-34000-10-5/27793 визначені основні положення розпорядного документу про облікову політику. Саме в цьому документі акцентується увага на те, що питання встановлення облікової політики відноситься до компетенції власника підприємства, тобто суб’єкта, який більше інших зацікавлений у посиленні обліково-аналітичних функцій у керівництві підприємством.

У цьому випадку саме управлінська спрямованість облікової політики має сенс, оскільки в повному обсязі може вплинути на процеси господарювання. Все це свідчить про те, що облікова політика охоплює широке коло завдань, рішення яких стосується направлень економічного розвитку та підвищення ефективності господарювання.

Як правило, облікова політика розробляється при створенні підприємства.

Згідно п. 23 П(С)БО «Загальні вимоги до фінансової звітності» в примітках до фінансової звітності підприємство повинне висвітлити облікову політику шляхом розкриття принципів оцінки статей звітності та методів обліку окремих її статей.

Підприємство самостійно визначає облікову політику. Вона затверджується керівництвом підприємства в наказі. Підприємство, що аналізується діє згідно закону України але не має власної облікової політики.

Я пропоную ввести таку облікову політику згідно якої:

1. Ведення бухгалтерського обліку на підприємстві покладено на головного бухгалтера.

2. Застосовувати План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій. З метою забезпечення необхідної деталізації обліково-економічної інформації дозволити головному бухгалтеру своїм розпорядженням вводити додаткову систему субрахунків.

3. Застосовувати журнально-ордерну систему обліку. Дані журналів-ордерів, інших облікових регістрів і додаткових довідок головному бухгалтеру відображати в Головній книзі підприємства (оборотному балансі), що є підставою для складання Балансу підприємства. Після обробки журнали-ордери, облікові регістри і довідки повинні бути підписані головним (старшим) бухгалтером із вказівкою дати підпису.

4. Дані регістрів обліку майна підприємства, інших облікових регістрів і додаткових довідок відображати в Головній книзі підприємства, що є підставою для складання фінансової звітності.

5. Організувати аналітичний облік руху товарно-матеріальних цінностей:

• у бухгалтерії

• у відомостях обліку залишків матеріалів у кількісно-сумарному виразі;

• на складах – у картках складського обліку в кількісному виразі.

6. Вести податковий облік відповідно до законодавства України.

7. Перед складанням річної фінансової звітності проводити інвентаризацію активів та зобов’язань підприємства станом на 1 грудня поточного року. Крім того, проводити інвентаризацію у разі зміни матеріально відповідальної особи та при встановленні фактів розкрадань. Для проведення інвентаризації створити постійно діючу комісію.

8. Установити межу суттєвості при складанні фінансової звітності у розмірі 50 грн.

9. Вважати матеріальні активи з терміном корисного використання (експлуатації) понад один рік вартістю менше 1000 грн. іншими необоротними матеріальними активами.

10. Застосовувати такі методи оцінки запасів при відпуску їх у виробництво, продажу чи іншому вибутті:

• середньозваженої собівартості

• при відпуску запасів у виробництво та реалізації готової продукції;

• за цінами продажу – для товарів, що продаються уроздріб у громадському харчуванні.

11. Суму резерву сумнівних боргів формувати виходячи з платоспроможності окремих (конкретних) дебіторів.

12. Контроль за виконанням цього наказу покласти на директора і головного бухгалтера підприємства відповідно.

2.3 Організація бухгалтерського обліку витрат і виходу продукції зернових культур

2.3.1 Стан первинного обліку витрат і виходу продукції зернових культур

Усі записи у бухгалтерському обліку про витрати і вихід продукції зернових на СВК «Батьківщина» проводять на підставі відповідних первинних документів. Можна виділити такі групи документів:

• з обліку витрат праці;

• обліку витрат предметів праці;

• з обліку витрат засобів праці;

• з обліку інших витрат;

• з обліку виходу продукції.

Документи з обліку витрат праці фіксують трудові затрати на виконання конкретних робіт по вирощуваних культурах і нарахованих при цьому оплату. Основним первинним документом з відображення відпрацьованого часу є табель обліку робочого часу (ф.Т-13а). Він складається в одному примірнику протягом місяця окремо за виробничими підрозділами і категоріями працюючих. Табельний облік у відділках, на фермах, у бригадах, ремонтних майстернях та інших виробничих підрозділів ведуть спеціально призначені працівники або керівники підрозділів. Для кожного працівника в табель відводять окремий рядок, у якому записують кількість відпрацьованих годин, умовними літерами зазначають причини невиходу на роботу. У табелі також зазначають посаду працівника, його склад, вид оплати, суму заробітної плати, табельний номер, код синтетичного і аналітичного обліку. Наприкінці місяця табель передають у бухгалтерію для нарахування оплати праці.

На механізованих роботах використовують облікові листи тракториста-машиніста (ф.№67), які застосовуються для обліку робіт тракториста-машиніста за кожну зміну, як це передбачено планом документообігу. У ньому відображаються виконані роботи під ту чи іншу культуру, склад агрегату і агротехнічні умови їх виконання. При використанні облікового листа для обліку праці комбайнерів до нього додаються другі екземпляри реєстрів (ф.№77), путівок (ф.№77а) на вивезення продукції з поля.

Незалежно від форми організації механізованих робіт на кожний трактор призначають одного, а при роботі у дві зміни – двох трактористів. Облік у тракторній бригаді веде обліковець-заправник або цю функцію виконує бригадир тракторної бригади, в обов’язки якого входить своєчасне і правильне складання первинних документів обліку виконаних робіт, витрачання нафтопродуктів, які відпускаються водієві згідно ліміту по Лімітно-забірним карткам на отримання ПMM (ф. № 117а), а також нарахування оплати праці механізаторам. Виконання тракторних та інших механізованих робіт записують щоденно до облікового листа тракториста. Листок розраховано приблизно на п'ятнадцять змін, показники записують за кожною зміною окремо.

Кожен механізатор після закінчення зміни повинен мати відомості про кількість та якість виконаної ним роботи, про витрати пального і розмір заробітку за зміну. Всі ці показники записують щоденно до облікового листа і 26 числа кожного місяця їх, підписані механізатором, бригадиром, агрономом, обліковець подає до бухгалтерії, де їх перевіряють, затверджують, після чого вони є підставою для узагальнення і систематизації у Накопичувальній відомості обліку використання машино-тракторного парку і Журналі обліку робіт і витрат. Слід мати на увазі, що трактористи-машиністи виконують різні сільськогосподарські роботи.

Витрати на оплату праці трактористів-машиністів узагальнюються в накопичувальній відомості обліку використання машинно-тракторного парку (ф.№37а), підсумкові дані якої переносяться до журналу обліку робіт і витрат. У ній на кожного тракториста-машиніста відкривається сторінка, на якій послідовно записують: прізвище, ім'я та по батькові механізатора, його класність і стаж роботи, марку та господарський номер трактора. У цей журнал записуються дані облікових листів праці і виконаних робіт, а також накопичувальних відомостей роботи вантажного автотранспорту (ф.№38) побудована за тим самим принципом, що і накопичувальна відомість обліку використання машинно-тракторного парку. В цій відомості за кожним автомобілем та водієм накопичуються дані із подорожних листів про виконані роботи і нараховану заробітну плату. В окремих графах виконанні роботи (у тоннах і тонно-кілометрах) розподіляють за споживачами послуг автопарку.

На підставі первинних документів з оплати праці, накопичувальних відомостей, журналів обліку робіт і витрат складається щомісячно розрахунково-платіжна відомість (ф. Т-49), призначення якої – це облік всіх видів відрахувань та оплати праці.

Матеріальні цінності відпускаються у виробництво у межах встановлених лімітів за лімітно-забірними картами (ф.№117а); одноразовий відпуск оформляється накладними (внутрішньогосподарського призначення) (ф.№87). Насіння відпускають кожному відділу чи бригаді відповідно до ліміту, встановленого агрохімічного службою залежно від площі та норми висіву. Підставою для списання насіння з підзвіту матеріально відповідальної особи є акт витрати насіння і садивного матеріалу (ф.№l19). Акт оформляють за кожною культурою разом з доданими документами до нього (накладними внутрішньогосподарського призначення та лімітно-забірними картками) і передають бухгалтеру з обліку товарно-матеріальних цінностей. При внесенні добрив під культури, а також використанні отрутохімікати і гербіцидів для обробки посівів складають акт про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив, отрутохімікатів і гербіцидів (ф№BЗCГ-3) (Додаток В). У акті, складеному в двох примірниках, наводиться назва культури, під яку були внесені добрива, назва добрив чи отрутохімікатів, площа, номер поля, кількість внесених добрив. Акт затверджує керівник господарства. Дані цих первинних документів є основною для складання Звіту про рух матеріальних цінностей (ф.№121).

Для віднесення на витрати рослинництва витрат засобів праці використовують розрахунки амортизаційних відрахувань за основними засобами. Витрати на роботи і послуги власних допоміжних виробництв, що забезпечують виробничі потреби галузі, відносять на конкретні об'єкти на основі подорожніх листів вантажного автомобіля, товарно-транспортних накладних, облікових листів праці і виконаних робіт та ін., дані яких групуються в накопичувальних відомостях і відносяться на об'єкти в рослинництві за фактичною собівартістю, що визначається щомісяця.

Послуги виробничого характеру, надані сторонніми організаціями, оформляються актами на виконання робіт (послуг), товарно-транспортними накладними і підтверджуються рахунками-фактурами (ф.№868).

Загальновиробничі витрати включають у витрати рослинництва на основі спеціального розрахунку на їх розподіл.

Сільськогосподарське виробництво характеризується різноманітними умовами надходження зберігання і використання одержаної продукції.

Урожай зернових культур на підприємстві СВК «Батьківщина» збирають прямим комбайнуванням, де використовуються Реєстри відправлення зерна і іншої продукції з поля (ф. № 77). При цьому комбайнер на кожний автомобіль один раз на день виписує реєстр і передає його шоферу, у якого може накопичуватись кілька других реєстрів від інших комбайнерів.

У осіб, які приймають зерно від водіїв також збираються декілька примірників Реєстру приймання зерна від шофера (ф. № 71-а).

На підставі реєстрів, Подорожніх листів вантажного автомобіля (ф. № 2) (Додаток Д) завідувач току або комірник щодня наприкінці робочого дня складає Відомість руху зерна та іншої продукції (ф. №89) (Додаток Е). Ця відомість має дві частини. У першій записують залишок зерна на початок дня, загальну кількість зерна, що надійшло і вибуло за день і залишок ойого на кінець дня.

У другій частині відомості підзаголовка «Реєстраційний листок на продукцію, що надійшла і вибула» завідувач току записує кожне зважування, зазначене в реєстрах вивезення зерна з поля.

Зерно, що надійшло від комбайнерів на тік, у більшості випадків вимагає додаткового сортування та сушіння. Кожну партію зерна, відпущену для очищення, сортування та сушіння, зважують. По закінченні сортування та очищення визначають кількість і якість отриманої зернової продукції та встановлюють відсоток усушки і не використовуваних відходів. Якість продукції, що вийшла після сортування, у СВК «Батьківщина» визначають за допомогою лабораторного аналізу. При цьому встановлюють натуру та вологість зерна до і після обробки, відсоток складу повноцінного зерна у відходах тощо. Результати процесу сортування відбивають в Акті на сортування і сушіння продукції рослинництва (ф. №82 ) (Додаток Ж).

Акт складають в одному екземплярі на кожну партію відсортованої продукції. Його підписує завідувач током, бригадир, вагар, агроном. Не пізніше наступного дня після сортування акт передають у бухгалтерію підприємства.

У СВК «Батьківщина» значна частина зернової продукції відправляється безпосередньо з току на хлібоприймальні пункти або до зерносховища, виписують товарно-транспортну накладну на відправлення-приймання зерна, (ф. № 1 с.-г) (Додаток З). При відправленні зернової продукції на склади господарства, на кожну партію, що відправляється, виписують Накладну внутрішньогосподарського призначення (ф. № 87) (Додаток И).

Відомість руху зерна разом з первинними документами, на підставі яких вона складена, наприкінці робочого дня передають у бухгалтерію. Однак, перед здачею в бухгалтерію вагар відбиває всі дані про рух зернової продукції в Книзі складського обліку. Це дає можливість систематично контролювати рух зернової продукції на току та звіряти його з даними бухгалтерського обліку.

У бухгалтерії перевіряють усі документи, що надійшли, та звіряють їх з даними бухгалтерського обліку, а також враховують рух продукції по кожному току.