Сертифікація кабелів

Сертифікацією кабелів займаються різні фірми і організації. Кабелі сертифікують щодо електричної безпеки та за технічними характеристиками відповідно до вимог стандартів. Якщо сертифікацію пройдено, на кабелі ставлять значок „UL”. Кабелі UTP за технічними характеристиками поділяються на класи або категорії. Розрізняють такі категорії кабелів UTP:

частота [МГц]	шв. передачі [Мбіт/с]	клас/категорія
<1 1 16 20 100 100 200 600	<20 1 16 20 100 100 >1000 – // –	1/A 2/B 3/C 4 5/D 5+ 6/E 7/F

Структурна схема ланки передавання даних

Сукупність засобів фізичного та канального рівнів утворюють певну систему, яка називається ланкою або каналом передавання даних. Ланка складається з:

1. фізичного каналу (фізичне середовище передавання);

2. засобів перетворення цифрових даних, які виробляє комп’ютер, у форму, прийнятну для передавання фізичним каналом, тобто у сигнал;

3. засобів керування ланкою або каналом передавання даних. Тобто маємо сукупність програмно-технічних засобів та фізичного середовища передавання, призначеного для передавання сигналу даних.

З погляду користувача найважливішою характеристикою каналу зв’язку є кількісні і якісні параметри сервісів, які надає продавець каналу. В теперішній час визначено багато загальноприйнятих типів каналів:

найпоширеніший – Switched – 56 Кбіт/с, а також

європейські: американські:

E1 – 2,048 Мбіт/с T1 – 1, 544 Мбіт/с

E2 – 34,368 Мбіт/с T3 – 45 Мбіт/с

За напрямками розрізняють такі типи передавання даних:

1. симплексне (передавання в одному напрямку);

2. напівдуплексне (передавання в прямому і зворотному напрямках);

3. дуплексне (передавання одночасно в прямому і зворотному напрямках).

Структура ланки передавання даних

Пристрій спряження (див. рис.) виконує головні функції:

1. кодування – декодування;

2. модуляцію – демодуляцію.

Кодування – це перетворення цифрового сигналу, який надходить від комп’ютера, з метою підвищення його завадостійкості та зручності передавання.

М одуляція – це процес переходу від кодового сигналу до сигналу даних. Звичайно це використовує сигнал-носій, деякі параметри якого змінюються відповідно до кодового сигналу. В сучасних системах зв’язку найпоширенішими є такі види модуляції:

1. М одуляція гармонічних коливань в коливання струму або напруги. В залежності від змінного параметру розрізняють такі види модуляції:

• амплітудну (в „0” зменшується амплітуда коливань);

• частотну (в „1” збільшується частота);

• фазову (при переході „0-1” і „1-1” також змінюється фаза).

2. Н осій послідовних імпульсів. В залежності від параметрів послідовності і змін кодового сигналу розрізняють такі види модуляції:

• амплітудно-імпульсну;

• широтно-імпульсну (змінюється ширина імпулься);

• фазово-імпульсну;

• частотно-імпульсну.

В магістральних телефонних каналах, які використовуються в глобальних мережах використовують імпульсно-кодову модуляцію. Якщо сигнал є аналоговим, то над ним потрібно виконати такі перетворення:

1. дискретизацію (якщо навіть сигнал складний, але є багато відліків, то його можна відтворити без втрат);

2. квантування;

3. кодування.

Для передавання даних в аналоговій формі в глобальних мережах використовуються модеми. В локальних мережах використовуються пристрої адаптори.

На фізичний канал передавання даних впливають завади, які спотворюють канал, а це призводить до виникнення помилок. З впливом завад борються на протоколах фізичного і канального рівнів засобами керування каналом передавання даних. Якщо на вході фізичного каналу маємо Z(t), то на виході внаслідок впливу завад отримаємо спотворений сигнал Z'(t). Якщо Z(t) і Z'(t) пов’язані деякою функціональною залежністю, яка дає можливість повністю поновити сигнал, то така завада називається регулярністю. За впливом на регулярний сигнал завади поділяються на:

• адитивні – додаються до початкового сигналу;

• мультиплікативні – множаться на початковий сигнал.

Якщо характеризувати сигнали із статистичного погляду, то їх можна розділити на:

• ф луктуаційні – їх описує неперервна випадкова функція часу (такі завади формуються в наслідок накладання різних завад з різних джерел, причому серед складових немає окремих імпульсів, які би перевищували загальний рівень сигналу більш ніж у 3-4 рази);

• імпульсні – це послідовність імпульсів з випадковою амплітудою, шириною та часом появи, причому найбільшу небезпеку створюють імпульси, амплітуда яких близька до амплітуди корисного сигналу.