Магнію оксид;

натрію гідрогенкарбонат;

маалокс;

циметидин;

ранітидин.

Ферментним лікарським засобом є:

Атропіну сульфат;

мезим;

фепранон;

ксенікал;

ранітидин.

Стимулятором еритропоезу є:

філграстим;

ленограстим;

метилурацил;

кислота фолієва;

натрію нуклеїнат.

Яка речовина пригнічує фібриноліз:

кислота амінокапронова;

фібринолізин;

стрептоліаза;

альтеплаза;

стрептодеказа.

Антикоагулянтом прямої дії є:

фенілін;

гепарин;

синкумар;

вікасол;

тромбін.

Який препарат справляє швидку, сильну та нетривалу тиреоїдну дію:

тиреоїдин;

левотироксин натрій;

мерказоліл;

йодомарин;

йод-баланс.

До антитиреоїдних засобів належить:

Тиреоїдин;

левотироксин натрій;

мерказоліл;

трийодтироніну гідрохлорид;

пітуїтрин.

Побічним явищем у разі за­стосування тиреоїдних засобів є:

Брадикардія;

сонливість;

тахікардія;

пригнічення обміну речовин;

артеріальна гіпотензія.

Похідним бігуаніду є:

глібенкламід;

гліквідон;

глюренорм;

метформін;

глюкобай.

Пролонгованим лікарським засобом для лікування цукрового діабету є:

гліквідон;

манініл;

метформін;

інсулін;

інсулін-ультраленте.

При діабетичній комі засто­совують:

Інсулін;

гліклазид;

метформін;

манініл;

глюкобай.

До групи галоїдів належить:

фенол;

хлоргексидину біглюконат;

іхтіол;

трикрезол;

резорцин.

Який препарат спричинює денатурацію білка мікробної клітини:

брильянтовий зелений;

етакридину лактат;

етанол;

фурацилін;

церигель.

Який лікарський засіб, що не має подразливих властивостей, застосовують для промивання порожнин тіла:

фенол;

водню пероксид;

фурацилін;

іхтіол;

етанол.

До групи макролідів нале­жить:

фузидин;

рифампіцин;

еритроміцин;

ампіокс;

тетрациклін.

Комбінованим антибак­теріальним засобом групи пені­циліну є:

олететрин;

ампіокс;

ампіциліну тригідрат;

натрію оксацилін;

азитроміцин.

Побічним явищем у разі застосування левоміцетину є:

нефротоксичність;

пригнічення кровотворення;

ототоксичність;

курареподібна дія;

збудження ЦНС.

Механізмом дії сульфаніл­амідних засобів є:

блокада сульфгідрильних груп тіолових ферментів;

конкуренція з параамінобензойною кислотою;

порушення синтезу оболонки мікробної клітини;

порушення синтезу білка;

вплив на синтез РНК.

До сульфаніламідних за­собів пролонгованої дії належить:

уросульфан;

сульфадимезин;

сульфален;

норсульфазол;

стрептоцид.

Синонімом ко-тримоксазолу є:

сульфален;

фталазол;

сульфазин;

бісептол;

сульфадимезин.

До основних протитуберку­льозних засобів належить:

етіонамід;

протіонамід;

етамбутол;

ізоніазид;

циклосерин.

Основним протитуберкульоз­ним засобом з групи антибіотиків є:

циклосерин;

канаміцин;

рифампіцин;

фтивазид;

флориміцину сульфат.

Побічним явищем у разі застосування стрептоміцину суль­фату є:

пригнічення кровотворення;

ото- і нефротоксичність;

артеріальна гіпотензія;

підвищення артеріального тиску;

збудження ЦНС.

Який седативний засіб застосовують для лікування не­врозів:

настоянку валеріани;

імізин;

аміналон;

пірацетам;

настоянку женьшеню.

Аналептичні засоби збуд­жують:

дихальний та судиноруховий центри;

м'язовий тонус;

психічну діяльність;

гостроту зору;

блювотний центр.

Діуретики застосовують при:

набряках на тлі серцевої не­достатності;

артеріальній гіпотензії;

зневодненні організму;

мікседемі;

цукровому діабеті.

Який антисептик із групи окисників застосовують для оброблення ран:

розчин водню пероксиду;

хлоргексидину біглюконат;

йодонат;

спирт етиловий;

церигель.

Назвіть хіміотерапевтич­ний синтетичний засіб, який є похідним хінолону:

норфлоксацин;

ампіокс;

цефазолін;

метацикліну гідрохлорид;

левоміцетин.

До якої групи антибактеріаль­них засобів належить гентаміцин:

аміноглікозидів;

пеніцилінів;

макролідів;

тетрациклінів;

поліміксинів.

Який препарат із групи похідних ГІНК застосовують для лікування туберкульозу: