1.4.3. Система емоційно-вольової підготовки боксерів

Система емоційно-вольової підготовки складається з 10 етапів [Філатов А. Т. та ін, 1982], які, однак, в кінцевому рахунку можна звести до 5 основним під задач [51]:

1) вивчення особистісних якостей спортсмена;

2) навчання заспокійливому варіанту аутогенного тренування;

3) навчання мобілізуючою варіанту;

4) застосування ЕВП до, під час і після тренувань і змагань (тут автором виділяються окремі «етапи»);

5) робота над вдосконаленням особистих якостей за допомогою ЕВП.

Навчальний курс проводиться під керівництвом психотерапевта або психолога (2-4 заняття гетеротренінга на тиждень) [5]. Індивідуальні заняття проводяться щоденно, як мінімум 3 рази: відразу після пробудження, не встаючи з ліжка, під час перерви на роботі і перед сном. Спочатку засвоюється «успокаівающаячасть» ЕВП. Після викликання «маски релаксації» спортсмен послідовно розслаблює м'язи шиї, грудей, живота, спини, рук, ніг, переконуючи себе: «М'язи шиї повністю розслаблені. М'язи грудей повністю розслаблені »і т. д.

Одночасно психотерапевтом суггестіруется: «Ви відчуваєте повне заспокоєння. Усі м'язи Вашого тіла розслаблені. Немає ніякого бажання рухатися. Ніщо вас не турбує. Ніщо вам не заважає. Цілковитий спокій ви відчуваєте у всьому вашому тілі».Остання модифікація ЕВП (1982) представляє собою творчу переробку та адаптацію до особливостей спортивної діяльності модифікацій Г. С. Бєляєва та І. М. Перекрестова. Так, наприклад, відчуття тяжкості викликаються за допомогою формул самонавіювання в модифікації Г. С. Бєляєва (використовуваних і нами в репродуктивній тренуванні): «Я дуже хочу, щоб моя права рука стала важкою», «Дуже хочу, щоб моя права рука стала важкою » і т. д., до «Рука важка». Однак між кожною фразою вводиться «шепітної підтекст» (І. М. Перекрестов) психотерапевта [20].

Аналогічним чином проводяться вправи, спрямовані на викликання відчуття тепла або легкості: «Я дуже хочу, щоб моя права рука стала легкою».

Психотерапевт суггестірует: «Ви відчуваєте, як ваше самонавіювання швидко діє. Чи відчуваєте легкість у правій руці. Права рука все легше, стає легше лівою. Відчуваєте, що права рука менше спирається на постіль. Вона дійсно стає легкою, майже невагомою. Ви продовжуєте вселяти легкість правій руці. Подумки повторюйте за мною наступну формулу самонавіювання: «Дуже хочу, щоб моя права рука ...» і т. д. Використовуючи у нашої останньої модифікації подібні прийоми, які, як показує досвід, справді надзвичайно ефективні, в той же час можна відзначити, що рекомендовані А. Т. Філатовим формули гетеросуггестіі кілька розтягнуті, а застосування послідовно коротшають формул самонавіювання при їх значному часовому і, як наслідок, змістовому і процесуальному «відриві" один від одного не відіграє тієї ролі, яка їм відводиться в модифікації Г. С. Бєляєва і наших спільних подальших модифікаціях [Бєляєв Г. С, Лобзин В. С, Копи-лова І. А., 1977].

У процесі ЕВП спортсмени навчаються прийомам саморегуляції діяльності серцево-судинної і дихальної системи, при цьому також використовуються достатньо (іноді, на нашу думку, навіть надмірно) широкі формули гетеро-та аутосуггестии, що певною мірою зближує застосовуються методи з прийомами самогіпнозу або ступінчастого гіпнозу [7].

На заключних етапах ЕВП за допомогою психотерапевта, психолога і тренера спортсмен складає індивідуальний план виховання (шостий етап по А. Т. Філатову) необхідних йому рис характеру та вдосконалення особистісних якостей (десятий, заключний, етап). Близькі за змістом прийоми рекомендувалися нами [Решетніков М. М., 1981] та іншими авторами [Агишева Н. К., 1979].

ВИСНОВОК ДО РОЗДІЛУ І

Аналіз та узагальнення теоретичних і експериментальних досліджень з проблеми морально-вольової підготовки боксерів показав, що під час її провадження в основному вирішуються такі завдання:

1) усвідомлення своєрідності спортивних завдань майбутнього змагання;

2) вивчення сильних і слабких сторін супротивників і підготовка до дій відповідно до обліку цих особливостей;

3) формування твердої впевненості у своїх силах і можливостях для досягнення перемоги;

4) подолання негативних емоцій, викликаних майбутнім змаганням, і створення стану психологічної готовності до бою;

5) придбання готовності до максимальних вольовим і фізичним напруженням і вміння проявити їх в умовах змагання;

6) вміння максимально розслабитися після бою і знову мобілізуватися до подальшого бою.

РОЗДІЛ ІІ. МЕТОДИ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ