23. Психологічна служба промислових підприємств.

Метою діяльності П. с. п. п. є розробка і реалізація заходів, що забезпечують використання соціально-психологічних факторів підвищення ефективності виробництва, удосконалення управління соціальними процесами в колективах, розвиток творчої активності трудящих і створення умов для всебічного розвитку особистост

Психолог пропонує та впроваджує рекомендації щодо оптимізації процесів трудової діяльності, умов праці та відпочинку, добіру персонала, створює умови комунікаційних процесів на ринку товарів і послуг. Вагому роль психолог відіграє в організації та проведенні ракламних заходів установ, ведення переговорів, психологічному забезпеченні процесів управління.

Діяльність П. с. п. п. має комплексний, міждисциплінарний характер з точки зору використання досягнень різних психологічних дисциплін: соціальної психології, психології праці, медичної та педагогічної психології і т. д. Об'єктами діяльності П. с. п. п. є: колектив підприємства (організація як така), структурні підрозділи (групи, складові організацію), окремі працівники. П. с. п. п. ведуть роботу з соціального розвитку колективу підприємства, його стабілізації, вдосконалення системи і методів управління, підбору і розстановки кадрів, залученню трудящих до управління виробництвом, оптимізації соціально-психологічного клімату в колективах, вирішенню внутрішньо-і міжгрупових конфліктів, збагаченню змісту праці , вдосконаленню робочих місць і процесу праці і т. д. У діяльності П. с. п. п. вирішуються дві основні задачі: психологічна діагностика стану об'єктів і вплив на них з метою оптимізації та розвитку. Вплив здійснюється або за допомогою розробки рекомендацій, впровадження яких залежить від керівництва підприємств, або в діяльності самої П. с. п. п. через соціально-психологічне навчання персоналу, консультування, психологічне забезпечення процесів і заходів тощо П. с. п. п. є значущим чинником гуманізації праці, піднесення ефективності та культури виробництва.

24. Психологічна служба в медичних закладах.

Робота клінічного психолога в цих установах має ряд особливостей. Психодіагностичне напрямок роботи передбачає, на додаток до загальноприйнятих, наявність спеціальних знань для проведення експрес-диференціальної діагностики ступеня ризику суїцидальної поведінки, особистісних особливостей, вибору мішеней для проведення кризового втручання. Психокорекційна діяльність вимагає наявності спеціальних навичок для встановлення контакту з пацієнтами в кризових станах, спеціальної підготовки для проведення різних форм кризової інтервенції. У кризових установах за участю клінічного психолога повинні знайти відображення спеціальні заходи щодо профілактики «синдрому професійного згоряння», що має особливе значення для співробітників телефонів екстреної психологічної допомоги.

Спеціальну підготовку в галузі кризової педагогіки та дитячої клінічної психології повинні отримувати клінічні психологи, що працюють у дитячих і підліткових кризових центрах.

Клініки відновлювальної терапії та нейрореабілітації. Особливістю роботи цих установ є орієнтація на топическую діагностику неврологічних розладів і розладів вищих кіркових функцій. Клінічний психолог для роботи в установах подібного профілю повинен бути додатково підготовлений з клінічної нейропсихології, відновного навчання та корекційної педагогіки. Сексологічні клініки і центри. Робота в цих установах передбачає додаткову підготовку клінічного психолога в питаннях сімейно-подружніх відносин, сексології та сексопатології.

Медичні установи соматичного профілю. Клінічний психолог повинен бути добре обізнаний і мати достатній досвід роботи з вивчення та корекції внутрішньої картини хвороби та ставлення пацієнта до хвороби. При проведенні психодіагностики повинен вміти аналізувати роль психологічного чинника в етіопатогенезі психосоматичних і соматичних розладів, використовувати психологічні та психокорекційні методи в роботі з пацієнтами, яка передбачає необхідність тривалого психологічного впливу в ситуації низького усвідомлення пацієнтом і медичним персоналом психологічних механізмів хвороби. Заходи щодо психологічного забезпечення лікувально-діагностичного процесу повинні бути значною мірою орієнтовані на проблеми самого персоналу та фахівців клінік, що діють в умовах інтенсивної взаємодії з пацієнтами та їх родичами, складнощів у межперсонального спілкуванні, постійної взаємодії в діаді «лікар-пацієнт», оскільки лікарі общесоматических медичних установ поки мало обізнані в області комунікації і недостатньо враховують психологічні чинники в етіопатогенезі соматичних захворювань.

Установи (відділення) паліативної медицини. До числа таких установ відносяться активно створюються в даний час хоспіси та відділення паліативної терапії онкологічних диспансерів, центрів СНІД. Особливість роботи клінічного психолога з вмираючими хворими передбачає знайомство з термінальними станами. Основним завданням терапії є підготовка пацієнта до смерті і супровід його до закінчення життя, робота по створенню терапевтичного середовища і терапевтичної спільноти, опрацювання екзистенційних проблем, пов'язаних зі смертю. Заходи щодо психологічного забезпечення лікувального процесу повинні передбачати, поряд з іншими, і профілактику «синдрому емоційного згоряння» персоналу.