Стандартизація в комп’ютерних мережах
Оскільки існує велика різноманітність мережевих технологій, виникає потреба в їх реалізації. Т. ч., для розподілених систем виникає потреба в стандартизації, бо робота їх складових частин повинна відбуватись за певними правилами.
Стандарти були розроблені Міжнародним Консультативним Комітетом з Телефонії і Телеграфії.
У 1993 році ITU (International Telecommunication Union) виробляє стандарти, які поділяються на певні серії відповідно до тематик.
В 70-их роках в межах ISO був організований комітет за номером 97, який розробляє стандарти щодо опрацювання інформації на комп’ютері.
Деякі організації розробляють стандарти певного технологічного напрямку, напр. ATM Forum розробляє комплекс стандартів стосовно ATM.
Організації IEEE, ANSI також приймають участь в розробці стандартів.
Термінологія
В
ідкрита
система (Open
system) – це система, яка побудована і
працює з дотриманням умов міжнародних
стандартів. Для зовнішнього спостерігача,
під’єднаного до відкритої системи не
мають значення апаратні властивості
системи, ОС, організація процесів інших
реальних кінцевих систем.
Комунікаційна система (Communication system) – це реальна відкрита система, яка забезпечує обмін даними між абонентськими системами у відкритій інформаційній системі.
Абонентська система (User system) – це реальна відкрита система, яка є постачальником або споживачем ресурсів системи, забезпечує доступ до них і керує взаємозв’язком відкритої системи. Ініціаторами та учасниками обміну інформацією в абонентських системах є прикладні процеси.
Прикладний процес (Application process) – це процес в реальній кінцевій системі, який опрацьовує інформацію користувачів. Прикладні процеси можуть мати різну природу, наприклад: дії оператора за терміналом, програма системи БД, програма керування технологічним процесом,... Зв’язок між прикладними процесами реалізується за допомогою середовища передавання даних.
Середовище передавання даних (Transmission medium) – це сукупність ліній передавання даних, а також, можливо, іншого обладнання, яке забезпечує передавання даних між станціями (комп’ютерами, що функціонують в мережі).
Середовище зв’язку відкритої системи (OSI Environment) – це сукупність функцій, які дають змогу реальним відкритим системам виконувати обмін даними відповідно до міжнародних стандартів. Середовище має складний набір функцій, тому, створюючи його, треба дотримуватись ієрархічного підходу, що полягає в таких принципах:
функція передавання даних дуже складна, тому її треба поділити на рівні;
кожен рівень виконує конкретний обмежений набір завдань;
межі між рівнямипроводять так, щоби обмін між ними був мінімальним;
рівні описують так, щоби зміни в одному рівні не викликали змін в інших.
Протокол (Protocol) – це набір синтаксичних і семантичних правил, що визначають поведінку об’єктів під час їхньої взаємодії.
Протоколи намагаються стандартизувати в першу чергу, оскільки протоколи є в різних системах. Об’єктисуміжних рівніввзаємодіють один з одним через спільну межу, яка називається інтерфейсом.
Інтерфейс (Interface) – це межа між двома рівнями, яка маєпевні функціональні характеристики.