- •1. Основні складові системного програмного забезпечення.
- •2. Охарактеризуйте узагальнену структуру програмного забезпечення обчислювальних систем.
- •3. Типова структура системного програмного забезпечення.
- •4. Основні функції операційної системи.
- •5. Охарактеризуйте основні типи операційних систем.
- •1. За призначенням.
- •4. За способом побудови
- •6. Основні концепції побудови операційних систем.
- •7. Класифікація ос, за призначенням.
- •8. Класифікація ос, за режимом обробки задач.
- •9. Класифікація ос, за способами взаємодії із системами.
- •10. Класифікація ос, за способами побудови.
- •11. Охарактеризуйте підсистему керування ресурсами.
- •12. Охарактеризуйте підсистему керування введенням-виведенням.
- •13. Охарактеризуйте підсистему керування файлами та файлові системи.
- •14. Призначення та особливості ядра операційної системи
- •15. Основні функції ядра операційної системи.
- •16. Основні види архітектури операційних систем.
- •17. Операційні системи з монолітним ядром.
- •18. Багаторівневі операційні системи.
- •19. Операційні системи з мікроядром.
- •20. Концепція віртуальних машин в побудові операційних систем.
- •21. Засоби апаратної підтримки операційних систем
- •22. Інтерфейс прикладного програмування.
- •23. Варіанти реалізації інтерфейсу прикладного програмування
- •24. Особливості базової архітектури ос unix.
- •25. Призначення ядра ос Linux та його особливості
- •26. Концепція модулів ядра в ос Linux
- •27. Основні компоненти архітектури ос Windows
- •28. Призначення рівня абстрагування від апаратури в ос Windows
- •29. Основні компоненти підсистеми виконання в ос Windows
- •30. Об’єктна модель архітектури ос Windows
- •31. Розкрийте поняття „обчислювальний процес”.
- •32. Основні стани обчислювального процесу.
- •33. Умови переходу обчислювального процесу із стану в стан.
- •34. Призначення та основні функції блоку керування процесами (pcb).
- •35. Потоки („нитки”), призначення та застосування.
- •36. Поняття „переривання” та їх призначення.
- •37. Основні групи „переривань” та події, що їх викликають
- •38. Обробка „переривань” та механізм перемикання контексту „переривань”.
- •39. Механізми, що використовуються для планування процесорів
- •40. Інтервальний таймер, призначення та застосування у плануванні процесорів
- •41. Пріоритети, призначення та застосування у плануванні процесорів.
- •42. Планування процесорів за принципом fifo
- •43. Циклічне планування завантаження процесорів
- •44. Планування завантаження процесорів за принципом „найкоротше завдання-перший”.
- •45. Планування завантаження процесорів за „найменшим часом, що залишився”.
- •46. Планування процесорів із використанням багаторівневих черг зі зворотними зв’язками.
- •47. Витісняючі та невитісняючі алгоритми планування процесів.
- •48. Рівні планування процесів
- •49. Задачі, що вирішуються на кожному з рівнів планування процесів.
- •50. Основні вимоги до планування процесов.
- •51. Планування процесів з переключенням та без переключення.
- •52. Особливості процесів в ос unix.
- •53. Недоліки традиційної багато потоковості в Linux.
- •54. Особливості нової реалізації багато потоковості в Linux.
- •55. Особливості планування процесів у ос Windows
- •56. Створення потоків у ос Windows
- •57. Особливості планування потоків у ос Windows.
- •58. Планування потоків у ос Windows: пріоритети.
- •59. Планування потоків у ос Windows: вибір кванту часу.
- •60. Планування потоків у ос Windows: динамічна зміна пріоритету та кванту часу.
24. Особливості базової архітектури ос unix.
Початок розробки 1965 рік Multics. 1971 році UNIX на PDP-11 в 1973 році переписана на Ci. На початку 1984 року інстальована приблизно на 100 000 комп’ютерах. (BSD – BerkeleySoftwareDistribution; SCO – Santa-CruzOperation; Linux).
Переваги та популярність пояснюються такими фактами:
1. Система написана на мові високого рівня Ci, завдяки цьому її легко читати, розуміти, модифікувати, переносити.
2. Наявність досить простого інтерфейсу користувача, який має можливість надавати користувачу всі необхідні послуги (зараз є інтерфейс аналогічний Windows 98, X-Windows та інше).
3. Є досить прості засоби, які дозволяють створювати складні програми з простіших.
4. Наявність ієрархічної файлової системи, яка легка у використанні та ефективна в роботі.
5. Забезпечується узгодження форматів у файлах, робота з послідовним потоком байтів, завдяки чому отримуємо більш легке читання прикладних програм.
6. Наявність простого інтерфейсу з периферійними пристроями.
7. Система є багатокористувацькою, багатозадачною, кожний користувач може одночасно виконувати декілька процесів. (Працює в одно-процесорному, багатопроцесорному та багатомашинному режимах).
8. Архітектура комп’ютера закрита від користувача який працює під UNIX, що полегшує процес написання програми, що працюють на різних конфігураціях апаратних засобів.
9. UNIX підтримує довільну мову програмування, для якої є транслятор та забезпечується системний інтерфейс, що встановлює відповідність між користувацькими запитами та набором запитів, що прийняті в UNIX.
25. Призначення ядра ос Linux та його особливості
Ядро UNIX виконує функцію головного організатора її роботи. Воно виконує:
- керує послідовністю виконання процесів;
- резервує основну пам’ять та простір на дискетах;
- керує обміном даними між основною пам’яттю та периферійними пристроями;
- приймає від процесів запити на обслуговування.
Ядро – резидентна, в основній пам’яті, частина ОС. Ядро UNIX реалізує відносно обмежений набір функцій. Воно не реалізує жодної функції, яка безпосередньо служить користувачу. Для цього існують утиліти, які є посередниками між користувачем та ядром. Розробляти, експлуатувати та адаптувати програми – утиліти набагато простіше, ніж ядро системи. Ядро UNIX реалізовано приблизно на 10 000 операторах мови Ci та 1 000 операторах на мові Асемблеру (Основна ідея – мобільність).
Ядро складається з двох секцій:
1) керування процесами;
2) керування ресурсами (пристроями).
Перші, резервують ресурси, визначають послідовність виконання процесів та приймаються і обслуговуються запити від них. Другі, контролюють передачу даних між основною пам’яттю та периферією.
Мобільність полягає в тому, що на різних типах комп’ютерів можуть використовуватись практично ідентичні секції керування процесами.
Секція керування пристроями, що призначена для роботи на конкретному комп’ютері, вміщує по одному модулю на кожний периферійний пристрій, підключений до комп’ютера (модуль – драйвер). При підключенні пристрою нового типу треба додавати новий драйвер.
