5. Поняття фк як інституту фп

Фінансовий контроль як елемент управління припускає декілька аспектів:

• по-перше, це контроль за фінансовою та господарською діяльністю господарюючих суб’єктів;

• по-друге, це регламентована нормами права діяльність господарюючих суб’єктів, контролюючих суб’єктів, пов’язана з рухом централізованих і децентралізованих фондів;

• по-третє, це засіб забезпечення законності у фінансовій діяльності.

Фінансовий контроль є формою реалізації контрольної функції фінансів, що відображає й уточнює всі стадії кругообігу сукупного суспільного продукту, забезпечує раціональне співвідношення між потребами у фінансах і наявністю грошових ресурсів.

Інститут фінансового контролю є відокремленою, стійкою групою норм, що регулюють єдиний комплекс правовідносин, які називаються фінансово-контрольні. Його норми є загальними для всіх фінансово-правових інститутів, що містяться в особливій частині фінансового права. Фінансовий контроль, як інститут загальної частини фінансового права складається з фінансово-правових норм, які визначають поняття фінансового контролю, його мету і завдання, цілі та принципи, а також суб’єкти, об’єкти, предмет, види, форми і методи,

5. Види ФК

Класифікація фінансового контролю за суб’єк­­тами передбачає поділ його на державний і недержавний. Державний фінансовий контроль здійснюють органи державної влади й управління, а також спеціалізо­вані державні органи фінансового контролю. Суб’єктом недержавного фінансового контролю є аудитори й аудиторські фірми, а також відпо­відні служби самих господарюючих суб’єктів (наприклад, приватних підприємств).

Метою недержавного фінансового контролю най­частіше є захист інтересів самих господарюючих суб’єктів, які заці­кавлені в достовірності і якісності обліку та звітності з фінансово-господарської діяльності.

Державний фінансовий контроль залежно від правового статусу суб’єктів контролю, їх конт­роль­них повноважень можна поділити на такі підвиди: загальнодер­жавний і відомчий. Загальнодержавний фінансовий контроль може бути парламентським, інституційним, президентським, адміністративним, а відомчий – внутрівідомчим і внутрігосподарським.

Підвидами недержавного фінансового контролю є аудиторський і внутрішній контроль приватних підприємств, комерційних організацій.

5. Форми ФК

Попередній - проводиться до початку реалізації рішень, здійснення фінансових операцій. У даному випадку проходить вивчення підстав прийняття такого рішення для встанов­лення законності й цілеспрямованості фінансових операцій, що підля­гають здійсненню. Перевіря­ється обґрунтованість фінансових розра­хунків і здійснюється пошук можли­вості більш ефективного викори­стання фінансових ресурсів. Такому контролю можуть підлягати, наприклад, кошториси установ, документи про відпуск товарно-мате­ріальних цінностей, видачу грошових коштів, платіжні документи тощо. Також попередній фінансовий контроль проводиться на стадії розробки і прийняття законів та інших нормативних актів з фінансових питань.

Вступний

Поточний - проводиться у короткі проміжки часу в про­цесі вчинення господарських і фінансових операцій, під час виконання фінансових планів; у ході виконання фінансових зобов’язань перед державою; проведення грошових операцій, реалізації матеріальних цінностей. Його об’єктом, є документація, яка безпосередньо пов’я­зана зі сплатою і отриманням коштів.Метою поточного контролю є виявлення відхилень від встановлених норм та нормативів, попередження їх на стадії зародження фінансових опе­рацій; досягнення раціонального, ефективного вико­ристання фінансо­вих ресурсів за цільовим призначенням.

Наступний - проводиться після надходження доходів і витрачання коштів за наслідками фінансово-господарської діяльності, аналізі виконання завдань; проведення грошових операцій, списання мате­ріаль­них цінностей тощо з метою з’ясування правильності вчинення господарських і фінансових операцій, законності й доцільності витра­чання матеріальних і грошових ресурсів

Ініціативний

Обов’язковий

5. Методи ФК

1. Перевірка – пов’язана із одноразовим обстеженням і вивченням окремих ділянок фінансово-господарської діяльності підконтрольного об’єкта, спосіб документального виявлення незаконного, не цільового використання коштів.

2. Ревізія – це діяльність контролюючого суб’єкта пов’язана із повним, системним та об’єктивним обстеженням фінансово-господарської діяльності, вивчення первинних фінансових документів щодо правильного відображення у них фінансово-економічних операцій.

3.Обстеження – це діяльність контролюючого суб’єкта пов’язана із метою його стану поточного і прогнозного (можливого) фінансового стану.

4. Спостереження – передбачає загальне ознайомлення зі станом фінансової діяльності об’єкта контролю.

5. Фінансово-правова експертиза – дослідження та оцінка законодавчих та інших нормативно-правових актів, фінансово-економічних результатів діяльності підконтрольного об’єкта з метою підготовки обґрунтованих висновків і пропозицій для прийняття рішень щодо об’єкта експертного дослідження

6. Державний фінансовий аудит – перевірці та аналізу діяльності, фактичного стану щодо законодавчого та ефективного використання державних чи комунальних коштів чи майна

7. Моніторинг – ознайомлення щодо змін показників фінансово-господарської діяльності суб’єктів господарювання та станом реалізації управлінських рішень підконтрольного об’єкта.

8. Аналіз – пов'язаний із детальним вивченням періодичної або річної фінансової та/або податкової звітності з метою оцінки результатів фінансово-господарської діяльності підконтрольного об’єкта, ефективності використанні фінансових і матеріальних активів.

9. Індентифікація - діяльність контролюючого суб’єкта пов’язана із оцінкою дотриманням підконтрольним об’єктом законодавства та його фінансової спроможності під час державної реєстрації суб’єкта господарської діяльності.

10. Ліцензування – перевірка дотримання підконтрольним об’єктом встановлених законодавством у мов та правил під час отримання ліцензії на здійснення певного виду діяльності та у процесі здійснення цієї діяльності.

11.Нагляд - діяльність контролюючого суб’єкта пов’язана із постійним спостереженням за дотриманням підконтрольного об’єкта встановлених законодавством України правил, норм і вимог.

5. . Ф-к правовідносини

Фінансово-контрольні правовідносини – це правові відносини, що виникають у сфері фінансової діяльності та спрямовані на перевірку дотримання фінансово-правових норм.

Структура:Суб’єкт, Об’єкт, Зміст

Ознаки:вольовий характер,владні відносини,виникають з приводу мобілізації, розподілу та використання фондів коштів,мають розширену сферу дії,цільову спрямованість,організаційний характер,похідний характер

Юридичні факти поділяються:

Юридичні дії – це вольова поведінка суб’єктів, тобто це ти, що залежить від них.

- правомірні

А) Індивідуальний акт

_ Нормативний акт

_акт індивідуального регулювання

Б) Юридичний вчинок

В) Результативні дії

- Неправомірні дії

А) Правопорушення

Б) Об єктивно-протиправні дії (правові аномалії)

2. Неправомірна бездіяльність

Юридичні дії – характеризуються тим, що являється об’єктивною обставиною, які людина не може попередити або ліквідувати.

5. Указ ПУ» про оптимізацію»

1. Утворити:

Державну казначейську службу України, поклавши на цю Службу функції у сфері казначейського обслуговування державного бюджету;

Державну податкову службу України, реорганізувавши Державну податкову адміністрацію України;

Державну пробірну службу України, поклавши на цю Службу функції з реалізації державної політики у сфері державного пробірного контролю;

Державну фінансову інспекцію України, реорганізувавши Головне контрольно-ревізійне управління України.