Техніка слухання

Уміння слухати є найважливішою умовою продуктивного спілкування, встановлення психологічного контакту й виникнення почуття задоволеності від спілкування. Під час слухання завдання – зрозуміти того, хто говорить, і дати йому знати про це. Допомагає такий прийом: потрібно повторити те, що сказав співрозмовник, і при цьому необхідно назвати його відчуття та стан.

Залежно від нашого співрозмовника й від тієї інформації, що ми від нього одержуємо, ми застосовуємо різні техніки слухання. До основних технік слухання відносяться: активне, пасивне й емпатийне.

Активне слухання застосовується при обміні інформацією, веденні ділових переговорів, одержанні інструкції й т.п.

Активне слухання припускає:

• зацікавлене відношення до співрозмовника: сідайте обличчям до того, з ким говорите, встановіть контакт очима, пам’ятайте про «відкриту» позу.

• уточнюючі питання чи парафраз (тобто передати те саме, але іншими словами), наприклад: « Чи правильно я вас зрозумів, що...?», «Наскільки я зрозумів…», «Виходить, з Вашого погляду,…» та ін.

• резюмування: «Таким, чином…»,«Отже, Ви вважаєте...»,

Якщо ви маєте справу з людиною, що перебуває в стані афекту, сильного емоційного збудження, то краще використовувати пасивне слухання.

Пасивне слухання припускає:

• емоційну невключеність у спілкування, питання, що уточнюють (щоб були відреаговані негативні емоції);

• « угу-реакції» (мінімальні словесні реакції);

• усвідомлення своїх власних думок, переживань.

Для емоційного розділення переживань співрозмовника використовуйте емпатийне слухання, що припускає:

• настрой на слухання (звільнити душу від власних переживань, упереджень) ;

• створення довірчої атмосфери;

• відображення , «озвучування» почуттів (в стверджувальній формі, а не у питальній), що стоять за висловленнями співрозмовника: «Ти обурена», «Ти збентежена». «Імовірно, Вас це дуже роздратувало», «Я бачу, як Ви переживаєте...», «Я розумію Ваші почуття...» та ін.

• повернення того, що сказав співрозмовник без інтерпретування «ехо-техніка»

• паузу, яка необхідна людині для того, щоб він розібрався у своїх переживаннях.

Вправи для роботи у групі

«Я вас слухаю»

Учасники в групах по троє працюють над використанням різних технік слухання. Протягом 5 хвилин один розповідає свою історію (реальну або вигадану) - інший слухає, вибираючи протягом розповіді різні техніки (пасивне, активне, емпатийне слухання), третій контролює використання прийомів слухання, потім помінятися ролями. Обговорити, чому була обрана певна техніка слухання і як вона допомагала співрозмовникові.

«Розповідь від імені предмета»

Кожний учасник вибирає будь-який свій предмет (ручку, годинники, й т.д.). Учасники розбиваються на пари. Кожний з учасників по черзі повинен розповісти від імені предмета про його життя, про те, які проблеми його хвилюють, які труднощі він зустрічає у своєму житті, як він ставиться до інших і як би він хотів, щоб ставилися до нього. Другий учасник використовує активне або емпатийне слухання (по своєму бажанню) і допомагає знайти ресурси в оповідача для подолання важких життєвих ситуацій. Потім відбувається зміна позицій. На кожного учасника приділяється 5-10 хвилин.

Після того як закінчиться виконання цих вправ, обговорите їхні результати в групі.

Я – ПОВІДОМЛЕННЯ

Потреби кожної людини виявляються в її почуттях, думках, бажаннях. Вони виникають в нас як «Я- повідомлення» («Я хочу їсти», «Я люблю це робити» тощо). Це реальні, чіткі і конкретні звернення людини до самої себе, за якими стоять реальні потреби. Однак, в наслідок певних традицій, ми часто не наважуємося прямо висказати свої бажання, тому «Я- повідомлення» в розмові перетворюються в «Ти-повідомлення» (замість «Я відчуваю, що зі мною поводяться несправедливо», ми говоримо: «Ти завжди придираєшся до мене»). Таким чином, ми не тільки перекладаємо на співрозмовника відповідальність за власні емоції, а ще й ображаємо або звинувачуємо його. А використання слів «ніколи» та «завжди» ще загострюють ситуацію та заважають обговоренню конкретної програми дій.

Невміння перетворити «Ти-повідомлення» в «Я- повідомлення» часто є однією з причин створення бар’єрів у спілкуванні, виникненні конфліктів. Перекладаючи відповідальність на співрозмовника, ми викликаємо, активне чи пасивне неприйняття нашої інформації.

Використовуючи «Я-повідомлення», ми не тільки беремо відповідальність власні думки і почуття, але і висловлюємо себе таким чином, щоб співрозмовник не відчув потреби у захисті. В емоційно напруженій обстановці «Я- повідомлення» краще, тому що воно характеризує ваш психологічний стан, а не намагання вказувати іншому, як йому слід поводитись з вами. Ви тільки даєте інформацію про себе, але не намагаєтесь переробляти іншу людину. Коли ми відмовляємось давати поради іншому, а замість цього лише інформуємо його про наш стан, ми створюємо здорову атмосферу у взаєминах:

Коли ж ти перестанеш дратувати мене? Мене страшно дратує, коли так говорять.

Для педагога дуже корисні, тому що дозволяють йому передати учням власні думки і почуття, не створюючи відчуття погрози. Для побудови «Я-висловлювання» треба лише сказати, що ви відчуваєте та пояснити, чому. Наприклад: «Мені важко розмовляти по телефону, коли поруч такий гомін», «Я ображаюсь, коли мені вказують, що робити не поцікавившись моєю думкою».

«Я- повідомлення» може також будуватись за допомогою безособових речень, неозначених займенників, узагальнюючих слів.

Отже, «Я-повідомлення» – це засіб вербального вираження почуттів, що виникають у напружених ситуаціях; конструктивна альтернатива «Ти-повідомленню», яке традиційно використовується для висловлювання негативної оцінки на адресу іншого; засіб визначення проблеми для себе і усвідомлення власної відповідальності за вирішення цієї проблеми.

«Я-повідомлення» необхідно головним чином для того, щоб співрозмовник почув і зрозумів вас.

Отже, «Я-повідомлення» – це засіб вербального вираження почуттів, що виникають у напружених ситуаціях; конструктивна альтернатива «Ти-повідомленню», яке традиційно використовується для висловлювання негативної оцінки на адресу іншого; засіб визначення проблеми для себе і усвідомлення власної відповідальності за вирішення цієї проблеми.

«Я-повідомлення» дозволяє:

• дати знати іншому про ваші почуття;

• знизити рівень власного емоційного напруження;

• створювати довірливий тон спілкування;

• протистояти маніпуляції, тиску;

• піклуватися про особистісні інтереси.

Вправи для роботи у групі.