10.Теорія суспільного договору в новий час

Томаса Гоббса. Тобто вважав , щоб люди жили в мирі, займалися мирною працею, необхідна абсолютна влада держави: «того великого Левіафана... якому ми... зобов'язані своїм миром і своїм захистом...» Держава є єдиною особою, наділеною владою шляхом взаємного договору між собою великої кількості людей з метою використання всіх їх сил і засобів для їх миру і загального захисту. Ефективною формою держави Гоббс вважав абсолютну монархію, але й не відкидав прогресивні форми правління, Т. Гоббс розумів свободу як право робити все, що не заборонено законом, а закон може дати лише правильний напрям діям людей. Вважав необхідною гарантією правопорядку і законності необмежену владу короля і засуджував громадянську війну. Тобто держава — це механізм, створений «механіками» (людьми), який керується за допомогою встановлених норм поведінки.Жан-Жак Руссо () визнавав, що соціальна нерівність зумовлена нерівномірним поділом майна і знарядь праці. Самі люди призвели себе до нещасть і страждань. На його думку, цілісність людини була зруйнована поділом праці, майновою нерівністю. Земельна власність, з'явившись внаслідок насильницьких дій, стала джерелом суперечностей між бідністю і багатством, а поява державної влади тільки загострила їх. У праці «Суспільний договір» Руссо доводив, що єдиним коригуванням існуючої соціальної нерівності повинна бути свобода і безумовна рівність юридичних прав усіх людей. Він виокремив такі види відчуження людей: політичне, соціально-економічне, моральне, психологічне, загальнокультурне, вважаючи, що будь-яке з них може бути проявом загальної суспільної кризи. На відміну від Гоббса, він заперечував тезу про «війну всіх проти всіх», виправдовування абсолютної монархії і висловлювався за демократичні перетворення в суспільстві. Д. Дідро, , розглядає поняття природи людини у дусі концепцій природного права. Природна рівність людей, яка існувала у первісному суспільстві, зникає з появою приватної власності, призводить до поляризації суспільства. Державна влада є продуктом суспільного договору, який люди укладають між собою з метою забезпечити своє щастя і добробут. Це не позбавляє їх природної свободи і рівності, а лише частково передає державі свою природну незалежність з метою забезпечення інтересів та об'єднання волі й сили всіх. Дідро виступає прихильником ідеї приватної власності у невеликому обсязі. Головну мету держави вбачав у забезпеченні свободи, щастя, природних прав громадян.

11.Філософія історії як підгруннття….. Поява соціології як окремої галузі людського знання – це наслідок не лише поступу самої науки, логіки її внутрішнього розвитку, але й кардинальних зрушень у суспільному житті, перш за все пов’язаних з так званою промисловою революцією у Європі, яка призвела до бурхливого розвитку таких процесів, як індустріалізація, урбанізація, секуляризація тощо. Соціологія як розмірковування людини над виникаючими в процесі життя взаємовідносинами існувала вже на зорі історії. Отже, проблеми розвитку суспільства та різних сфер його життєдіяльності ставились і розроблялись з давніх-давенсоціальною філософієюВиникнення соціології саме в XIX ст. невипадкове. Крім теоретичних передумов виникнення нової науки, відбулися кардинальні зрушення у суспільному житті, які можна назвати переходом до індустріального суспільства (промислова революція – індустріалізація, розвиток міст – урбанізація, буржуазні революції в Англії та Франції, зміни стратифікаційної системи, соціальних інститутів, легітимації, секуляризація, масова еміграція до Нового світу, поширення освіти, раціоналізація державного управління, масовизація політики, пришвидшення темпу соціального життя, посилення соціальної мобільності тощо). Соціологія була відповіддю на „виклики” мису, на „соціальний запит”; це саморефлексія суспільства, яке намагається пізнати себе (соціологія – наука про індустріальне суспільство, соціальна антропологія – про традиційне суспільство). З огляду на свої наукові інтереси фундатори соціології переймалися проблемою ґенези капіталізму та його політичної “оболонки”, а також соціальними наслідками капіталізму.

.