1.2. Нетрадиційні прийоми активізації навчального процесу на уроках математики.

Завдання шкільної освіти – не тільки дати базові знання, а й навчити учнів учитися. Формування в учнів різних прийомів розумової діяльності, вміння вчитися – завдання, які треба вирішувати на всіх етапах навчання.

Сучасний етап розвитку школи вимагає запровадження ефективних організаційних форм і методів ведення навчального процесу. Навчальний процес – це система організаційних і дидактичних заходів, спрямованих на реалізацію змісту освіти на певному освітньо-кваліфікаційному рівні відповідно до державних стандартів освіти. Він базується на принципах науковості, гуманізму, демократизму, наступності та безперервності, незалежності від втручання будь-яких політичних партій, інших громадських та релігійних організацій.

Підвищення ролі математики в розв’язуванні завдань науково-технічного прогресу викликає необхідність ефективної допомоги учням з боку вчителів математики в засвоєнні навчального матеріалу і властивого цьому предмету способу мислення, що є важливим компонентом загальної культури сучасної людини.

Творчість у педагогічному процесі базується на правильному й глибокому розумінні суті навчання і виражається в удосконаленні методики навчання, в організаційному, цілеспрямованому проведенні занять, які розвивають в учнів зацікавленість і прагнення до глибокого вивчення предмета [35].

Навчальний процес – це процес не лише навчання, а й виховання. Виконати ці складні й відповідальні завдання можна тільки в результаті правильного використання всієї різноманітності засобів, форм і методів навчання. Досягти поставлених цілей навчання можна шляхом удосконалення всіх ланок навчально-виховного процесу, комбінації різних форм і методів навчання залежно від характеру матеріалу, який вивчається.

Поліпшенню якості викладання діяльності вчителя та учнів. Для перших – це удосконалення наукових знань і педагогічної майстерності. При цьому роль учителя полягає, по-перше, в його діяльності з поліпшення змісту, форми, методів і засобів навчання з метою підвищення активності, творчості, самостійності учнів у засвоєнні знань і, по-друге, в розвитку самостійної діяльності учнів для удосконалення попередніх та щойно здобутих знань. Навчальний матеріал тільки тоді привертає увагу учнів, коли вони бачать практичну значимість і необхідність для своєї майбутньої професії. Потреба в його вивченні спонукає їх до творчого пошуку, викликає прагнення застосовувати раніше здобуті знання для самостійного аналізу нових понять, явищ і фактів. Правильний, науково обґрунтований вибір методів і прийомів проведення занять визначає ефективність процесу навчання. Правильно вибрані методи навчання дають змогу досягти найвищих результатів. Активізація учнів повинна мати цілеспрямований характер, і до її реалізації учителю належить серйозно готуватися самому і експериментальної роботи з проблем активізації. Методи навчання не можуть бути статичними. Завдання вчителів полягає в постійному вдосконаленні, сміливому впровадженні нових методів, які виправдали себе сучасних, ефективних форм і методів навчання – вимога сьогодення.

Розумові операції (аналіз, синтез, порівняння, абстрагування, конкретизація, узагальнення, класифікація, систематизація) мають свою ієрархію. Найскладнішими є останні три. Тому їм потрібно приділяти не меншу увагу, ніж аналізу й порівнянню. Осмислення матеріалу – це виявлення зв’язків між поняттями і потребує певної гнучкості мислення. Методи і прийоми, які стимулюють мислення, - це і консультації, і розв’язування задач, і індивідуальна робота, і пошук інших шляхів та підходів. Можливі конкурси й олімпіади, використання проблемних ситуацій на заняттях різних форм, дискусії тощо. Має свої закономірності й запам’ятовування. При цьому велику роль відіграють розкутість, певні терміни повторення, послідовність матеріалу, кратність повторення. Поліпшенню запам’ятовування сприяють такі методи і прийоми, як уведення ігрових елементів, виділення головного в матеріалі, що вивчається, постійний контроль повтореного, аналіз міжпонятійних зв’язків, використання структурно-логічних схем та ін. [9].

Загальновідомо, що потреба в заняттях залежить від емоційного настрою, створення позитивних, направлених на роботу емоцій. Стимулювання навчання передбачає використання різних мотивів – пізнавального, відповідального, перспективи кінцевого результату.

Враховуючи все вище сказане, можна зробити висновок, що активізація навчання дає змогу:

1) різко підвищувати ритмічність роботи учнів протягом усього навчального року;

2) підвищити зацікавленість учнів у результатах свого навчання;

3) підсилити змагання між учнями під час навчальної роботи;

4) підвищити інтенсивність роботи як учнів, так і вчителя;

5) провести більш тонку диференціацію знань учнів;

6) побачити динаміку росту індивідуальних пізнавальних і творчих здібностей як кожного учня окремо, так і групи в цілому;

7) впровадити нові форми і методи навчання, які максимально стимулюють творчу активність учнів.

Активні методи навчання є ефективними методами розвитку інтелектуальної діяльності учнів, активізують їх розум і розвивають особисті якості [8].

Такі заняття мають досягати свого кінцевого результату – навчити учня. Але при цьому не повинно бути занять:

а) без напруженої роботи вчителя;

б) без заохочення ініціативи;

в) без жодного випадку стримування самостійності;

г) одноманітних та нудних.

Загальні структури заняття визначають не деталі, а багатоплановість їх можливих поєднань, що строго регламентовані в часі. Далеко не всякий прийом може передавати наступному, наприклад після викладеного матеріалу не слід планувати самостійну роботу і навпаки. Тому в своїй роботі учитель повинен дотримуватися канонів навчання, а саме:

а) «розминка» з предмета;

б) опитування;

в) мотивація вивчення нового матеріалу;

г) систематизація й узагальнення знань;

д) закріплення нового матеріалу;

е) домашнє завдання.

Елемент заняття – «розминка». Суть «розминки» в тому, що після кожного заняття складаються питання, які є основними в новому матеріалі. Вони записуються на картках у вигляді запитань або формул. За цими картками проводяться опитування учнів на початку наступного заняття. І так на кожному занятті. Питання накопичуються від теми до теми. Таких карток, як показує практика, має бути не більше 15. Деякі, неосновні, згодом відкидаються, замінюються новими з іншими питаннями. Наприкінці вивчення теми треба залишити близько 20 питань, які охоплюють вузлові моменти навчального матеріалу. Учень, повторюючи відповідні питання за цими картками кожного заняття, на кінець вивчення теми добре засвоює основні положення предмета, запам’ятовує їх і може вільно користуватися математичною мовою та термінологією.

Усні відповіді учнів – це дійовий прийом повторення й закріплення матеріалу, виявлення всіх недоліків у знаннях та вимовах різних означень і понять. Коли учень виконує домашнє завдання або самостійно розбирає певний матеріал, йому здається, що він відмінно підготувався до наступного заняття, насправді хоча б одне пропущене слово або неправильно поставлений змістовий наголос може свідчити про нерозуміння змісту навчального матеріалу [1].

Усі недоліки має усувати «розминка». Основні її вимоги такі:

а) «розминка» проводиться на кожному занятті, незалежно від виду заняття;

б) час на проведення «розминки» - 5-10 хв залежно від плану заняття;

в) питання додаються систематично, в міру вивчення нового матеріалу (накопичується);

г) при переході до нової теми частина питань відкидається і залишаються найважливіші;

д) питання підбираються так, щоб учень мусив прочитати формулу, засвоїти термінологію, правило;

е) не добившись від даного учня відповіді на запитання, переходити до іншого учня;

є) питання і відповіді повинні звучати чітко;

ж) оцінки не виставляються;

з) тон проведення доброзичливий.

Мета «розминки»:

а) переключити учня, який прийшов з іншого заняття, на свій предмет, тобто дати йому певну цільову установку;

б) добитися бездоганного знання «азбуки» предмета.

Іноді складається враження, що «розминка» схожа на тотальне опитування, проте різниця між ними є і дуже істотна:

а) під час «розминки» відповіді учнів не оцінюються балами;

б) правильні відповіді мають закріпитися в довготривалій пам’яті учня, адже це «абетка»;

в) під час «розминки» повторюють не лише матеріал попереднього заняття, а й раніше вивченого;

г) «розминка» демократична: учні беруть картки з питаннями.

Картки «розминки» складає вчитель і в такому вигляді, в якому він вважає за потрібне.

Якщо проводити «розминку» на кожному уроці, учні швидко звикають до цього виду роботи, розминка проходить без зайвих втрат часу і справді налаштовує клас на роботу [21].

Елемент заняття – «опитування». Опитування може бути навчаючим, діагностичним або контролюючим. Існує багато прийомів проведення цього елементу заняття.

Традиційні:

а) кількох учнів викликають до дошки на перевірку домашнього завдання;

б) використовується метод «запитання-відповідь», коли в роботі бере участь весь клас;

в) проводиться невелика самостійна робота на розв’язування вправ, аналогічних домашньому завданню;

г) невелика самостійна робота з використанням кількох карток із питаннями «розминки».

Це дуже корисні прийоми, і їх треба комбінувати на заняттях. Проте є й нетрадиційні, які використовуються не так часто і мають на меті внести певну різноманітність у вивчення предмета.

Вивчення будь-якого навчального матеріалу з використанням традиційних форм не дають позитивного результату, якщо учень не відчує цього матеріалу. Розв’язати проблему значною допомагає навчання у формі гри, яке дає змогу гравцям розвивати особистий хід розв’язування проблемної ситуації. Навчальні ігри мають дуже великий вплив на засвоєння матеріалу. В них створюється ігрова ситуація, для розв’язування якої іноді необхідно використовувати матеріал з окремих розділів [2].

Навчальні ігри допомагають учням об’єднати відомості з різних розділів курсу в єдину картину.

Сприятливий психологічний клімат під час проведення гри створюється тільки в тому разі, якщо всі учні можуть узяти у ній участь (учні з різним рівнем підготовки мають знайти для себе цікаві й доступні для самостійного розв’язування питання).

Підготовлені всіма попередніми заняттями, учні з великою зацікавленістю беруть участь у грі. Завдяки навчальним іграм і використанню при цьому різноманітних механізмів пам’яті в свідомості учнів залишаються надійні основні знання з предмета.