Тема: перевірка та оцінка навчальної діяльності учнів

1. сутність і функції контролю та перевірки знань

2. оцінка критерії оцінювання ЗУН

3. види і методи контролю ЗУН

Важливою умовою підвищення ефективності навчання є систематичне отримання вчителем об’єктивної зворотної інформації про хід навчально-пізнавальної діяльності учнів. Цю інформацію він одержує завдяки контролю знань учнів.

Головна мета контролю – забезпечення ефективності навчання.

Значення контролю

дізнатись про наявність прогалин

виявити помилкове або не точне розуміння вивченого

стимулювання навчальної діяльності

перевірити повноту, міцність знань, уміння їх застосовувати на практиці

забезпечення зворотного зв’язку з класом

Контроль складається з:

перевірки – виявлення рівня ЗУН

оцінки – вимірювання рівня ЗУН

обліку – фіксування результатів у вигляді оцінок у шкільній документації

Що ж саме перевіряють?

Обсяг знань

Рівень знань

Якість знань

Перевірка знань – це встановлення обсягу рівня і якості знань в кожний момент навчання.

Під обліком успішності розуміють систематичне оновлення інформації про результати учіння і фіксація їх, у вигляді балів, у шкільній документації.

Функції контролю:

Навчальна,

Виховна,

Розвиваюча

Стимулююча

Управлінська

Діагностична

Контролююча

Перспективна

Вимоги до контролю

Індивідуальний характер

Систематичність контролю

Об’єктивність

Гласність контролю

Всебічність контролю

Етичні вимоги

Своєчасність контролю в межах уроку та всієї теми

Диференційований підхід до учнів

2. Оцінка

Під оцінкою успішності учнів розуміють систему певних показників які відображають об’єктивні ЗУН учнів.

Оцінка – це визначення ступеня засвоєння учнями ЗУН відповідно до вимог, що висуваються до них шкільними програмами.

Об’єктом оцінювання учнів є:

Теоретичні знання

Практичні вміння та навички

Досвід творчої діяльності

Поведінка

Оцінювання знань – це визначення і вираження в умовних одиницях (балах), а також оціночних судженнях вчителя ЗУН учнів відповідно до вимог шкільних програм.

Оцінка включає в себе БАЛ – це кількісний числівник або символічна форма вираження та фіксації оцінювання успішності учнів.

Критерії оцінювання рівнів навчальних досягнень

високий	достатній	середній	низький
12,11,10	9,8,7	6,5,4	3,2,1

Оцінні судження – це коротка характеристика результатів учіння висловлена в словесній формі їх позитивних моментів і недоліків та емоційного ставлення вчителя

Педагогічні вимоги до оцінки учнів:

Об’єктивність

Мотивація/аналіз/оціночні судження

Врахування індивідуальних особливостей та можливостей учнів

Достатня кількість даних для оцінки

Гласність оцінювання

Всебічність оцінювання

Систематичність контролю

Тематична спрямованість контролю

Види контролю:

Попередній

Побіжний (поточний)

Тематичний

Підсумковий

Заключний

Методи контролю:

Усна перевірка

Письмова перевірка

Графічна перевірка

Тестова перевірка

Тема: Система освіти

План

1. Сутність системи освіти.

2. Загальна середня освіта.

3. Професійна освіта.

4. Принципи організації освіти в Україні – с/о. Закон про освіту, роздрукувати 1 і 2 розділи.

Освіта – основа інтелектуального, культурного, духовного, соціального розвитку суспільства і держави.

Мета освіти – всебічний розвиток особистості, як найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів, виховання високих моральних якостей, формування громадянина.

Освіта в Україні ґрунтується на засадах гуманізму, демократії, національної свідомості, взаємоповаги між націями і народами.

Система освіти – це сукупність навчально-виховних та культурно-освітніх заходів, які відповідно до Конституції та інших законів України, здійснюють освіту і виховання її громадян.

Завдання системи освіти, її структура визначаються:

Закон «Про освіту»

Закон «Про загальну середню освіту»

Закон «Про вищу освіту»

Державна національна програма «Освіта» (Україна XXI ст.)

Відповідно до закону «Про освіту» структура системи освіти складається з таких ланок ( стаття 29):

Дошкільна освіта (ясла, дитячий садок).

Загальна середня освіта.

Позашкільна освіта.

Професійно-технічна освіта (ПТУ, технікуми, коледжи).

Вища освіта.

Післядипломна освіта.

Аспірантура.

Докторантура.

Самоосвіта.

Освітньо-кваліфікаційні рівні в України:

Кваліфікований робітник: після ПТУ.

Молодший спеціаліст.

Бакалавр.

Спеціаліст/магістр.

Завдання загальної середньої освіти:

Формування особистості учня.

Розвиток здібностей, обдарувань учнів.

Формування наукового світогляду.

Виконання вимог державного стандарту загальної середньої освіти.

Підготовка учнів до подальшої освіти і трудової освіти (політична).

Виховання учнів поваги до Конституції, державних символів України, прав і свобод людини.

Виховання відповідальності перед законом за свої дії.

Свідоме ставлення до обов`язків громадянина.

Реалізація права в учнів на вільне формування політичних та світоглядних переконань.

Виховання шанобливого ставлення до людини.

Виховання поваги до народних традицій і звичаїв, державної і рідної мови, національних цінностей українського народу.

Виховання свідомого ставлення до свого здоров`я.

Формування засад здорового способу життя.

Збереження та зміцнення психічного і фізичного здоров`я.

У Законі «Про загальну середню освіту» визначено різноманітність типів загальноосвітніх закладів:

Середня загальноосвітня школа – ЗОНЗ I-III ступенів.

Спеціалізована школа – це ЗОНЗ I-III ступенів з поглибленням вивченням окремих предметів.

Гімназії – ЗОНЗ I-III ступенів з поглибленим вивченням окремих предметів відповідно до профілю.

Ліцей – ЗОНЗ III з профільним навчальних та допрофесійною підготовкою.

Колегіум – ЗОНЗ II, III з філологічним-філософським або культурним-естетичним профілем.

ЗОШ інтернат – ЗОНЗ з частковим або повним утриманням за рахунок державних дітей, які потребують соціальної допомоги.

ЗО санаторна школа – це ЗОНЗ I, II ступенів для дітей, які потребують тривалого лікування.

Школа соціальної реабілітації для дітей, які потребують особливих умов виховання.

Вечірня школа – ЗОНЗ II, та III ступенів для громадян, які не можуть навчатися на денній формі навчання.

Професійна освіта здійснюється в системі вищих та середніх НЗ: університети, академії, інститути, коледжи, технікуми; педагогічні, медичні, мистецькі училища.

Відповідно до статусу вищих навчальних закладах встановлено 4 рівня акредитації::

Технікуми, училища.

Коледж.

3-4. Інститут, консерваторія, академія, університет.

Теорія виховання

Тема: сутність та особливості процесу виховання

1. сутність, мета та завдання виховання

2. особливості процесу виховання

3. закономірності виховання

4. принципи виховання

Виховання – це передача від покоління до покоління суспільно-історичного досвіду, накопиченого людством з метою підготовки підростаючого покоління до життя та праці.

Виховання – це цілеспрямований, систематичний, планомірний вплив вихователя на вихованця (окрему особу чи колектив) з метою формування таких рис та якостей, які б задовольняли суспільство.

Виховання (за А. Макаренком) – це цілеспрямований процес виховання позитивного в дитині та усунення подолання негативного.

Загальна мета виховання – це формування всебічно і гармонійно розвинутої високоосвіченої творчої, культурної особливості нашого суспільства, здатної до участі в якісних перетвореннях, що відбувається в суспільстві.

Всебічне виховання передбачає формування у людини певних якостей відповідно до вимог розумового, морального, трудового, естетичного і фізичного виховання.

Під гармонійністю розуміють узгодження, поєднання цих якостей, їх взаємодоповнення.

Кінцевою метою виховання особистості є її підготовка до повноцінного суспільного життя, яке передбачає виконання обов’язків громадянина, трудівника, громадського діяча, сім’янина, товариша.

Завдання виховання:

Формування національної свідомості, любові до рідної землі і свого народу

Виховання поваги до конституції, державної символіки, законодавства України

Виховання поваги до батьків, жінки-матері

Виховання високої мовної культури

Прищеплення шанобливого ставлення до культури, звичаїв, традицій українців

Виховання духовної культури особистості

Виховання принципів загальнолюдської моралі

Формування творчої працелюбної особистості

Забезпечення повноцінного фізичного розвитку дітей та молоді

Розвиток індивідуальних здібностей, талантів, мовлення

Формування у дітей вміння міжособистісного спілкування

2.

1. процес виховання є цілеспрямованим та має мету

2. процес виховання є багатофакторними: на нього впливає родина, школа, педагоги, суспільство.

3. виховання має 2 взаємоповязані сторони

- педагогічний вплив вихователя на вихованця

- готовність вихованця сприйняти, осмислення, зрозуміти цей вплив, ці вимоги суспільства через вихователя

4. процес виховання є тривалими, безперервними. Він триває все життя

5. процес виховання є комплексний, цілі, завдання, зміст, форми і методи виховного процесу. Повинні мати комплексний характер і підпорядковуватись ідеї цілісності, формування особистості.

6. виховному процесі притаманні віддаленість результатів від моменту здійснення безпосереднього виховного впливу.

7. процес виховання керований

Закономірності виховання

Закономірності виховання – це стійкі повторювані об’єктивно існуючі істотні зв’язки реалізація яких забезпечує ефективність розвитку особистості школяра.

Закономірності виховання:

Виховання органічно пов’язаних із суспільними потребами і умовами виховання

Людина виховується під впливом найрізноманітніших чинників

Результати виховання залежать від виховного впливу на внутрішній світ дитини, її духовність

Визначальними к вихованні є діяльність і спілкування

Ефективність виховного процесу залежить від стосунків в учнівському колективі

Ефективність виховного процесу зростає коли учні займаються самовихованням

Методи виховання:

Поняття про метод виховання

Класифікація методів виховання

Характеристика окремих методів виховання

Методи виховання – це способи взаємопов’язаної праці вихователя і вихованців, спрямований на розв’язання виховних завдань.

Метод виховання – це доцільна організація життя і діяльності колективу вихованців з метою формування в них якостей та рис необхідних для суспільства.

Вибір методу виховання залежить від :

Віку вихованців

Індивідуальних особливостей вихованців

Від мети і завдання виховання

Від рівня підготовленості самого вихователя

Від конкретної ситуації

Класифікація методів виховання:

Методи формування свідомості

Лекція

Бесіда

Диспут

Приклад

Авторитет

Методи організації діяльності і формування досвіду суспільної поведінки

педагогічна вимога

громадська думка колективу

створення виховних ситуацій

доручення

привчання (вправи)

Методи стимулювання діяльності та поведінки

Покарання

Заохочення

Змагання

Гра

Методи самовиховання

Самопізнання

Саморегуляція

Самооцінка

Самоповага

Характеристика окремих методів

Приклад є взірцем для наслідування, активно впливаючи на свідомість і поведінку школяра. Прикладом для виховання може бути вчитель, батьки, рідні та близькі люди, друзі, літературні герої.

Сила впливу прикладу заснована на здатності до наслідування. Діти уважно придивляються до поведінки оточуючих людей і копіюють її.

Приклад впливає своєю наочністю і конкретністю. Діти самі помічають і наслідують поведінку оточуючих. Приклад не нав’язується.

На негативні приклади вчитель спирається в правовому, антиалкогольному вихованні, щоб показати недоцільність їх наслідування.

Авторитет – готується на моральній досконалості людини, на тих її моральних цінностях, які стають для інших взірцем, ідеалом. Авторитет сприймається як безсумнівне достоїнство сила, цінність.

Авторитет може бути фальшивим. Якщо він будується на залякувані дітей, приниженні, придушенні волі.

Педагогічна вимога – це педагогічний вплив на свідомість учня з метою спонукання його до позитивної діяльності та гальмування негативних дій та чинників.

Педагогічні вимоги мають бути посильні, зрозумілі, доцільні, справедливі,чіткі у формулюванні, єдині до всіх учнів.

За формою висловлювання педагогічні вимоги бувають прямі та опосередковані.

Прямі вимоги містять чітку вказівку що до того що і як потрібно виконувати. Висловлюють їх у авторитарній формі, рішучим тоном. Це наказ, вказівка.

Опосередковані вимоги висловлюються в м’якій формі. Це прохання, порада, довіра.

Види педагогічних вимог:

Вимога-прохання

Вимога-довіра

Вимога-схвалення

Вимога-порада

Вимога-натяк (у формі жарту, погляду, жесту)

Вимога-осуд (у формі докору, гніву, обурення)

Вимога-погроза

Громадська думка – це система загальних суджень людей яка виникає в процесі їх діяльності та спілкування. Та виражає ставлення до різних явищ, подій, що становлять загальний інтерес.

Основним завдання вчителя є формування думки особистості: це система поглядів та оцінних суджень. Громадська думка утверджує норми моралі.

Для формування здорової громадської думки вчитель залучає вихованців до колективного обговорення явищ , подій в житті класу поведінки учнів.

Створення виховних ситуацій. Це спеціально організовані педагогічні умови для формування в учнів мотивів позитивної поведінки та подолання недоліків.

Ситуація стає виховуючою тоді, коли набуває виховного спрямування. Виховуючі ситуації сприяють формування в учнів здатності уявляти себе на місці іншої людини.

Виховні ситуації є творчі і гальмуючі.

Творчі пробуджують гуманні почуття учня, гальмуючі спонукають до припинення негативних дій та чинників.

Види виховних ситуацій:

Вияв доброти, піклування, уважності

Вияв уміння учня

Активізація прихованих почуттів учнів.

Зміцнення впевненості в своїх силах

Залучення учня до цікавої діяльності

Паралельна педагогічна дія

Осуд

Удавана байдужість вчителя

Несподівано створять педагогічні обставини за яких швидко і докорінно змінюється особистість.

Метод доручення – це виховний метод який потребує відповідних дій та вчинків від учня за завдання вчителя і формує в учнів певні навички і звички.

Доручення має спрямування – формування у дитини якостей, які недостатньо розвинуті або їх немає.

Доручення виховує відповідальність, старанність, дисциплінованість. Виконання доручення потребує контролю й оцінювання.

Доручення є постійні та епізодичні.

Метод вправ – вправляння, виконання учнем певних дій з метою вироблення і закріплення необхідних навичок і позитивних форм поведінки.

Термін вправи означає багаторазове повторення вчинків або дій, в яких виявляється відповідне ставлення до норм моралі, до людей, колективу.

Привчання – це організація планомірного і регулярного виконання дітьми певних дій з метою перетворення їх на звичні форми суспільної поведінки.

У школі учень щоденно вправляється у виконанні шкільних правил, режиму дня, начальній і трудовій діяльності. Це створює відповідні навички і звички.

Методи стимулювання діяльності та поведінки покликані регулювати, коригувати і стимулювати діяльність та поведінку вихованців.

Заохочення – це схвалення позитивних дій та вчинків з метою спонукання вихованців до їх повторення.

Суть даного методу полягає в тому, що діяльність чи вчинок учня оцінюється позитивно і е спонукає його до творчості, працьовитості, старанності.

Значення заохочення:

заохочення сприяє розвитку в учнів віри в свої сили

заохочення стимулює учня на боротьбу з негативними вчинками

-//- викликає в учня прилив енергії, готовність до роботи, хороший настрій

-//- впливає не тільки на того кого заохочують, а й на оточуючих, викликаючи у них бажання бути кращим.

Види заохочень:

Усні	Письмові	Матеріальні
Словесні Схвалення похвала Важливе доручення Подяка Авансування особистості	Грамота Подяка Оцінка Запис у щоденник Фото на виставку Похвальний Лист Виставка зошитів чи творчих робіт	Подарунок Премія Стипендія

Вимоги до заохочувань:

Повинно бути об’єктивним

Повинно спиратись на громадську думку колективу.

Врахування вікових та індивідуальних особливостей

Своєчасність похвали

Гласність та оприлюднення результатів

Не хвалити за те, що не досягнуто своєю працею

Не бажано хвалити більше 2 раз за одне і те ж саме

Часті заохочення одного і того самого учня за незначні досягнення знижують виховні можливості методів.

Метод покарання:

Покарання – це осуд недостойних дій та вчинків з метою їх припинення та запобігання у майбутньому.

Покарання повинно викликати почуття сорому, провини, намір не повторювати подібного.

Види покарань:

Покарання вправляння

Покарання осуд (догана)

Покарання умовність

Покарання зміна ставлення

Зниження оцінки за поведінку

Запис про порушення у щоденник

Усне зауваження

Догана

Виклик батьків в школу

Лист батькам

Звертання до адміністрації

Виключення зі школи

Покарання повинно бути справедливим, гуманним, не частим, обґрунтованим, не викликати фізичний біль або страждання дитини, і повинно передбачити позитивний результат, своєчасним.